Фашина — в’язанка лози, очерету для укріплювання насипів, валів.

Ферезія — вид плаща.

Філют — хитрун, пройдисвіт.

Фольгувати — потурати, давати волю, виявляти поблажливість.

Форшпан — великий довгий віз.

Форштат (форштадт) — поселення за межами міста або фортеці; передмістя.

Фоса — рів, канава.

Фравцимер (фрауцимер) — придворні дами, фрейліни.

Фрасувати — тривожитися, непокоїтися.

Фрасунек — журба, смуток, турбота.

Фратер — братчик.

Фрашка — жарт, епіграма.

Фукати — кричати, лаятися, сердитися.

Фукач — крикун, лайливець.

Футрина — лиштва.

Фюзілієр (фюзілер) — розвідник.

X

Халяндра — старовинний циганський танець.

Хорустіль — деркач (невеличкий птах родини пастушкових).

Худопахолок — дворянин незнатного походження.

Ц

Цаль — дюйм (1 дюйм — 2,54 см).

Цеп — йолоп, бевзь.

Цирограф — письмова угода, яка зазвичай підписана кров’ю, між простим смертним і дияволом.

Чакалка (чекалка) — шакал.

Чамбул — загін.

Чандари — ремені від сідла під животом.

Чапрак — підстилка під кінське сідло, попона.

Черес — широкий пояс із порожниною всередині для зберігання грошей та інших цінних речей.

Члонкі — кінцівки (руки чи ноги).

Ш

Шварґіт (шваркіт) — швидка й нерозбірлива мова.

Шварґ — гамір, гомін, лепет.

Шелвахоза (шельвах) — вартовий.

Шестопер — пірнач.

Шинквас — прилавок, зазвичай у шинку.

Шишак — старовинний військовий металевий шолом з вістрям.

Шкот — шотландець.

Шпалера — шеренга.

Ю

Юк — в’юк, тюк.

Юшман — легка кольчуга.

Я

Яспіс — яшма.

Яструб — фортечна гармата.

Яхонт — сапфір чи рубін.

ЗМІСТ

Частина перша …5

Частина друга …155

Від автора …435

Ростислав Радишевський. Богдан Хмельницький — Цезар степів у ідейно-художньому вимірі Ю. Косача …438

Марко Роберт Стех. Роман Юрія Косача про «Цезаря степів» і «Ordo novus» — новий лад «козацько-української революції» …460

Словник …499

Три дивовижні романи Юрія Косача у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:

«Володарка Понтиди» (2015)

«День гніву» (2016)

«Сузір’я Лебедя» (2017)

Юрій Косач

ДЕНЬ ГНІВУ. Роман

© «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2016

Юрій Косач © текст, 1948

Обкладинка: Іван Сулима, 2016

Ростислав Радишевський © післямова, 2016

Марко Роберт Стех © післямова, 2016

Редактори: І. Малкович, М. Кучеренко, Н. Ольшевська

Усі права застережено.

«Видавництво Івана Малковича „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА“»:

Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002

Адреса: 01004, Київ, вул. Басейна, 1/2

Поліграфія: ПРАТ ХКФ «Юнісофт». Зам. 345/07

ISBN 978-617-585-104-3

www. ababahalamaha. com. ua

УДК 821.161.2ʼ06–311.6

ББК 84(4Укр)6-44

КОСАЧ Юрій.

К71 ДЕНЬ ГНІВУ. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — 512 с.

ISBN 978-617-585-104-3 (укр.)

ЮРІЙ КОСАЧ

(5.12.1908—11.01.1990)

Юрій Косач — син Миколи Косача, молодшого брата Лесі Українки — народився 5 грудня 1908 р. в селі Колодяжне на Волині. З 1927 р. навчався на юридичному факультеті Варшавського університету. Заарештований 1931 р. польською владою за належність до українського націоналістичного руху. 1932 p., перед новим арештом, Косач утікає за кордон. Живе в Празі, згодом у Парижі. Тридцяті роки стали для Косача часом плідної й успішної літературної діяльності: він видає 11 книжок прози й поезії, серед яких найпомітніші: «Сонце сходить в Чигирині» (1934), «Чарівна Україна» (1937), «Глухівська пані» (1938). У часи Другої світової війни на якийсь час повертається до Львова, де видає роман «Рубікон Хмельницького» (1943) та здобуває популярність як драматург. 1944 р. Косач втрапляє до нацистського концтабору. 1945 р. він стає втікачем у таборах для «переміщених осіб» у Німеччині. Бере участь у створенні Мистецького Українського Руху (МУРу) і 1947 р. видає чимало знакових творів: роман «День гніву» (ч. 1), повість «Еней та життя інших», драму «Дійство про Юрія Переможця». 1949 р. переїжджає до Нью-Йорка, де, як і в інші періоди своєї емігрантської одіссеї, заробляє на життя важкою фізичною працею. Не знайшовши спільної мови з еміграційною громадою, десь у 1950-х pp. Косач починає співпрацювати зі спецслужбами СССР. На початку 1960-х видає прорадянський часопис «За синім океаном» і отримує право офіційно відвідувати Україну. Покинутий радянськими «друзями» на початку 1980-х, Косач живе у великих злиднях у Нью-Йорку. Наприкінці життя завдяки сприянню еміграційного видавця Мар’яна Коця він пише і видає три блискучі романи «Сузір’я лебедя» (1983), «Володарка Понтиди» (1987) та «Чортівська скеля» (1988). Юрій Косач помер 11 січня 1990 р. в м. Пасеїк, штат Нью-Джерсі (США). Роман «День гніву» — вочевидь, найталановитіше белетристичне відображення бурхливої епохи Хмельниччини в українській літературі. Написаний у Німеччині протягом 1947 (ч. 1)—1948 (ч. 2) pp. і практично невідомий сучасному читачеві, цей високомайстерний твір змальовує яскраву картину вибуху всенародного повстання 1648 р. під проводом гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.

Юрій Мушкетик:

С. 53: …потвори-діти, все [недошене] => недоношене, все злеуроджене, біснувате, калікувате…

С. 219: Дворянин [гербував] => гребував московитянами, їхньою щирістю в пияцтві, його вражала розбещеність їхньої мови.

С. 222: Прелесним [листом] => листам Хмельницького щодо союзу з Литвою не вірити, литовський Великий князь не дасть ніякої підмоги козакам.

С. 225: Коні ми під Києвом продали, з тим, що їх милість, яко боголюб, мамоною [гербує] => гребує, тоді я взяв цілу квоту, звичайно, щоб роздати бідним <…>

С. 228: Рославець подумав, що на дворі тиха-тиха ніч й зорі впали в Дніпро, [зарослись] => заросились левади, й на мить йому стало тужно.

С. 254: Дебеліші волинські попи з [притчами] => причтами, архімандрити з Почаєва з шаблюками при боці <…>

С. 255: Обозом чулася [найгрізніша] => найрізніша мова, й горнулись під Максимові стяги найчудніші людкове <…>