Один із них – це перші кілька днів після викурювання останньої цигарки. Тоді «маленьке чудовисько» потерпає і вимагає нагодувати його. Для колишнього курця, який не розуміє дії пастки, з якої він щойно втік, нікотиновий дим такий же звабливий, як аромат нектару для комахи. А чи не доводилося вам спостерігати, як колишні курці жадібно втягують повітря, намагаючись вловити дим від цигарок? Дим слугує умовним подразником, тому куріння у них асоціюється з почуттям комфорту. Якщо ви нещодавно кинули курити і до вас зненацька невідомо звідки надійшов знайомий сигнал «Хочу курити!» – він здатен спантеличити вас. Колишні курці, яким відоме значення цього сигналу, не попадуться на таку приманку. Вони розумітимуть, що відбувається, і ще раз подякують долі за те, що позбулися потреби в цигарках, а бажання курити згодом щезне.
Крім того, важливо усвідомити, що тютюновий дим може видатися приємним лише тоді, коли ви самі не курите. Декотрі з тих, хто курить трубку, перш ніж закурити, нюхають вміст кисетів – так роблять гурмани перед тим, як збираються скуштувати вишукану страву. А коли голод «маленького чудовиська» втамовано, то ні запах, ні смак тютюну вже не здаються приємними.
Однак якщо пасивне куріння здатне знову зробити вас залежною, то чи не краще уникати його? Ні! Затямте собі: залежною вас зробило не «маленьке чудовисько». Головний винуватець інше «чудовисько» – велике: віра в те, що годування «маленького чудовиська» приносить насолоду і користь. Саме цією скибочкою сиру мишку і заманюють у мишоловку. Проте якби мишка сприймала цей шматочок сиру як приманку, що занапастить її, а не як харч для гамування голоду, то вона зрозуміла б суть мишоловки. Неймовірно, але приманкою нікотинової пастки є навіть не їжа, а вбивця номер один, відомий усім країнам Заходу. Варто вам зрозуміти, як влаштована пастка, і ви ніколи не піддастеся спокусі погодувати «маленьке чудовисько».
Ще один випадок, коли треба проявляти особливу обережність, – зустрічі з друзями на свята, приміром на Новий рік або Різдво, коли всюди радість, сміх, феєрверки… Тоді гості, які не курять, мимоволі перетворюються на пасивних курців. Можливо, ви помічали, що найагресивніше щодо куріння поводяться якраз самовдоволені колишні курці. Роками вони боролися за своє право курити коли їм заманеться, а тепер, щойно ставши некурцями, настільки ж войовничо відстоюють своє право дихати чистим, а не зіпсованим курцями повітрям, які думають тільки про себе. Це не егоїзм і навіть не бездушність колишніх курців: просто пасивне куріння знову породжує «маленьке чудовисько». Навіть якщо запах тютюну неприємний, то колишні курці знову чують таємний сигнал: «Ти хочеш курити!» У такі хвилини колишні курці стають безпомічними. Вони знають, що їм можна позаздрити на відміну від курців, але курці так само веселі, задоволені, до того ж їм можна курити! Вороже ставлення до курців – лише захисна реакція. Нападаючи на курців і принижуючи їх, колишні курці стверджуються в правильності свого рішення.
Отже, потрібно уникати місць, де курять? Звучить логічно, таку ж пораду дають «експерти», але ця порада так само недоцільна, як і спроби не думати про куріння. Лишень подумайте, чим може обернутися для вас така рекомендація. Вона означає, що надалі для вас закриється вхід на всі свята, весілля, вечірки та похорони, не можна буде відвідувати паби і ресторани, де, напевно, знайдуться курці. Якщо у вас є друзі, які курять, то з ними доведеться припинити спілкування або перетворитися в самовдоволеного колишнього курця і вимагати, щоб у вашій присутності ніхто не смів курити. Якщо курці є серед ваших колег – вам доведеться змінити місце роботи. Не можна бувати в тенісному та гольф-клубах, грати в бридж і бінго, тому що й там зустрічаються люди, які курять. А якщо ваш чоловік курить і егоїстично відмовляється кинути цю звичку, та ще й наполягає на своєму праві диміти у вашій присутності, то краще пошукати йому заміну. У вас залишається єдиний вихід – піти в монастир чи до якоїсь спільноти, де куріння строго заборонено. Але подумайте, від чого ще доведеться відмовитися, аби дотримуватися цієї поради.
Вам абсолютно не варто уникати курців і місць, де курять. Ви ж не намагаєтеся відмовитися від життя! Ви навіть не відмовляєтеся від куріння. Жодні відмови не потрібні.
Щойно ви погасите свою останню цигарку, як проблему буде вирішено. Ви перестанете труїти себе і почнете швидко міцніти і фізично, і психологічно. Можна одразу почати радіти життю, якщо ви, звісно, не жалкуватимете про втрату оманливої «опори» чи насолоди. Проілюструвати це можна прикладом, який я називаю «Інцидент на званому вечорі».
Якось я зустрівся з Маргарет, але вона посоромилася курити в моїй присутності. Люди знають, чим я заробляю собі на хліб, і бояться, що я буду найагресивнішим із колишніх курців, з якими вони коли-небудь зустрічалися. Їм здається, начебто я всюди читаю лекції про шкідливість куріння. Так сталося, що під час нашої другої зустрічі з усіх присутніх курила тільки Маргарет. Навряд чи вона боялася когось образити – просто їй було ніяково курити самій. Коли вечеря завершилася, Маргарет мучив «невроз курця».
Усі довкола жваво розмовляли, а Маргарет мовчки крутила в руках запальничку і цигарки. Я не можу дивитися на курців у такому стані, тому й сказав: «Маргарет, вечеря закінчилася, ви нікому не заважаєте, тож коли вам потрібно – куріть». Вона відповіла: «Потреби немає, але від цигарки я не відмовилася б».
Мені хотілося промовчати, але її відповідь подіяла на мене, як червона ганчірка на бика. Не втримавшись, я запропонував: «Якщо потреби немає, то й не варто курити. Навіщо труїти себе без причини?»
Вона вже збиралася прикурити, але зупинилася і кивнула: «Добре, не буду».
Я продовжив розмову з сусідкою Шейлою, з якою тільки-но познайомився, але нишком продовжував спостерігати за Маргарет. Мені хотілося побачити, як вона впорається з ситуацією. Звісно ж, досить скоро «сверблячка» стала нестерпною.
Розумію, ви на стороні Маргарет. Певен, що вам, як і мені, неодноразово доводилося потрапляти в подібну ситуацію. Але давайте поміркуємо: роль лиходія виконував не я. Джерелом зла був тютюн. Люди, які не курять, не знають, як це – почуватися нещасним тільки тому, що заборонено курити. Подумавши, Маргарет вирішила вийти в туалет і встала. Вона схопила запальничку і цигарки, подивилася на мене і поспішно сіла. Думаю, вона чекала від мене іронічної репліки. Я вже починав відчувати, що чіпляюся до неї без причини. Але замість того щоб розрядити обстановку, я ледь все не зіпсував. Коли я шукав вихід з ситуації, Шейла раптом вигукнула: «Я б зараз вбила за цигарку!»
Я здивувався, адже знав, що вона не курить. Мало того, я був переконаний, що Шейла ніколи не курила. Вона була ніжною і тендітною, мала доглянуту шкіру, тож скидалася на статуетку із дрезденської порцеляни. Але в першу чергу мене спантеличило те, що Шейла була жінкою вікарія. Не знаю, звідки я взяв, що дружині вікарія не можна курити. Швидше за все, чимало з них курять. Але ми часто-густо буваємо упередженими.
Я сказав: «Вибачте, не знав, що ви курите. Якщо ви не курите тільки через мене, то дарма. Свого часу я курив так, як ніхто». Шейла відповіла: «Нізащо! Я не курю вже вісім років і починати не збираюся. Але раніше мені подобалося покурити після їжі, от і зараз я б не відмовилася». Тим часом Маргарет, переконана, що я захопився розмовою із дружиною вікарія, прикурила і жадібно затягнулася.
Цей інцидент говорить про те, що курець не має жодних переваг. Ми бачимо, як Маргарет, якій незатишно і совісно, нишком затягується, сподіваючись, що на неї ніхто не зверне увагу, і потай бажаючи стати такою ж вільної, як присутнє там панство. І бачимо Шейлу – вона не курить вісім років, але продовжує шкодувати про те, чого вже ніколи не отримає!
Ситуація була абсурдною. Нерозумно заздрити кому-небудь, навіть якщо здається, що його трава зеленіша, ніж ваша. Ми бачимо, як жінки заздрять одна одній, тоді як у кожної є вибір – курити або ж не курити. Найбільше мене дратувало те, що перед вечерею я півгодини розмовляв з Маргарет, пояснюючи, як приємно стати вільним, і переконував наслідувати мій приклад. Я вже обв’язав мотузкою її талію і поступово витягав з ями. Маргарет належала до курців, які без цигарки не здатні прожити жодного дня. Уявіть собі, що вона відчула, почувши, що навіть після восьми років утримування Шейла продовжує мріяти про цигарку?
