Інакше кажучи, моє твердження, що відповіді на всі запитання будуть заперечними, свідчить про те, що від цигарок курці не отримують ніякої насолоди і куріння нічим їм не допомагає. До того ж це означає, що будь-якому курцеві легко кинути курити. Усім курцям відомо, скільки недоліків має куріння, якої шкоди воно завдає здоров’ю, нашим фінансам, працездатності. Отже, якщо я зумію довести вам, що від куріння немає жодної користі, навпаки, воно спричиняє стрес і нудьгу, заважає розслаблятися й зосереджуватися, сподіваюся, ви погодитеся, що кинути курити буде не тільки легко, але й приємно. По суті, куріння мало чим відрізняється від наркотику «спустошення», який я описав у шостому розділі.

Зробимо ще один крок на шляху до свободи: ретельно розглянемо

На цьому етапі роботи я не буду доводити, що факти, які суспільство вважає правдивими, насправді помилкові. Я просто хочу, аби ви абстрагувалися від стереотипів, запитали себе, чи дійсно ці факти правдиві. Ми вже піддали сумніву перший міф – про те, що люди курять за звичкою. З’ясувалося, що насправді це не так. Куріння стає звичкою тільки тому, що люди курять, але не навпаки.

Ніхто не змушує курців кидати курити, отож, коли це стається, природно вважати, що курець сам зробив такий вибір. Чи може більшість курців пригадати, як вони закурили вперше, аби спробувати? Приміром, я – можу. Парадокс, але перша цигарка запам’ятовується нам гидким присмаком, кашлем і нудотою. Про насолоду навіть мови не може бути. Саме тому ми й потрапляємо в пастку. Підліткам здається, ніби всі курці насолоджуються курінням, тож ці уявлення витісняють природну реакцію: «Та невже до цієї гидоти можна звикнути?» Вони навіть не підозрюють, що віра в ілюзію, неначе наживка на гачку, призведе їх до тієї ж залежності.

Можна заперечити, що приохочення до цигарок розвивається згодом. Але навіщо тоді взагалі його розвивати? Навіть якщо кілька років куриш одні цигарки, то, змінюючи марку, до іншого смаку доводиться заново звикати. А при спробі перейти на легкі цигарки курці зазвичай починають вдаватися до різних хитрих прийомів, аби тільки повернутися до колишнього смаку. Безперечно, ніхто не відчуває потреби в курінні, поки не потрапляє на цей гачок. Лише курці не вміють розслаблятися, зосереджуватися, насолоджуватися їжею чи говорити по телефону без цигарки. Коли будете в людному місці, поспостерігайте за некурцями. Невже їхня поведінка багато в чому пояснюється відсутністю нікотинової залежності?

Швидше за все, ви теж пам’ятаєте той день, коли викурили першу цигарку. Ви хотіли тільки спробувати, але обмежитися однією цигаркою вам не вдалося. Ви пам’ятаєте, коли усвідомлено вирішили курити постійно, щодня, і стали панікувати, нервувати, хвилюватися, коли раптом бракувало цигарок? Цього не пам’ятає жоден курець. Хіба причина не очевидна? Обирати шлях курця ми можемо з таким же успіхом, як обирати рідну мову. Куріння – невід’ємна частина культурного середовища, у якому ми зросли. Зрештою, переважна більшість людей піддається цій спокусі, 90 % із них стають залежними майже одразу.

Правда в тому, що ми не обираємо шлях курця і не вирішуємо, чи продовжувати нам рухатися цим шляхом. Якщо в нас є вибір, то чому ж нам так важко зупинитися? Навіщо знадобилося читати цю книжку? Я неодноразово пробував зупинятися, але не зміг. Адже ми куримо не тому, що самі так вирішили, а тому, що ми не в змозі що-небудь вирішувати. Ми в пастці, з якої не знаємо виходу, чи не так? Авжеж, тут немає залізних ґрат, немає наглядачів, крім нас самих, ніби ніщо й не заважає втекти. Хіба не можна назвати залежністю це прагнення свободи, з яким нам усе одно не вистачає сил реалізувати своє рішення? Щойно я відкрив у собі нові сили, як мені сподобалося постійно робити усвідомлений вибір – вам також це сподобається.

Оскільки ми віримо, що куримо за звичкою, логічним буде припущення: чим довше й активніше ми куримо, тим глибше укорінюється звичка. Але давайте знову звернемося до незаперечних фактів: курити частіше кидають активні курці зі стажем, а не молодь, яка хапається за цигарку час від часу. Суспільство не спроможне вберегти молоде покоління від залежності. Особливо це стосується дівчат. Можна заперечити, що молоді люди, які курять час від часу, не мають ані потреби, ані бажання кидати курити. Згоден. А якщо вони курять тому, що потрапили у пастку, а не тому, що самі так хочуть, чи можна навести більш вдалий приклад залежності? Хто більш залежний – людина, яка впевнена, що сама вирішила курити, чи людина, яка переконана, що потрапила в пастку? Доки не зрозумієш, що ти в пастці, у тебе не виникне жодного бажання вибратися з неї, значить – кинути курити: твої шанси на успішну відмову від цигарок дорівнюють нулю. Звісно, якщо ми зізнаємося собі, що перебуваємо в пастці, це ще не гарантує нам порятунку, але надає таку можливість.

Запитайте себе чи іншого курця, навіщо особисто вам або ж йому куріння, і почуєте відповідь на кшталт:

Вам коли-небудь доводилося їсти або хоча б жувати цигарку? Яка ж вона на смак? Коли ж цигарки дійсно мають смак, то як може одна цигарка в пачці відрізнятися від решти? Так, я знаю, що ви не можете відповісти на це запитання. Але ж ви не позначаєте цигарки в пачці ярликами «Сніданок», «До кави», «Після вечері». Курці скажуть, що цигарки рятують від нудьги та стресу, допомагають зосередитися й розслабитися. Проте заждіть: нудьга і зосередженість – протилежні стани, так само як стрес і розслаблення. Ні тих курців, ні вас дурнями не назвеш. Якщо я спробую продати вам чарівну пігулку, ефект якої буде прямо протилежний ефекту пігулки, яку ви прийняли годиною раніше, то ви назвете мене або шарлатаном, або кретином. Проте суспільство в цілому і курці зокрема готові повірити в абсолютно суперечливі властивості тютюну.

Так чому ж ми миримося з цими протиріччями? Чому без сумніву виводимо на чисту воду дурня або шарлатана, який намагається продати нам чарівну пігулку, але наївно віримо в суперечливі переваги куріння і навіть сприяємо поширенню міфів про нього? І чому ж продовжуємо це робити, незважаючи на те що наші «маленькі друзі» і «помічники» надто дорого коштують і мають небезпечні побічні ефекти?

Корінь протиріччя криється набагато глибше. У західному суспільстві ви не зустрінете батьків, які б потурали курінню дітей, причому батьки-курці більш затяті супротивники нікотину, ніж тато і мама, які ніколи не курили. Але ті ж самі батьки-курці довго і заповзято пояснюватимуть вам, що від куріння вони отримують насолоду, воно їм допомагає, от тільки головне, щоб цього не чули діти.

Навіщо ж таке неприховане лицемірство? Хоча насправді це не лицемірство: усім курцям здається, що вони курять тому, що опинилися в пастці, а не тому, що самі так вирішили.

Одна з причин, з якої я хочу, щоб ви поки що продовжували курити, у тому, що ви не дізнаєтеся правди про куріння, якщо відразу кинете курити. Адже зараз ви курите тому, що вірите в неземну насолоду, яку нібито отримуєте від цигарок, тож якщо кинете курити, то віритимете в ту насолоду все життя. Але як тільки-но ви зрозумієте, що насолоди як такої немає, то не сумуватимете за нею все життя. Якщо глибоко в душі ви переконані, що цигарки чудові на смак, а куріння – приємне заняття, перевірте себе: закуріть негайно. Зосереджено глибоко затягніться шість раз поспіль і запитайте себе, чи дійсно вам це подобається. Зосередьтеся на цигарці, яку ви тримаєте в руці, на смаку диму в роті, на відчутті в легенях.

Виконати цю вправу набагато складніше, ніж здається. Річ у тім, що переважну більшість цигарок ми викурюємо машинально. Навіть ілюзія насолоди розвіюється, коли щоразу ми усвідомлюватимемо, що втягуємо в легені шкідливий канцерогенний дим, що досить однієї цигарки, аби спровокувати розвиток ракової пухлини, що впродовж свого життя ви витратите на цигарки понад 50 тисяч фунтів стерлінгів.