Доброзичливці, які залякують вагітних, не розуміють одного: шкідливість куріння ці жінки усвідомлюють краще, ніж будь-хто інший. Навіть якщо співрозмовниця не зізнається в цьому чи спробує виправдати свої вчинки, докори сумління не перестають переслідувати її ні на мить. Вона поводиться так само, як і решта курців упродовж усього життя. Чим гостріша тривога, нервозність і невпевненість, спричинені оточуючими, тим сильніша потреба жінки в ілюзорній опорі.

Вагітність сама по собі та пов’язані з нею моральні переживання викликають неспокій, а жінка-курець у цей період зазнає додаткового потрясіння. Загалом молодь, яка курить, переконана, що сама регулює режим куріння, тож, якщо виникне потреба, вона зможе відмовитися від нього. Найчастіше вагітність стає подією, яка змушує молодих курців усвідомити: вони нічим не відрізняються від мільйонів інших «нікотинових наркоманів»!

Не можу не згадати про один із аспектів впливу куріння на здоров’я дитини. Я читав, що діти матерів, які вживають героїн, теж страждають абстинентним синдромом. І це цілком логічно. Зрештою, у судинах матері та її плоду тече одна й та ж сама кров. Отже, той самий принцип справедливий і для нікотинової залежності.

Пам’ятаю, коли я намагався кинути курити вольовими методами, то нервував перш за все тому, що цигарки були для мене під забороною. Однак варто було лишень усвідомити, що почуття спустошеності викликане саме цигарками і невдовзі зникне, як відсутність можливості курити абсолютно перестала дратувати мене. Отже, тепер мені відомі дві ключові ситуації. В одній я впевнений, що цигарка рятує від відчуття спустошеності, а в другій – що цигарка спричиняє це відчуття. Не розумію, як можна терпіти фізичний дискомфорт через відсутність нікотину і не пов’язувати його з курінням, але як переконатися, що вони взаємозалежні?

Можна вдатися до одного корисного способу. Я вже зазначав, що фізичний дискомфорт при нікотиновій абстиненції подібний до відчуття звичайного голоду. Коли діти голодні, то вони плачуть. Якщо у дитини нікотинова залежність, то при нестачі нікотину вона постійно відчуватиме голод, отже – плакатиме. І годуванням цей голод не заглушити. Тож стомлена і розгублена мати лише понадміру годує дитину, чим ускладнює ситуацію.

Але повернімося до того, з чого ми почали. Незалежно від того, вагітні ви чи ні, я хочу, щоб ви кинули курити виключно з егоїстичних міркувань і надалі раділи життю. Звісно, життя не завжди безхмарне. Якщо у вас є серйозні проблеми, але їх можна розв’язати, то зробіть це! Та коли заподіяти в складній ситуації нічим, то змиріться з цим фактом і визнайте, що хвилювання не зарадять у жодній із них. Якщо ви курите, то у вас дійсно серйозна проблема. На щастя, вирішити її можна легко і просто:

Кинувши курити, ви, як і я та тисячі інших людей, почуватиметеся настільки прекрасно, що пересвідчитеся: решта нерозв’язаних проблем зникла сама по собі. Якими б справжніми чи ілюзорними не були ваші переживання і труднощі щоразу, варто лишень втекти з нікотинової пастки, і вони втратять колишню значимість та гостроту.

А тепер звернімося ще до однієї ілюзії, яку беруть близько до серця мільйони жінок:

Я вже збився з ліку у своїх підрахунках – така неймовірна кількість жінок розповідала мені, що вони почали курити навмисне, аби схуднути. Але куріння не сприяє схудненню, і згодом я поясню чому. Як і всі ілюзії, куріння має зворотний ефект. Та навіть якби куріння й допомагало позбутися зайвої ваги, я все одно не повірю, що людина готова приректи себе на долю курця лише заради цієї чи будь-якої іншої мети. Затямте: думка інших курців сприяє нікотиновій залежності, саме вона переконує нас, ніби ми щось втратимо, коли все ж таки кинемо курити. Варто зрозуміти й наступне: немає жодного курця, який би курив тільки тому, що він так вирішив чи захотів; куріння нікого не наділяє новими якостями чи відчуттями, і всі курці шкодують, що призвичаїлися до цигарок.

А якою буде ваша думка, коли я так само мотивуватиму іншу шкідливу звичку? Приміром, я скажу: «Ніхто і ніколи не призвичаював себе сунути руки в окріп тільки для того, щоб потім висмикнути їх і відчути полегшення». Швидше за все, ви погодитеся з такою аргументацією і не дискутуватимете зі мною. Різниця між цими прикладами в одному: коли ми куримо, то сліпо віримо в те, що куріння – то наша насолода і «опора». Переконаний, якби ми усвідомили, що куріння – це «спустошення», то ніхто з нас не захотів би стати залежним від нього. Проте нагадаю: нам промили мозок і змусили вірити, що куріння наділяє нас новими якостями та відчуттями. То чому б і не закурити навмисне, аби набути цих якостей і відчуттів?

Попри те що ми віримо в ілюзорну користь куріння, не піддається логіці навмисне приречення на нікотинову залежність. У чому криється позитив куріння? У насолоді, яку ми нібито отримуємо від куріння? Перша ж викурена цигарка переконує нас, що без такої насолоди цілком можна обійтися. Нас запевняють, що куріння допомагає зосередитися і розслабитися, рятує від стресу і нудьги. Але ж ми знаємо, що куріння завдає шкоди здоров’ю, це – сморідна і неприємна звичка. Коли ми ще не курили, то прекрасно вміли зосереджуватися, розслаблятися, радіти спілкуванню, були спроможні впоратися з нудьгою і стресами без втягування в легені їдкого диму. То ж у чому полягає логіка ризику заради ілюзорних переваг, які нам, по суті, не потрібні?

Це алогічно. Тому робимо висновок: єдина переконлива причина свідомого набування нікотинової залежності – бажання скоїти суїцид. Хоча про логіку тут можна говорити досить умовно: важко уявити собі найтриваліший, болючий, дорогий і неефективний метод досягнення такої мети, як скорочення власного життя.

Однак можна посперечатися, що молодь, яка намагається привернути до себе увагу, охоче повірить у те, що куріння допоможе позбутися зайвої ваги, і почне курити навмисне. Не варто вважати нашу молодь непоміркованою. Адже кожна пересічна людина навіть з невисоким рівнем інтелекту знає, що схуднути можна лише єдиним шляхом – необхідно скоротити кількість споживаної їжі та напоїв і замінити їх здоровим харчуванням. Образ ідеального тіла, нав’язаний засобами масової інформації, призвів у 90-х роках XX століття до порушення традиційної системи харчування. Ця тенденція спричинила таку гостру проблему, що влада, аби стримати небезпечну для здоров’я моду, спробувала заборонити залучати до реклами охлялих моделей.

Реклама тютюнових виробів змінилася кардинально, компанії-виробники винайшли спосіб непомітно задіяти свої головні козирі – сексуальність і крутість. Коли молодь бачить, як затягується цигаркою Ель Макферсон чи інша струнка та зваблива зірка, то вона спокушається цим образом. Але таке сприйняття дійсності хибне, бо нам рекламують лише нікотин. Прикро, що тютюнові компанії використовують для реклами красивих людей, іноді – навіть безплатно. Ба більше, моделі платять тютюновим компаніям за можливість створити імідж нікотину (йому самому це не під силу), підтримуючи таким чином виробництво тютюну, який урешті-решт їх і нищить. Певною мірою всі курці працюють на тютюнові компанії, хоча лише деякі з них привертають увагу засобів масової інформації і можуть потрапити до випуску новин. Пропоную вам, коли підете на вулицю, пограти в детектива. Ваше завдання – віднайти в натовпі людей курця з надмірною вагою. Запевняю, що результати приголомшать вас, ця гра відкриє вам очі.

Звісно, аби вирішити проблему зайвої ваги, варто перш за все змінити свої звички щодо харчування. Навряд чи хтось погодиться стати залежним від убивці номер один, витрачаючи впродовж життя на цю «особливу перевагу» 50 тисяч фунтів стерлінгів, не спробувавши традиційні методи на кшталт тих же дієт і не переконавшись, що вони неефективні. Імовірно, ви зараз подумали: «Просто курці не знають, що вони стануть залежними, і не здогадуються про можливі витрати». Згоден. Але підступність нікотинової пастки якраз в тому, що молодь потрапляє до неї абсолютно переконаною, що їй не загрожує залежність від цигарок. Однак тому, хто не зумів приборкати свої пристрасті та не був поміркованим у своєму харчуванні, розраховувати на це не варто. Зрештою, нам відомо, що нікотин досить швидко спричиняє залежність і, щоб позбутися її, варто докласти значних зусиль. Саме тому в 60-х роках XX століття, коли в моду ввійшли так звані легкі наркотики, чимало затятих курців на зразок мене не зважилися експериментувати з ними. Бо розуміли: якщо навіть звичайні цигарки зробили нас залежними, то проти наркотиків, які ми вважали сильнодіючим засобом, нам не встояти.