Я не став радити Джин відмовитися від куріння. Замість цього я запропонував їй прийти в клініку разом із чоловіком. Я був готовий пояснити їм обом, що нікотинова залежність намертво оволодіває своєю жертвою. Джин не довелося б зневажати і картати себе, а чоловік набагато краще зрозумів би, у якому скрутному становищі вона опинилася.
Джин чудово усвідомлювала всі наслідки нікотинової залежності. Вона думала: «Зла сила так міцно тримає мене, що я ніколи не зумію вирватися з її лап, не кажучи вже про те, щоб легко кинути курити». Ця сила – відчуття паніки і впевненість у тому, що вже ніколи не зможеш радіти життю чи долати труднощі без цигарок. Ця паніка справжня. Але щойно ви зрозумієте, що кожна цигарка не тільки не рятує вас від паніки, а викликає її, як зла сила втратить всю владу над вами і перетвориться в ту саму силу, що не дасть вам захотіти викурити нову цигарку. Під час нашої зустрічі Джин вдалося усвідомити це.
Деяким людям важко розібратися в цих поясненнях, доки в них зберігається нікотинова залежність. Але якщо ви вільні від неї, вам усе зрозуміло. Джин та Эрик виявилися розумними людьми. Наприкінці сеансу Эрик обійняв дружину й сказав: «Тепер я все розумію. Навіть не намагайся кинути курити, доки не захочеш сама». До речі, тієї миті він ще не знав про вагітність Джин. Вона відповіла: «Свою останню цигарку я вже викурила», а затим повідомила про дитину… За двадцять років війни з нікотиновою залежністю я багато чого пережив, не раз стикався з ворожнечею, зберіг у пам’яті чимало неприємних хвилин. Але якою винагородою за всі ті труднощі для мене стала розмова чоловіка і дружини, свідком якої мені випала честь бути. Бачив це і великий пакунок паперових хусточок.
Випадок Джин можна назвати винятком, хоча лише деякою мірою: загалом же він навіть занадто типовий. Мене обурює, що наше суспільство в буквальному значенні слова полегшує дівчатам спосiб потрапити до нікотинової залежності, практично штовхає їх у цю пастку. Ми терпляче чекаємо, коли вони завагітніють, а потім, коли настає час, можливо, найбільш напруженого періоду їхнього життя, коли, на їхню думку, без маленьких «друзів» їм не обійтися, ми пригнічуємо їх, картаємо, переконуємо відмовитися від куріння. Вагітність перетворюється на нескінченну низку обстежень і проб, варіантів і рішень, радості й страху. А якщо жінці, яка курить, не вдається пройти випробування вагітністю, ми дорікаємо їй та зневажаємо за її слабкість.
Таке ставлення з боку медичних працівників цілком виправдане, хоча й не дуже корисне для майбутньої матері й дитини. Але некурці, колишні курці, родичі та навіть сторонні люди вважають своїм обов’язком зробити свій внесок у те цькування. До «полювання на відьом» приєднуються зі своїми зауваженнями навіть курці-подруги майбутньої мами: «Не розумію, як ти можеш курити зараз, коли ти вагітна. На твоєму місці я б одразу кинула». Утім, коли настає черга цих подруг виношувати дитину, їхня позиція змінюється: вони опиняються по іншу сторону барикад. Така нездатність до співпереживання властива людській природі. Коли ви сильно застуджувалися і почувалися зовсім розбитою, скільки разів ви чули від близьких: «Ну і чого ти переживаєш? Подумаєш, застуда!» Зазвичай співчувають у таких ситуаціях тільки люди, які перебувають у такому ж становищі і на власному досвіді знають, як ви зараз почуваєтеся. На жаль, серед нас завжди знайдуться такі, хто не вміє ставити себе на місце ближнього.
Зустрічаються і щасливиці: під час вагітності природа змінює їхні звички, пов’язані з харчуванням, робить їх корисними для дитини і самої матері, тож жінка втрачає будь-яке бажання курити. Ось ще один приклад чудової роботи людського організму. Деякі жінки свідомо вирішують припинити куріння, але їм це не вдається. Невдача, у якій жінка анітрохи не винувата, навіть якщо дитина народжується здоровою, змушує її потерпати від докорів сумління все життя. Важко уявити собі, як страждає мати, дитина якої народжується з якою-небудь вадою.
Деяким жінкам вдається кинути курити на час вагітності, тоді після дев’яти місяців дискомфорту, страху, напруженого очікування і радості починається найбільш напружений період їхнього життя: родові муки зі страхом і болем, психологічним і фізичним виснаженням, які завершуються народженням дитини. Якщо пологи проходять успішно для матері і для дитини, страх зникає, нездужання й біль моментально забуваються. Жінка миттєво злітає з безодні до немислимих висот. У житті курця є дві крайнощі, коли мозок змушений подати сигнал:
«ХОЧУ КУРИТИ!»
Від жінок, які протрималися без цигарок майже всю вагітність, я нерідко чув, як вони знову закурили ледь не під час перерізання пуповини чи одразу після пологів. Декому вдається придушити перший порив, але вони надолужують втрачене під час післяпологової депресії. На жаль, остаточно і безповоротно кидають курити через вагітність далеко не всі. Як і в решті ситуацій, щойно зникає причина не курити, як пропадає і бажання не курити.
Одна жінка втратила бажання курити під час першої вагітності, але одразу після неї знову стала залежною. Вона розповідала мені, що навмисне завагітніла знову – не тому, що хотіла ще однієї дитини, а заради того, щоб кинути курити. Спочатку ця ідея здалася мені дикою, але чим довше я розмірковував, тим більше змісту в ній бачив. На жаль, цей спосіб не спрацював.
Багато вагітних жінок або навідріз відмовляються вірити в негативний побічний вплив куріння на плід, або виправдовують куріння: «А по-моєму, дитині буде набагато гірше, якщо я зараз перестану курити». Деякі навіть стверджують, що саме з цієї причини лікар заборонив їм кидати курити. Про висловлювання лікарів щодо куріння я міг би написати окрему книгу. Безперечно, серед їхніх висловлювань трапляються і слушні, але, по-моєму, більша частина їх вирвана з контексту або прикрашена. Ще один улюблений метод захисту курців – виправдання і відмовки, почуті від інших курців і взяті на озброєння під тим приводом, що вони справедливі для всіх.
На одному з моїх семінарів молода дівчина, що страждає на астму, заявила: лікар порекомендував їй курити, щоб позбутися приступів астми. Цю заяву було зроблено в присутності понад тридцяти курців. Я заперечив: «Але куріння є основною причиною астми. Неможливо повірити, що лікар міг таке вам порадити». Дівчина продовжувала наполягати на своєму. «Нечувано! – обурився я. – Прошу, назвіть мені прізвище і адресу цього лікаря – я позиватимуся до суду». Тоді моя співрозмовниця відступила: «Узагалі-то він нічого такого не говорив, просто я пояснила йому, що під час приступів астми куріння допомагає мені, і він кивнув». Якби я не витяг з неї цього зізнання, тридцять курців пішли б із семінару переконаними, начебто деякі лікарі визнають користь куріння при астмі.
Керуючись благими намірами, чимало лікарів радять вагітним пацієнткам якщо не повністю кидати курити, то хоча б скоротити кількість цигарок, які вони викурюють. Ця порада видається логічною, але я вже пояснював, що для майбутньої матері таке рішення найгірше з трьох можливих. Замість того аби впродовж декількох днів перетерпіти симптоми психологічної та фізичної абстиненції, вона всі дев’ять місяців потерпає від додаткового стресу, викликаного самообмеженням, крім того, у неї виникає відчуття провини, якщо у важкий для неї день вона раптом перевищить свою норму. Особливо ж шкідливий цей метод тим, що у жінки з’являються ілюзорні уявлення про цінність кожної цигарки. Вона постійно з нетерпінням чекає порятунку від «сверблячки». Щойно закурюється цигарка, як колосальне полегшення стає винагородою за терпіння. Після пологів мати опиняється в тому ж становищі, що і людина на дієті, у якої більше немає причин, аби терпіти обмеження. Шанувальник дієт від’їдається, курець накурюється до очманіння.
Не буду детально пояснювати, якої шкоди може завдати куріння дитині в утробі матери і навіть занапастити її (частково тому, що про це вже написано чимало, але перш за все тому, що вагітним найменше хочеться читати про те, як вони шкодять власним дітям). Курець усе вже знає, але це його не зупиняє.
