Коли я тільки-но починав курити, то суміші різних сортів тютюну були не такі вишукані, вони не містили в собі підсолоджувачів, таких як мигдальне масло; цигарки були без смаку ванілі й гліколю, що зволожує горло і полегшує куріння. Я пам’ятаю, якими огидними були для мене перші цигарки, однак невдовзі почав курити їх одну за одною. Активний курець не має жодної ілюзії щодо насолоди, яку буцімто отримує від куріння. Я завжди пишався своїм умінням іти власним шляхом, а не перетворюватися на вівцю з отари. Щоранку мені доводилося спостерігати, як відкашлюється й відхаркується мій батько, тож я розумів, що від того куріння немає ані крихти насолоди. До того ж я знав, що маю вдосталь сили волі. У інших сферах моєї діяльності все було в моїх руках, я все тримав під контролем – нікому не дозволяв брати наді мною верх. Однак перед цигарками я спасував – незважаючи на те що ненавидів їх і знав, що коли-небудь вони мене таки знищать. Коли ж я намагався відмовитися від куріння, то був неспроможний зосередитися, не міг радіти життю і переборювати стреси, ставав нещасним, безвладним і врешті-решт піддавався спокусі.

Якось син переконав мене прочитати статтю з сімейної медичної енциклопедії. Пояснювати йому, що мені прекрасно відомо про шкідливість куріння, я не став. Тому з небажанням заглянув у статтю й одразу зрозумів, що цей текст важкий для сприйняття – він був переобтяжений термінами на кшталт «капілярне ложе», «адреналін», «норадреналін», «біохімічна реакція», «інгібуючі клітини» тощо. Проте невідомо чому, але я продовжував читати і поступово захопився. Ця історія залишила по собі враження, ніби я довго дивився на просту і зрозумілу картинку, аж раптом її пазли склалися зовсім інакше, і на моїх очах зображення змінилося. Проте варто було кліпнути очима, як ілюзія зникала.

Трохи згодом я зрозумів зміст тієї мови. У статті повідомлялося: коли нікотин виводиться з організму, то курці відчувають порожнечу й невпевненість, від яких рятує лише наступна цигарка.

Я не просто кліпнув – я закліпав очами. Однак сформована картинка не зникала: вона, як і раніше, була виразною і не перемішувалася з тією, з якої виникла. Заждіть, я все поясню. То не я відкрив, що при виведенні нікотину з організму курці відчувають спустошеність і невпевненість, які зникають лише при закурюванні наступної цигарки. Безперечно, медикам цей процес був відомий вельми давно, значить, і виробникам тютюнової продукції також, але його сприймали просто як одну з причин, через яку курцям важко кинути курити.

Суть мого великого відкриття в іншому. Я зрозумів, що люди продовжують курити, аби «почухати там, де чешеться», а не тому, що їм подобається це робити, – не заради розслаблення, доповнення до їжі, намагання зосередитися чи подолати стрес. Ніхто не буде навмисне сувати руки в окріп тільки для того, аби згодом, коли їх витягне, відчути полегшення. Але саме так і роблять курці. Чітко усвідомивши це, вони з радістю кидають курити раз і назавжди.

Коли я взявся за роботу, то вважав, що зумію зцілити будь-якого курця – досить сказати йому: «Слухай, ти куриш тільки тому, що без нікотину почуваєш себе невпевнено, а коли знову вводиш його в організм, то до тебе повертається впевненість. Це те ж саме, що носити тісні туфлі заради можливості потім зняти їх і відчути полегшення!» Як це наївно! З таким успіхом Галілей міг би заявити: «Ні, це не Сонце рухається по небосхилу. То Земля обертається навколо своєї осі й створює таку ілюзію». А потім чекати, доки всі візьмуть на віру його слова. Напевне, у відповідь він почув би: «Якби Земля оберталася, то ми б це відчували. Коли щось і обертається, то лише твої мізки!» А мені найчастіше відповідали так: «Коли ти кажеш, що жодного разу в житті не отримував насолоди від цигарок, я тобі вірю. Чому ж ти не можеш повірити, що цигарками я дійсно насолоджуюся?»

Згодом я зрозумів: аби переконати курця в моїй правоті, я мушу колись таки позбавити його від наслідків промивання мозку та ілюзій, а затим показати, що його переконання помилкові.

«Легкий спосіб» складається з двох частин: перша – це усунення наслідків промивання мозку, друга – пояснення сутності нікотинової пастки. В обох я спираюся на комунікацію. Не менш очевидно й те, що при спілкуванні з представниками і жіночої, і чоловічої статі треба враховувати фізичні та емоційні відмінності між ними.

Написати цю книжку мене підштовхнули два фактори. Перший був пов’язаний з добрими новинами, а другий – з поганими. Погані новини – це листи жінок, життя яких занапастило куріння. Вони настільки хотіли кинути курити, що вдавалися заради цього до героїчних зусиль, але нічого так і не досягли.

Добрі новини – листи від таких жінок, як Деббі. Вони не тільки надихають мене, спонукують і надалі вести боротьбу проти нікотинової залежності, але й дарують надію тим, хто поки ще не зміг подолати пристрасть до цигарок.

Я вже говорив, що в листі Деббі не сказано, як діє «Легкий спосіб». Проте зрозуміло, у якому настрої вона писала цього листа – отже, ця радість доступна й вам.

Цього і будемо прагнути. Однак дозволю собі нагадати, що не варто нав’язувати думку: «Я нізащо, ніколи в житті не викурю жодної цигарки». Такої позиції стосовно героїнової залежності могла б дотримуватися людина, яка ніколи не вживала героїну. Я хочу, аби ви, побачивши курця, думали: «Шкода бідолаху! Яке щастя, що я тепер вільна!», а не: «Іноді жалкую, що мені не можна курити».

Щоб постійно дотримуватися викладеної вище позиції, спочатку необхідно позбутися наслідків промивання мозку і сприймати куріння як хворобливу залежність від наркотику під назвою «спустошення». Ми вже відмовилися від деяких помилкових переконань, решту – поставили під сумнів. Однак потрібно позбутися їх повністю. До речі…

Мене завжди полонили жінки, які вибагливо ставляться до своєї зовнішності. Деякі з них здатні витрачати безліч часу і грошей, підбираючи ефектний одяг і аксесуари, задихатися під ковпаком, роблячи зачіску, чистити зуби і шкіру, ретельно наносити макіяж, стежити за тим, аби парфуми були вишуканими і не дратували того, хто поряд. Урешті-решт виходить витвір мистецтва – ні більше, ні менше. Але всі ці старання здатний звести нанівець запах із рота, що нагадує «аромат» переповненої попільнички. Класичний приклад – акторка Джоанна Ламлі. У цієї дивної красуні безліч талантів, зокрема сумнівна здатність курити без упину, що поступово перетворює її на обсипану попелом нечупару, яка постійно тримає цигарку в зубах.

Звісно, усе це ви знаєте і без мене. Можливо, колись ви вчилися «звабливо» курити, позуючи перед дзеркалом. Є навіть веб-сайт, повністю присвячений сексуальному курінню! Але якщо на вас направлено об’єктив фотоапарата або ж камери, то чи зможете ви прийняти правильну позу, надути губки і звабливо закурити? Нізащо! Ви почнете судорожно шукати: «Де б мені погасити цигарку?»

Про це мені часто пишуть: «Я сама собі псую життя. З таким же успіхом я могла б обмазуватися перегноєм з голови до ніг! Не розумію себе. Це треба ж бути такою дурепою!» Не хвилюйтеся: усі курці звинувачують себе, навіть якщо нікому в цьому не зізнаються, але жоден із них не може зрозуміти, чому продовжує курити. Може здатися, що причина цьому – безпросвітна дурість, але насправді людьми керує страх. Це характерний приклад сили впливу нікотинової залежності.

Ще одна розповсюджена тема листів, які я отримую від жінок, – вплив куріння на колір обличчя і кровообіг. Я бачив, з яким нестерпним болем вмирали від раку, спричиненого курінням, мій батько і старша сестра. Напевне, у багатьох із вас близькі теж помирали від наслідків споживання нікотину, але навіть життя в такому пеклі вас не зупинило. На мою думку, захворювання на рак легенів – справа випадку і везіння. Певне, ви вже запідозрили, що я скористався методом лікарів і почав вас залякувати? Зовсім ні: цей прийом не допоміг мені, а якби він допоміг вам, то ви зараз не читали б цю книжку.