Звісно, це пояснює те лицемірство, ті подвійні стандарти, а також те, чому в цілому чесні люди брешуть собі та іншим, коли йдеться про куріння. Це не навмисний обман, радше ознака відсутності вибору. Це спроба впоратися з життєвими проблемами за допомогою цигарок, а також намагання виправдати куріння загальновизнаними причинами.

Жіночі причини, на які ми щоразу посилаємося, у буквальному значенні слова перевірені і випробувані іншими жінками-курцями. Зазвичай жінки перебувають у тісному контакті одна з одною ще з юності, і всі перераховані виправдання досить популярні серед них. На різних життєвих етапах жінка користується найбільш доречними виправданнями, аби продовжувати курити, до того ж її подруги-курці підтверджують справедливість цих виправдань.

Коли особисте життя не складається, цигарки слугують розрадою. Коли на поверхню випливають стрес і напруження, цигарки допомагають заспокоїтися і дають можливість абстрагуватися від емоційних «американських гірок». А згодом, коли природні процеси в жіночому організмі створюють гормональний дисбаланс, жінки продовжують курити тому, що впевнені: цигарки просто-таки необхідні для підтримування балансу. Спливає час, а приводи, виправдання і пояснення продовжують існувати. Вони приховують правду. Зрештою, нікому не хочеться привселюдно визнати, що всі довкола почувають себе нещасними, і дійти висновку:

Однак згодом занепокоєння лише посилюється: виникає страх перед відмовою від куріння і життям без цигарок. І ми йдемо на компроміс: «Я кину курити, тільки не сьогодні. Зараз це не на часі». А поки не варто засмучувати навколишніх, нагадуючи їм, яку дурість ми робимо щоразу, коли закурюємо цигарку, – от ми і замовчуємо правду. Нам подобається курити під час стресу, розслаблення, радості, нудьги і зосередженості. І що залишається? Тільки час, витрачений на їжу (багатьом з нас особливо подобається курити під час їжі та ще перед сном – коли ми взагалі не куримо). Нам складно визнати, що слушної миті для відмови від куріння просто не буває. Ось одна з хитрощів не тільки нікотинової, але й багатьох інших пасток: вони побудовані з таким розрахунком, щоб усе життя тримати нас у полоні.

Поки я ще не довів, що курці від куріння не отримують навіть крихти насолоди і воно аж ніяк не допомагає їм у житті. Але якщо ви здатні легко сприймати викладену інформацію, то не заперечуватимете, що уявлення про куріння, нав’язані нам суспільством, не відповідають одне одному. Вони лише зайвий раз заплутують нас, бо то є накопичення протиріч і штампів. У цьому ви переконаєтеся згодом. То в чому ж правда? Пропоную уважно розглянути

Тютюн належить до тієї ж родини рослин, що й беладона. У тютюні міститься сильнодіюча отрута, яка входить до складу промислових інсектицидів. Учені, працюючи з ним у лабораторіях, надягають спеціальні костюми хімічного захисту, такі ж як для роботи з радіоактивними відходами. Аби купити великий флакон цього інсектициду (15 моль – розміром із флакончик очних крапель), потрібен дозвіл. Придбати грам нікотину на вулиці не можна – це вам не грам героїну.

Нині в результаті нікотинової залежності щорічно вмирає приблизно півмільйона людей. Можливо, ви здивуєтеся, довідавшись, що ця цифра щороку зростає. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 30-х років XXI століття річна смертність від захворювань, пов’язаних з курінням, перевищить 10 мільйонів осіб.

У середньому одна цигарка містить 0,5 міліграма нікотину. 1000 міліграмів становлять 1 грам. Якщо людині ввести у вену нікотин, що міститься всього в одній цигарці, то вона помре. Одначе прошу вас: візьміть на віру, не переконуйтеся в правді моїх слів експериментальним шляхом.

Нікотин – найбільш сильнодіючий і зухвалий наркотик з усіх нині відомих людству, який призводить до найсильнішого звикання. Свого часу на залежність від нього страждали понад 90 % дорослого населення в західному суспільстві. Під час кожного затягування через легені в мозок потрапляє доза нікотину, що діє набагато швидше, ніж доза героїну, введена безпосередньо у вену. Якщо одну цигарку ви викурюєте за двадцять затягувань, то до вашого організму надходить майже двадцять доз нікотину.

Щойно ви гасите цигарку, як нікотин починає швидко виводитися з вашого організму і з’являються симптоми абстиненції. Курці вважають ці симптоми жахливою травмою, якою супроводжується будь-яка спроба відмови від куріння. Насправді фізичні прояви абстинентного синдрому при нікотиновій залежності настільки слабкі, що їх можна і не помітити. Це відчуття порожнечі і невпевненості, чимось воно нагадує звичайний голод. Ми розпізнаємо цю потребу за бажанням робити що-небудь руками і пояснюємо її як «хочу курити!».

Через тридцять хвилин після викуреної цигарки вміст нікотину в крові знижується наполовину, через годину – на три чверті. Цим і пояснюється потреба більшості курців приблизно в двадцяти цигарках на день. Одразу після споживання нової цигарки нікотин знову надходить до організму, і почуття порожнечі та невпевненості зникає. На зміну їм приходить приємне відчуття, яке курці називають насолодою або ж розслабленням. Це те ж саме, що зняти тісні туфлі. Молодь іноді говорить, що куріння «плющить». Чому описи такі різні? Тому що коли ми починаємо курити, то отриманий досвід у жодному разі не можна назвати приємним.

Я називаю це відчуття порожнечі і невпевненості «маленьким чудовиськом». Чому саме так? Тому що воно дійсно існує, але залишається або майже невловимим, або ледь помітним. 99,99 % курців живуть і вмирають, так і не довідавшись про це «маленьке чудовисько». Багато років я був переконаний, що в мене нікотинова залежність. А ще говорив, що в мене залежність від гольфу. Але ні в першому, ні в другому випадку я не вірив, що в мене залежність від наркотику. Нікотин у моїй уяві був просто коричневою бруднуватою речовиною, що підфарбовує пальці та зуби. Безумовно, я і не підозрював, що намагаюся нагодувати оте ненажерливе «маленьке чудовисько», і це єдина причина, що змушує мене і решту курців закурювати одну цигарку за іншою.

Якщо ви й досі не зрозуміли суті моїх роз’яснень, не хвилюйтеся.

Напевне, ви зараз думаєте: «Якщо все так просто, то не може бути, щоб тільки Аллен Карр про це знав!» Але хитромудрий фокус стає простим і зрозумілим тільки після того, як його викриють. До Галілея люди дивилися, як Сонце сходить на сході й сідає на заході, і слідом за «експертами» повторювали те, у що вірили всі жителі планети: Сонце обертається навколо Землі – це ж зрозуміло кожному, навіщо сумніватися. Тепер ми вже знаємо: то була ілюзія, що виникла в результаті єдиного міфу, зруйнувати який було досить просто. Однак ця ілюзія мала таку владу, що людство не скоро вирвалося з її полону. Та й сьогодні ми сприймаємо це так, ніби Сонце дійсно сходить на сході й сідає на заході, а не Земля обертається навколо своєї осі, тому Сонце то з’являється, то зникає.

Нікотинову пастку важко помітити з кількох причин. По-перше, «маленьке чудовисько» – усього лише відчуття, і, хоча його наслідки помітні, саме відчуття невидиме. А все, що не можна побачити, наприклад електрика, важко піддається нашому розумінню. По-друге, саме відчуття майже невловиме. По-третє, його нелегко відрізнити від звичайного почуття голоду або невпевненості, а це остаточно збиває нас з пантелику. Четверта, головна причина обману – зворотна дія пастки. «Маленьке чудовисько» починає свої тортури, вимагаючи цигарку, тільки коли ми не куримо. Ба більше – є ще певний час між викурюванням останньої цигарки і потребою закурити нову. Але щойно ми затягуємося цигаркою, як нас миттєво охоплює хвиля полегшення. Ми відразу розслабляємося і забуваємо про негаразди, які ще хвилину назад не давали нам спокою. Ми не знаємо, як цигарці вдається створити таке чудо, – так само як не знаємо, чому після клацання вмикача спалахує лампочка. Нам і не потрібно це знати. Досить пам’ятати, що дива трапляються. Тож зрозуміло, чому курці сприймають цигарки як джерело насолоди та розради.