Шоста й найголовніша причина, через яку «Легкий спосіб» може не спрацювати, -

Що таке порожнеча? Це переконаність у тому, що ми недосконалі, незалежно від нашого походження на цій планеті. У що б ви не вірили – у Бога, еволюцію, комбінацію факторів, – це нічого не змінить. Ми розуміємо, що найбільш розвинені види, такі як горили, тигри й слони, неймовірно сильні фізично і можуть вижити в умовах дикої природи без одягу зі штучних тканин, без укриттів, лікарень, лікарів, ліків, ін’єкцій і щеплень.

Можна заперечити, що ці види тварин перебувають на межі вимирання. Хоча б лише тому, що владу на планеті захопив інший вид живих істот, який не тільки знищив первозданне середовище дикої природи, забруднив ріки, землю і навіть повітря, але й перебив чимало тварин лише з комерційною і естетичною метою – заради слонової кістки чи шкури.

Ми вважаємо горил, слонів і тигрів неймовірно сильними, однак наш організм складається з таких же кісток і шкіри. Нам відомо, що на 96 % наша ДНК співпадає з ДНК шимпанзе. Безперечно й те, що ми – як розумна істота не проіснували б на цій планеті так довго без вогню, тим паче без лікарень, лікарів, ліків, ковдр і захисних сіток, які ми сприймаємо як належне.

Чому дитинча жирафи стає на ноги вже через кілька годин після появи на світ, а людському дитинчаті потрібен рік, щоб навчитися ходити? Чому в західних країнах така природна функція людини, як дітонародження, сприймається як хвороба? А в племенах жінки народжують за допомогою лише однієї помічниці й знову беруться до роботи вже через двадцять хвилин після пологів?

Я в жодному разі не пропоную нам повернутися до первісного ладу. Я охоче погоджуюся з тим, що сучасна медицина допомогла знизити смертність породіль і немовлят. Я лише наголошую на тому, що ми звикли вважати фізично немічними і неповноцінними не тільки дітей, але й дорослих.

Як часто нам доводиться чути заяложений вислів: «Шкільні роки – це найкраща пора нашого життя»? Вірити їй просто нерозумно. Пологи – найсильніший стрес, з яким стикається жива істота. І те, що природа дає нам можливість забути цей досвід, нічого не змінює. Дитячі та юнацькі роки також сповнені стресів, у цьому віці ми вчимося жити, підростаємо і набуваємо незалежності. Здавалося б, досить подорослішати і стати незалежними, як ми заживемо розкошуючи. Але де там: на нас навалюються іпотеки, податки, необхідність заробляти на їжу, одяг, освіту, а також створювати родину. Усі ці обов’язки ми беремо на себе добровільно, то чому ж вони спричиняють стрес, а не викликають задоволення?

А тому, що нам від народження промивали мозок, вчили вірити, що нам необхідний якийсь чудодійний продукт чи пристрій, аби змінитися на краще, стати цілісними. Проте людський організм у комплексі з розумовими здібностями утворюють найпотужніший і досконалий механізм для виживання на цій планеті. Ми переконані, що у своєму розумовому розвитку значно перевершуємо слонів і тигрів, але істотно поступаємося їм у фізичній витривалості. Насправді ж усе навпаки. Якщо шкільні роки – найщасливіша пора в нашому житті, то чому щороку в західних країнах збільшується кількість підлітків, які накладають на себе руки? Чому ми – єдині істоти на планеті, які навчилися плакати, ба навіть квитатися з життям?

Бо наш так званий інтелект спрямований на самознищення. Підлітковий вік – складний період, але природа подбала про нас, як і про всіх інших жителів планети, дала шанс пережити його. Переконаний, що найкраще з даних нам природою пристосувань для виживання – це наш розум, тобто здатність мислити й робити висновки.

У розділі 18 ми говорили про те, як хитромудра нікотинова пастка змушує нас закурювати, щойно ми відчуваємо порожнечу й невпевненість у собі, – незалежно від того, чим вони спричинені. Ця ж сама пастка спокушає нас курити, коли ми хочемо розслабитися після їжі чи подолати стрес. Ми куримо за звичкою щоразу, тільки-но відчуваємо порожнечу і непевність у собі. Нас обдурили, переконали в тому, що цигарки рятують від цих почуттів. Однак тепер ви вже розумієте, що це просто обман.

Згодом ми перестаємо сприймати цигарку як ліки від порожнечі й не почуваємося позбавленими чогось тільки тому, що нам не можна курити, так само як пристосовуємося до керування новим автомобілем. Тепер цигарка для нас – це осередок проблем, а ми сповнені радості, адже позбулися необхідності рухатися по замкненому колу – нашу проблему вже розв’язано.

Дотепер ми не підозрювали про існування беззаперечних фактів і не знали про властивості хитромудрої пастки, але продовжували досліджувати її вплив і ситуації, у яких ми опинялися з її вини. Однак повернімося до теми розмови.

Упродовж десятиліть тютюнові компанії використовують у маркетингових акціях тактику психоаналізу. Інформація, якою володіють представники влади і тютюнової галузі, свідчить, що люди зазвичай вибирають продукти, які змiнюють їхній статус. Кожен пересічний громадянин жадає значущості, він сприймає матеріальні цінності як засіб досягнення вищого положення в суспільстві. Зрозумівши цю тенденцію, тютюнові компанії продовжують збір інформації, аби визначати специфічні цільові групи, для яких призначена їхня продукція.

Видатні психоаналітики тісно співпрацюють із відділами маркетингу, беруть участь у виборі емблем та іміджу, що відповідають потребам і сподіванням представників певної групи. Аби на ринку тютюнової продукції охопити різні верстви населення і прошарки суспільства, застосовуються колірні рішення та ідеї, що асоціюються з молодістю, успішністю й інтеграцією в суспільство. Така «турбота» має переконливий успіх, адже тютюновим компаніям, як і раніше, вдається заманювати в пастку цілі покоління курців.

Оприлюднені та використані в юридичних процесах проти тютюнових компаній документи свідчать про те, наскільки цинічний підхід виробників до вибору маркетингових викрутасів. Побутує думка, що залежний від нікотину курець «нелогічний і дурний», тобто він не уявляє, що йому підсовують отруту, яка спричиняє сильну залежність. Та навіть якщо люди і зрозуміють підступність пастки, однак вирватися із неї вже не зможуть.

Здавалося б, отримавши таку інформацію, влада просто зобов’язана була змінити ситуацію на ринку тютюнових виробів. На жаль, цього не сталося. Оприлюднення документів під час Міннесотського процесу проти компанії Philip Мorris 1998 року ніяк не позначилося на виробництві тютюну і не змусило владу протистояти тютюновим компаніям – виробники процвітають і дотепер.

Інформація, на яку орієнтуються тютюнові компанії, частково надходить і від вас. Приміром, під час постійних моніторингів обсягів продажу або ж опитування покупців. Запитання формулюють не самі тютюнові компанії, однак вони купують отримані відомості. Можливо, і вам доводилося заповнювати такі анкети. Коли так, то не забувайте зазначати, що не даєте дозволу на поширення наданої інформації.

У 60-х роках XX століття співвідношення курців-чоловіків і курців-жінок становило 60: 40. Згодом намітилася тенденція до скорочення чисельності курців: серед них чоловіків стало приблизно 50 %, а жінок – 30 %. Із цієї статистики тютюнові компанії зробили висновок, що чоловікам вдається виходити з гри частіше за жінкок. До 1998 року серед чоловіків налічувалося всього 28 % курців, а чисельність жінок-курців, скоротилася ще на 27 %. У 1990-ті жінки почали відігравати роль своєрідної заглушки, що перешкоджає великомасштабному обвалу ринку тютюнових виробів у західних країнах. Тютюнові компанії з’ясували, що жінки значно менше піддаються впливу акцій проти куріння переважно тому, що ці кампанії орієнтовані на курців-чоловіків. Проблеми, означені організаторами акцій, не зачіпали жінок, саме тому жінки, намагаючись кинути курити, частіше стикалися з труднощами.

Зараз кількість курців серед чоловіків і жінок приблизно однакова. Хоча значно більше непокоїть те, що чисельність курців-дівчат зростає, а в деяких країнах навіть перевищує чисельність курців-юнаків. Основна рушійна сила цього зростання – успішна маркетингова стратегія провідних тютюнових компаній. Із 1960-х вони наживалися на радикальних змінах, якими супроводжувався рух за емансипацію жінок. Підприємства тютюнової індустрії сприймали жінок як ринок, який варто завоювати, тому виділялися значні кошти на рекламу й маркетинг, орієнтовані саме на споживачів-жінок. Надані до суду документи компаній підтвердили систематичний аналіз цього сегмента ринку для оперативного реагування на «потреби і нові бажання» сучасних жінок. Спеціально для вивчення цього сегмента ринку було розпочато широкомасштабні дослідження.