Свою точку зору аргументуватиму ще й тим, що курці зазвичай не прораховують імовірної суми витрат на ту згубну звичку. Коли ми робимо який-небудь вибір, то зважуємо всі «за» і «проти». Перш ніж стати на лижі, ми спочатку приміряємося, чи спроможні на такі витрати, а мої однолітки навіть намагаються завбачити ймовірність перелому ноги чи серйознішої травми. Якби ми знали, що кожен третій лижник гине під час спуску крутими схилами, то цей вид спорту не користувався б популярністю навіть у відчайдух. Як на вашу думку, коли людина знала б, що перша цигарка обійдеться їй у 50 тисяч фунтів стерлінгів, чи почала б вона курити навмисне, тим паче заради такої неоднозначної причини, як рятування від зайвої ваги? Якби курці знали, як довго їм доведеться розплачуватися за першу цигарку, то до пастки потрапляли б лише одиниці.

Навіть той, хто курить роками і знає про свою залежність, не здатен змусити себе підрахувати, скільки він уже витратив на цигарки і витратить ще, допоки не кине курити. Запитайте курця, скільки грошей він витрачає на свою звичку, і ви навряд чи почуєте правдиву відповідь. Ми спотворюємо істину навіть тоді, коли намагаємося відмовитися від куріння. Кажемо про те, скільки грошей заощадили за тиждень, хоча просто менше їх тринькали. Можна заперечити, що так само намагаємося підсолодити пігулку, відповідаючи і на запитання про виплати по іпотечному кредиту: якщо ми й зізнаємося, що прострочили їх, то всього на місяць. Це ухиляння від відповіді є наслідком тих самих причин: ми не хочемо нагадувати самим собі, що на нашій шиї висить тягар вартістю 50 тисяч фунтів. Але стосовно іпотеки ми принаймні заздалегідь знали, на що йдемо. Часом виплати серйозно обтяжують нас, але ж ми оплачуємо найдорожче, що маємо, – наше житло. До того ж його вартість лише зростатиме.

Усі курці брешуть, хоча не завжди помічають це. Коли вони знаходять якесь правдоподібне і логічне пояснення, наприклад: «Я почав курити заради того, щоб схуднути», то чіпляються за нього мертвою хваткою. Наш невеличкий аналіз оманливої логіки лише підтверджує повну нелогічність міркувань курця. Він готовий постійно виправдовувати свою звичку. Однак незаперечний факт – у західних країнах не знайти жодного курця, який би не відмовляв власних дітей курити, – найпереконливіший доказ того, що і самі курці не курили б, якби мали вибір. Яким же дурнем треба бути, щоб платити 50 тисяч фунтів за залежність від наркотику, що не наділяє нас новими якостями та відчуттями, укорочує життя кожного третього наркомана і робить рабом на все життя? Навіть якщо повірити в байку, що куріння – це насолода і розрада в житті, будь-якому курцеві відомо: до настання нікотинової залежності він не мав фінансових проблем – отже, некурці нічого не втрачають. Інтуїтивно курці розуміють, що потрапили в пастку. Не треба ніяких зізнань. Я просто хочу, щоб ви усвідомили: жодному курцеві не подобається ним бути, тут нема чому заздрити.

Чимало курців були б не проти повернути собі свободу, але на це наважиться далеко не кожна людина. Тому, аби не принижувати себе, курці – зокрема і ми з вами – спотворюють істину. Але свобода вже не за горами. Головне – не забувати, що будь-який курець був би тільки радий врятуватися з аварійного корабля. Не заздріть тим, хто курить. Поспівчувайте їм.

Чому ми віримо, що куріння допомагає схуднути? Почувши від подруги, що вона не курить уже півроку, ми вітаємо її і запевняємо, що вона помітно посвіжішала. І при цьому думаємо: «Мабуть, новий гардероб влетів їй у копієчку!» Так, більшість курців, які використовують вольові методи, повніють. Якщо ваші батьки чи інші родичі курили, то за багато років ви неодноразово чули сакраментальне: «Я намагалася кинути, але так потовстішала, що довелося знову почати курити». На перший погляд ці слова нас не стосуються, але коли ми самі намагаємося втекти з нікотинової пастки, то підсвідомо нас лякають незворотні наслідки відмови від куріння. Слід зазначити, що багатьом колишнім курцям не вдається скинути набрану вагу. Тоді напрошується очевидний висновок: якщо курці набирають вагу після того, як кидають курити, значить, куріння допомагає їм позбутися зайвої ваги. Необхідно зрозуміти характер нікотинової пастки, аби оцінити, що все відбувається з точністю до навпаки. Для ілюстрації якнайкраще підійде наступний приклад.

Я вже пояснював, що відчуття порожнечі, викликані звичайним почуттям голоду і потягом до нікотину, нічим не відрізняються, і розповідав, чому курець швидше викурить цигарку, аніж перекусить. По мірі того як ми набуваємо нікотинової залежності, у нас виробляється звичка пропускати не тільки сніданок, але й обід. Після цього на перший план у житті курця виходить вечірній прийом їжі, і не дивно – адже до цього часу він уже відчутно зголоднів. Ми вечеряємо, але відчуття порожнечі не зникає, навіть якщо наше меню було досить ситним. Ми, звісно, робимо висновок, що не втамували голод, – ще б пак, адже ми цілий день нічого не їли.

Насправді ж організм вимагав їжі увесь день, але мозок тлумачив його сигнали як «хочу курити!», от ви й курили замість того, аби перекусити. Увечері організм прагнув нікотину, але мозок тлумачив його сигнал інакше: «Ти голодний. З’їж побільше». Особисто я ніяк не міг зрозуміти, що мені потрібен нікотин, і продовжував жувати. Відчуття порожнечі, викликане дефіцитом нікотину, не відрізняється від почуття голоду, але задовольняти потребу в нікотині їжею можна з тим же успіхом, що й заглушити нікотином потребу в їжі.

У результаті цієї плутанини ми весь день куримо, заповнюючи дефіцит нікотину, але не втамовуємо справжнє почуття голоду. Увечері ми від’їдаємося за весь день, але ситості не відчуваємо, оскільки організму потрібен нікотин. Таким чином я набрав тринадцять зайвих кілограмів, хоча я цілими днями голодував.

Так чому ж курці набирають вагу, коли відмовляються від куріння? Тому, що нікотин виводиться з організму дуже швидко, а «маленьке чудовисько» гине не одразу і певний час ще продовжує вимагати нікотину. Виникає природне бажання замінити нікотин їжею. Далі я поясню, чому відмовитися від подібних замін важко і курці знову хапаються за цигарки, навіть якщо втримувалися від куріння кілька років. У таких випадках «маленького чудовиська» вже не існує, однак потяг до цигарок зберігається.

Ми підійшли до найважливішого етапу, що, як на мене, став каменем спотикання для курців, які так і не змогли скористатися «Легким способом». Ваше головне завдання – якнайкраще зрозуміти зміст наступних абзаців. Я отримую порівняно небагато листів від курців, яким так і не вдалося досягти успіху; типовим прикладом є уривок із листа Барбари:

Перш ніж розглянути аспекти, описані в листі Барбари, я дам вам необхідні рекомендації, про які я дотепер мовчав. Так, я говорив, що їх усього п’ять. Це правда. Але виконувати рекомендації необхідно під час читання книги. Їхнє завдання – викликати у вас потрібний настрій тоді, коли ви закурите свою останню цигарку. Однак для того, щоб зберегти цей стан на все життя, знадобиться ще раз перерахувати вказівки. Деякі з них я вже наводив, на інші ж – лише натякав. Якщо ви цього не помітили – не засмучуйтеся: настане час, і я назву їх по черзі.

Кожна вказівка відіграє настільки ж важливу роль, як і вибір вірного напрямку в лабіринті. Одна з них полягає в тому, що не варто навіть намагатися не думати про куріння, після того як ви кинете курити. Це пояснюється тим, що ми почуваємося нещасними, коли застосовуємо вольові методи, відмовляючись від куріння. А все тому, що куріння для нас – під забороною, але ми одержимі думками про нього, хоча й намагаємося не думати про цигарки. Проте не думати про що-небудь неможливо. Якщо я скажу вам: «Уявіть собі величезного рожевого слона в чорних яблуках, що балансує на футбольному м’ячі», хіба ви зможете не думати про нього?