Повернімося до листа Барбари. Рішення кинути курити, можливо, найкорисніше і найцінніше з усіх, які ви коли-небудь приймали. Хіба можна не думати про нього? Навіть якщо ви спробуєте контролювати свої думки, кілька днів «маленьке чудовисько» нагадуватиме вам про те, що його не погодували. Доброзичливці почнуть розпитувати вас про успіхи. Можливо навіть і таке, що інші курці навмисне видихатимуть дим вам безпосередньо в обличчя, намагаючись переконати і вас, і себе, що ви багато чого втрачаєте. Не думати про куріння неможливо, і якщо ви спробуєте подолати настирливі думки, то це лише додасть гіркоти.
Але звідки виникає це бажання не думати про куріння? Ви не тільки прийняли найважливіше рішення у своєму житті, але й зробили один із найбільших вчинків. Нічого поганого не відбулося, навпаки, сталося чудо. Понад двадцять років свободи від нікотинової залежності я постійно думаю про куріння. Однак дотепер я радію отриманій свободі.
Зверніть увагу на слова Барбари: «Намагаючись кинути курити, я ніяк не можу позбутися думки про цигарки». Напевно, вона і досі переконана, ніби відмовляється від чогось важливого, інакше не витрачала б стільки часу на думки про куріння. До того ж Барбара пояснює, що в неї напружене життя. Охоче вірю, але якщо ваше життя сповнене стресами, то чи варто витрачати безліч грошей на те, що тільки збільшує ці стреси?
Значить, Барбара зрозуміла не все. Розібратися в «Легкому способі» не вдається не тільки курцям, які так і не зуміли кинути курити. Хоч як це і парадоксально, але люди, які зуміли позбутися шкідливої звички, нерідко стають поганими наставниками. Пам’ятаєте, Деббі писала: «Більше я навіть не згадую про куріння»? Оскільки прихильники «вольового методу» почуваються обділеними і нещасними, вони, звісно, з нетерпінням чекають того дня, коли куріння перестане домінувати в їхньому житті й про нього можна буде забути. Слова Деббі просто спантеличують їх. З її слів можна зробити висновок, начебто ключ до успіху – повне забуття. І чим старанніше ці люди намагаються не згадувати про куріння, тим більше вони думають про нього, почуваючись нещасними.
Не має значення, думаєте ви про куріння чи ні: головне – що саме ви про нього думаєте. Якщо, приміром, ви подумки запитуєте себе: «Коли ж я нарешті перестану думати про куріння?» або «Коли я перестану почуватися обділеною і нещасною?», то хочете лише переконатися, що відповідь на обидва запитання – «ніколи!». Та коли ви, думаючи про куріння, сповнені радості: «Чудово! Я вже вільна!», то так воно й буде!
Невже це так просто? І це все, що вимагається від вас до скону літ, – щоразу, згадуючи про куріння, думати: «Чудово! Я вже вільна!»? Ні, цього замало. І не сподівайтеся, що від постійних повторів ці слова стануть істиною. Нам відомо, що куріння – фальшивка: ми не обманюємо себе, не запевняємо, що це героїчне або ж пристойне заняття. Ми куримо просто тому, що не могли зосередитися, говорити по телефону, отримувати насолоду від їжі або долати стреси тоді, коли намагалися минулого разу кинути курити. Чому так сталося – невідомо: чи то нам бракує чогось, чи то курінню властива якась магія.
Ми дійсно не зрозуміли, у чому річ. Просто так сталося. Нам не вдалося обдурити себе, відчути себе вільними, а також повірити, що позбутися тієї «опори» було здорово. Коли ми усвідомимо, що нікотинова пастка досить підступна (ми куримо не через слабкість, не через те, що нам бракує чогось, а нікотин абсолютно не допомагає зосередитися чи розслабитися, навпаки, заважає), тоді нам не потрібно буде переконувати себе в тому, що нам необхідно курити. Думаючи про куріння, у мене не виникає потреби нагадувати собі: «Чудово! Я вже вільний!», бо просто зрозумів: так воно і є, навіщо себе дурити.
Відмовляючись від нікотину, курці повнішають тому, що перші кілька днів «маленьке чудовисько» продовжує провокувати в них відчуття порожнечі й невпевненості. «Почухати там, де свербить» колишнім курцям не можна, а оскільки тяжіння до нікотину не відрізняється від звичайного почуття голоду, то виникає природна реакція – посмоктати льодяник чи пожувати гумку. До того ж колишній курець вважає цигарку маленькою винагородою, яка допомагає прикрасити важкий і напружений день, тому намагається знайти їй адекватну заміну.
Звісно, колишні курці розуміють, що від гумок і солодощів їхня вага збільшиться. Але вони сприймають цю міру як тимчасову і впевнено сподіваються відмовитися від зайвих пристрастей, щойно позбудуться звички. Прикро, але солодощі не задовольняють потяг до нікотину, тому колишні курці беруть цукерку, потім ще одну, ще… Але смак кожної наступної гірший, ніж смак попередньої, згодом від солодкого їх починає нудити. Крім того, цукерки не рятують від звички до маленьких винагород, а лише зміцнюють її. Ще не оговтавшись, колишній курець набирає десять із лишком кілограмів зайвої ваги, від льодяників його нудить, а бажання курити не вщухає. Так виникає наступне правдоподібне пояснення: «Я не тільки псувала собі життя, набираючи зайву вагу, але й витратила безліч грошей на новий гардероб. Краще вже курити!»
Курці, які використовують вольові методи, зазвичай набирають вагу з тих причин, про які я вже говорив. Застерігаю від помилкових висновків: вони набирають вагу не тому, що кинули курити, а тому, що потрапили в пастку. Нікотинова залежність викликає постійне почуття голоду, отже, схильність до надлишкової ваги. Можливо, ви знаєте надзвичайно струнких курців з фігурою першокласної топ-моделі. Але, як справедливо зазначила фундаторка косметичної компанії Воdу Shор Аніта Роддик, моделей такого рівня у світі всього сім, а решта – звичайнісінькі люди.
Важливо усвідомити, що вживання більшості замінників призводить до надлишкової ваги і нових проблем, до того ж замінники заважають кинути курити. Підкреслюю: користуючись «Легким способом» ви не набиратимете зайву вагу навіть на короткий час.
Спробуйте уявити в своїй утробі «маленьке чудовисько» у вигляді живого солітера, який харчується нікотином. Скільки вам знадобиться голодувати, перш ніж він помре? Можна пройти медичне обстеження і з’ясувати, як довго нікотин виводитиметься з організму. Але неможливо визначити, коли «маленьке чудовисько» перестане жадати його. Чому? Тому що справжні фізичні відчуття майже невловимі й не відрізняються від порожнечі та невпевненості, які викликає звичайний голод, а також деякі інші проблеми, з якими цілком можна жити. Тому всі дані я наводжу, спираючись на власний досвід, та на спостереження і досвід колишніх курців. Однак, незважаючи на це, прошу вас -
НЕ ПАНІКУВАТИ!
Попереджений – означає озброєний. Зараз я поясню, чого вам слід дотримуватися, щоб ви зрозуміли: боятися нема чого. Одразу після того як надходження нікотину в організм припиниться, нікотинова спрага поступово посилиться і досягне піку приблизно через п’ять-сім днів. Далі напруження колишнього курця зменшуватиметься, на зміну йому прийде релаксація. Організм виведе всі шкідливі речовини і повернеться до стану гомеостазу або ж гармонії. Після трьох тижнів утримання колишній курець відчує, що «маленьке чудовисько» померло. Колись такий стан асоціювався у вас виключно з курінням. Раптом ви усвідомлююте: ви не тільки давно не курили – вас навіть не турбують думки про куріння. Стає очевидним, що можна радіти життю, долати труднощі, але при цьому не бути в полоні нікотинової залежності. Ви відчуєте себе абсолютно вільною людиною.
Ці відчуття тішать кожного курця, хоч би завдяки якому методу він не позбувся залежності. Однак цей момент приховує в собі небезпеку, він звів нанівець чимало в цілому успішних спроб кинути курити. Відчуття свободи викликає бажання закурити – просто щоб переконатися, що курити вже не хочеться. І ви отримуєте доказ! Після трьох тижнів утримання смак цигарки здається огидним і дивним. Ви не відчуєте ніякого задоволення, не будете вважати нікотин помічником і здивуєтеся, звідки у вас взагалі виникли подібні ілюзії. Проте нікотин знову потрапить до нашого організму, а коли почне виводитися з нього, з’явиться нове «маленьке чудовисько». Можливо, одразу ви не будете «чухати там, де свербить», але через кілька днів або тижнів, коли спокуса повернеться, подумаєте: «Два тижні назад я викурив цигарку, але залежним не став – отже, від однієї цигарки шкоди не буде». От ви і потрапили в ту ж саму пастку, з якої вже втекли. Ви і отямитися не встигнете, як почнете курити частіше, ніж колись.
