— Усі дрібні справи я доручаю вам.
Суйпол послали прикликати Тамелейн. Одраде говорила з Там у звичній для неї самої стислій манері:
— Оглянь переобладнання і скажи, що я маю побачити. Візьми Дортуйлу.
— У неї добра голова. — Велика похвала для Там.
— Коли завершимо, ізолюйте мене від усього, наскільки це можливо.
Частину польоту Одраде провела, пристебнувшись ременями до ліжка і зайнявшись складанням того, що вона вважала своєю останньою волею та заповітом.
«А хто буде виконавцем?»
Вона особисто обрала б Мурбеллу, надто ж після Поділу з Шіаною. Але… приблудна дитина Дюни залишалася вагомою кандидаткою, якщо авантюра з Перехрестям провалиться.
Дехто вважав, що кожна Превелебна Мати може служити, якщо на неї покладуть таку відповідальність. Але не за цих часів. Не з такою розстановкою тенет. Всечесні Матрони навряд чи уникнуть наготованої для них пастки.
«Якщо ми правильно їх оцінили. А дані Мурбелли свідчать: ми зробили все, що в наших силах. Отвір, яким мають ввійти Всечесні Матрони, відкрито, і який же принадний вигляд це матиме. Не розгледять глухого кута, доки не заглибляться в нього. А тоді буде запізно!
Та що, коли ми зазнаємо невдачі?»
Ті, хто виживе (якщо хтось виживе), зневажатимуть Одраде.
«Я часто почувалася приниженою, але ніколи не була об’єктом зневаги. А все-таки моє рішення може ніколи не здобути схвалення Сестер. Я принаймні не виправдовувалася… навіть перед тими, з ким Ділилася. Вони знають, що моя відповідь походить з темряви перед світанком людства. Кожна з нас може зробити щось недоречне, навіть дурне. Але мій план може принести нам перемогу. Ми не «просто виживемо». Наш Грааль вимагає, щоб ми втрималися разом. Люди нас потребують! Інколи вони потребують релігії. Інколи мусять просто знати, що їхні вірування такі ж порожні, як і надії на шляхетність. Ми їхнє джерело. Коли маски будуть зняті, залишиться Наша Ніша».
Тут вона відчула, що корабель несе її в западню. Дедалі ближче до страхітливої загрози.
«Я йду до сокири, а не вона до мене».
Нема й гадки про цілковите винищення цього ворога. Це неможливо, відколи Розсіяння значно збільшило людську популяцію. Ґандж у схемах Всечесних Матрон.
Тонке попискування та мерехтіння оранжевого світла — сигнал прибуття — вирвали її з відпочинку. Вона звільнилася з ременів і разом із Там, Дортуйлою й Суйпол, що трималися відразу ж позаду, слідом за провідником пішла до транспортного шлюзу, де до корабля було пришвартовано ліхтер далекого польоту. Одраде глянула на ліхтер, який можна була побачити на сканерах переділки. Неймовірно малий!
«Це лише дев’ятнадцять годин, — казав Дункан. — Та це максимально близько, як ми сміємо підвести не-корабель. Вони напевне мають сенсори Простороскладки довкола Перехрестя».
Белл уперше погодилася. «Не ризикуй кораблем. Він там для того, щоб розвідати зовнішню оборону і приймати твої передачі, а не просто доставити Матір Настоятельку». Ліхтер був передовим сенсором не-корабля, мав сигналізувати про те, із чим зустрівся.
«Та найпередовіший сенсор — я, крихке тіло з ламкими інструментами».
У шлюзі були вказівні стрілки. Одраде пішла першою. Невелику трубу здолали в режимі вільного падіння. Несподівано для себе Одраде опинилася в напрочуд багатій кабіні. Суйпол, приземлившись позаду, розпізнала обстановку, і це додало їй бал, за оцінкою Одраде.
— Це був корабель контрабандистів.
Їх чекала одна особа. Судячи із запаху, чоловік, але його обличчя закривав непрозорий каптур пілота, наїжачений конекторами.
— Усім застебнути ремені.
Голос, донесений цими інструментами, був чоловічим.
«Його вибрав Теґ. Він буде найкращим».
Одраде прослизнула у сидіння за портом приземлення і знайшла грудкуваті виступи, що розкрутилися в ремінну сітку. Почула, як інші виконують команду пілота.
— Усі пристебнулися? Залишайтеся так до мого наказу. — Голос долинав з плавучого голосника за його сидінням біля консолі керування.
— Бап! — відірвалася пуповина. Одраде відчула легкі рухи, але вид у реле біля неї показав, що не-корабель напрочуд швидко віддалявся. Зник з очей.
«Рушає у своїх справах, перш ніж хтось встигне його простежити».
Ліхтер виявився несподівано швидким. Сканери інформували про планетарні станції та перехідні бар’єри на відстані понад вісімнадцять годин польоту, але підморгування їхніх ідентифікаційних крапок було видиме лише тому, що це світло підсилювалося. Віконечко сканера підказувало, що об’єкти станції можна буде розгледіти неозброєним оком трохи більше, ніж за дванадцять годин.
Зненацька відчуття руху припинилося, Одраде більше не відчувала прискорення, про яке сповіщали їй очі. «Кабіна з силовими підвісками. Іксіанська технологія нуль-поля для такого малого кораблика». Звідки Теґ його роздобув?
«Я не маю потреби знати. Навіщо розповідати Матері Настоятельці, де розташована кожна дубова плантація?»
Вона стежила, як упродовж години почалися сенсорні контакти, і мовчки подякувала Айдаго за його проникливість.
«Починаємо пізнавати цих Всечесних Матрон».
Захисна схема Перехрестя була тепер очевидною навіть без аналізу сканера. Площини, що перекриваються! Саме так, як передбачив Теґ. Зі знанням про розміщення бар’єрів люди Теґа могли зіткати ще одну кулю довкола цієї планети.
«Це не може бути так просто».
Невже Всечесні Матрони такі впевнені у своїй нездоланній силі, що ігнорують елементарні заходи безпеки?
Четверта Планетарна Станція послала виклик, коли їх відділяло трохи менше трьох годин дороги.
— Назвіть себе!
Одраде почула в цій команді попередження «бо інакше».
Відповідь пілота, вочевидь, стала для спостерігачів несподіванкою:
— Ви прибуваєте малим контрабандистським кораблем?
«Отже, вони це розпізнали. Теґ знову мав рацію».
— Я збираюся спалити сенсорне обладнання в розгоні, — сповістив пілот. — Це дасть нам додаткову тягу. Перевірте, чи всі надійно пристебнуті.
Четверта Станція помітила це.
— Чого ви збільшили швидкість?
Одраде похилилася вперед.
— Повтори пароль і скажи, що наша група втомилася від надто довгого перебування в обмеженому просторі. Додай, що я забезпечена запобіжним передавачем життєсигналів, щоб перестерегти моїх людей у разі моєї смерті.
«Вони не знайдуть шифру! Кмітливий Дункан. Чи здивується Белл, виявивши, що він приховав у Кораблесистемі? “Більше романтики!”»
Пілот передав її слова. У відповідь отримав наказ:
— Зменшіть швидкість і дотримуйтесь цих координат при посадці. Від цього моменту ми беремо на себе керування вашим кораблем.
Пілот торкнувся жовтої панелі на своїй клавіатурі.
— Саме так, як казав башар. — У його голосі лунало злорадство. Він скинув каптур з голови й обернувся.
Одраде була шокована.
«Кіборг!»
Обличчя було металевою маскою з двома блискучими срібними кульками замість очей.
«Ступаємо на небезпечний ґрунт».
— Вам не сказали? — спитав він. — Не витрачайте жалощів намарне. Я був мертвим, а це дало мені життя. Це Клербі, Мати Настоятелько. Коли ж я помру цього разу, то куплю собі життя гхоли.
«Прокляття! Ми розплачуємося монетами, які в нас можуть не прийняти. Надто пізно щось міняти. І це був план Теґа. Але… Клербі?»
Ліхтер приземлився плавно, що свідчило про чудове керування Четвертої Станції. Одраде розпізнала цю мить, бо окультурений ландшафт на моніторі її сканера перестав рухатися. Нуль-поле вимкнено, вона відчула гравітацію. Люк просто перед нею відкрився. Температура приємна, тепло. Галас назовні. Діти змагаються в якійсь грі?
З багажем, що плив позаду, вона зійшла на короткі східці й побачила, що галас справді долинав від великої групи дітей на сусідньому полі. Усі дівчатка, старші підлітки. Буцали головою по м’ячу з силовими підвісками, перекидаючи його туди-сюди. Пищали і вигукували під час гри.
