Я хотів би, щоб усі, хто дотримувався моїх рекомендацій і продовжує курити дотепер, викурили свою останню цигарку. Якщо ви з тих читачів, які заприсяглися більше ніколи не курити ще до того, як почали читати цю книжку, не вважайте себе обділеними тільки тому, що вам доведеться обійтися без церемонії. Свою останню цигарку ви вже викурили, але це не завадить вам зараз відсвяткувати свій подвиг. Це навіть необхідно, незважаючи на те що ви пішли далеко вперед. У вашому випадку «маленьке чудовисько» або корчиться в останніх конвульсіях, або вже мертве.

Шкода, що не можна орендувати стадіон «Голлівуд Боул» і влаштувати загальне свято для всіх, хто кидає курити. Я переконаний: якби можна було надати цій події такий же розголос, як церемонії вручення «Оскара», то нікотинову залежність у нашому суспільстві досить скоро вдалося б викорінити.

Звісно, можна провести церемонію й у колі рідних і друзів. Чи, можливо, влаштувати її на самоті?

Що б ви не вибрали, поставтеся до процесу викурювання останньої цигарки свідомо. Відчуйте, яка вона неприємна на смак, як огидно вдихати смердючий канцерогенний дим. Навіть якщо ваші друзі й рідні не присутні при цьому, пам’ятайте, що вони на вашому боці. По суті, вас підтримують усі курці планети, тільки вони не зізнаються в цьому: щоразу, коли хто-небудь втікає з пастки, у курців, що залишилися в ній, є крапля надії на порятунок.

Я почав із заяви, що жоден курець ніколи не насолоджувався смаком цигарок. Тепер я в цьому твердженні зроблю поправку: можна не тільки насолодитися цигаркою, але й відчути екстаз за умови, що ми твердо знаємо: ця цигарка стане для нас останньою.

Незалежно від того, наскільки сильно ви натягали повіддя, тепер можете дати собі волю й усвідомити, що ви більше ніколи не потрапите до пастки. Будь ласка, викуріть цю останню цигарку – поверніть той ключ, що відкриє вам двері й звільнить вас від

Загасивши останню цигарку, приходить усвідомлення: ви – вже не курець. Тепер треба розуміти, що у всіх курців, а також у тих, хто не курить, і у колишніх курців бувають вдалі й невдалі дні. Чим довше ви не куритимете, тим більше у вашому житті буде гарних днів, а поганих менше. У перші кілька днів можлива легка дезорієнтація, але хвилюватися не варто – це просто симптом одужання. Усе надто просто, і не треба пояснювати мені, як нерозумно поводяться ті, хто курить. А тепер підемо далі: щоразу, думаючи про куріння (будь-коли – вдалого чи невдалого дня), не сумнівайтеся у своєму виборі, а візьміть собі за правило промовляти:

Це не просто мантра: повторюючи що-небудь, ми сподіваємося, що слова стануть істиною. І це дійсно істина. Через нікотинову пастку ви вірили, що куріння почасти рятує від спустошеності й непевності. Мета «Легкого способу» – допомогти вам усвідомити, що істина прямо протилежна цьому переконанню. Потрібен час, аби звикнути до неї. А поки що просто дотримуйтеся всіх вказівок, і за кілька днів на вас чекатиме дивовижна подія. Я називаю її моментом істини. Таке ж почуття охоплює нас, коли ми вперше пливемо без підтримки й рятівного круга чи складаємо іспит на права водія. Досить стати кваліфікованим водієм, і увесь світ опиниться у вашій кишені. Можна рулити куди завгодно й нікого не просити ризикувати своїм життям, супроводжуючи вас. Ви самодостатні, як тоді, коли навчилися їздити на двоколісному велосипеді без підтримки батьків. Ця ідея знайшла прекрасне втілення в одній із телереклам: хлопчик наполегливо повторює: «Тільки не відпускай, тату!», а потім озирається і бачить, що батько вже перестав притримувати його ззаду за сідло і останні 50 метрів він проїхав сам, без зайвої допомоги.

Справжню радість у таку мить ми відчуваємо від отриманої свободи й розуміння того, що більше ні від кого не залежимо. Але момент істини за силою впливу перевершує всі наведені приклади. Приємно не залежати від людей, які тебе люблять і раді допомогти. Але усвідомити, що більше не залежиш від нікотину, який вбиває тебе, що ти позбувся причин для зневаги до самого себе та ще й не витрачатимеш на своє рабство значні суми, – цей момент ні з чим не зрівняти.

Зазвичай він наступає через кілька днів після викурювання останньої цигарки, після однієї з тих ситуацій, у якій раніше вам було важко уявити себе без цигарки. Це може бути вечірка чи стресовий стан. Ви раптом зрозумієте, що не тільки не закурили, але й не згадали про куріння. Зрозумієте і те, що я казав вам чисту правду: спілкування може бути приємнішим, подолання стресу – успішнішим, вам не потрібно все життя жаліти про «втрачену нагоду насолодитися», а вислів «курець колись – курець назавжди» – оманливий.

Так само як спроби не думати про куріння породжують фобію й не дають змоги забути про цигарки, так і спроби штучно створити момент істини стануть гарантією, що ви його ніколи не досягнете. У курців, що користуються вольовими методами, момент істини настає рідко, оскільки вони ніколи не впевнені в тому, що досягли успіху у своєму намірі кинути курити. Якщо ваша мета – відмовитися від куріння на тиждень чи на рік, то важко зрозуміти, чи здійснили ви цю мету, доки не мине тиждень чи рік. Якщо ж ваша мета – не курити ніколи, то ви не довідаєтеся, досягли її чи ні, доки не скінчиться життя. Точніше, не довідаєтеся ніколи. А якщо ви користуєтеся «Легким способом», то вам відомий характер нікотинової пастки. Навіть якщо ціла зграя риб в’ється біля гачка, змагаючись за приманку, то риба, якій відомо, що в приманці заховано гачок, на неї навіть не гляне, лише пожаліє інших і зрештою стане переможницею.

Ви вже не курите. Жахливий сон скінчився. Головне завдання цієї книжки – не допомогти вам кинути курити, а повернути радість життя. Отож живіть і радійте.

Існує незначна категорія колишніх курців, які легко кидають курити за допомогою моєї методики і залишаються некурцями, але моменту істини дочекатися так і не можуть. Це відбувається тому, що вони не дотримувалися всіх вказівок. Пригадайте приклад Фіони (див. розділ 14):

Коли ми зустрілися з Фіоною, я одразу сказав, що, напевне, вона в книжці на щось не звернула уваги чи не так зрозуміла мої слова. З’ясувалося, що вона не зуміла позбутися асоціації між входом у самотній дім та ілюзорною розрадою – цигаркою. Вона лише більше засмучувала себе, жалкуючи за тим, чого не могла отримати, до того ж це не вирішувало проблеми самотнього дому і почуття самотності. Ми детально обговорили ситуацію, і Фіона зізналася, що їй дійсно досить важко повертатися у дім, у якому немає з ким поділитися враженнями, як промайнув день. Як людині, яка любить і вміє спілкуватися з людьми, їй було нелегко. Скільки цигарок знадобилося б, аби змінити її настрій? Вона перечитала свій лист. Дійсно, Фіоні було неймовірно сумно приходити в самітний дім, бути одинокою, курити, труїти себе і відмовляти собі в життєвих радощах. Ми рідко хвалимо себе за свої успіхи і постійно намагаємося стати кращими. Приклад Фіони переконує, як важливо вміти змінювати ставлення до своїх думок і вчинків, щоб вони не ускладнювали нам життя! Тож Фіона вирішила щовечора, повертаючись додому, нагадувати собі про радісні миті свого життя, які вона раніше просто не помічала. І результат перевершив усі наші з нею сподівання. Згодом Фіона написала: