Феномен нудьги і зосередженості вимагає деяких роз’яснень. Майже неможливо переконати людину, яка тривалий час виконує одноманітну роботу (приміром, у нічну зміну), що цигарка не позбавляє її від нудьги. Дехто ж переконаний, що жувальна гумка також допомагає розслабитися, адже один із симптомів стресу – стискання щелеп. Проте жування гумки якраз спричиняє їх роботу. Так, вона оберігає зуби і зменшує їхнє зношування, але ж від стресу не рятує. Якби гумка дійсно допомагала долати стрес, то її не знадобилося б жувати. Знову-таки не беріть мої слова на віру. Але коли побачите людину, яка жує гумку, то спробуйте відповісти собі на запитання: який вона має вигляд – розслаблений чи напружений? Якщо не піддаватися впливу промивання мозку, то правда стає очевидною.

Ми віримо, що куріння рятує від нудьги тільки тому, що закурюємо, лише коли нам стає нудно. Проте нудьга – психологічна проблема. Цей стан підказує, що для нашого мозку немає роботи. Але ж його можна задіяти під час розгадування кросворду, читання цікавої книжки чи іншої корисної справи. Куріння не розвиває розумові властивості. Навіть процес прикурювання з часом стає машинальним. Так, я згоден: підлітки найчастіше викурюють перші свої цигарки від нудьги, що дає їм змогу на кілька хвилин позбутися неї. Однак щойно вони стають залежними, як куріння переходить на підсвідомий рівень. Закурюючи від нудоти, ми при цьому навряд чи подумаємо: «Як цікаво! Я вдихаю канцерогенний дим, а потім видихаю його. Це так весело!» Ментальні процеси не задіяні навіть при викурюванні так званих особливих цигарок – приміром, після їжі. Так само, як і гумка, яка не рятує від стресу, а лише підкреслює напруженість, куріння також не позбавляє вас нудьги, а якраз вказує на те, що вам нудно.

То чому ж люди курять, коли їм невесело? Переважно тому, що їм промили мозок і переконали, що куріння позбавляє нудьги. Утім, більшою мірою вони курять тому, що їм за відсутності стресу і зосередженості потрібно чим-небудь зайнятися – інакше їхньому спокою дошкулятиме «сверблячка». Але якщо вам дійсно нудно, то позбутися «сверблячки» не вдасться, доведеться «чухати там, де свербить».

Відчуйте себе на моєму місці: одна цигарка за другою, день у день, упродовж тридцяти років. Чи можна уявити собі більш нудне, огидне і дурне заняття?

Нікотинова залежність спричиняє нудьгу з декількох серйозних причин. Оскільки ми віримо, що куріння рятує від нестачі розваг, то хапаємося за цей легкий вихід, а він відволікає нас від ефективного вирішення проблеми. Зважаючи на те що куріння розвиває апатію і виснажує наші фінанси, зрозуміло, чому нам не вистачає ані фізичних, ані фінансових сил для цікавіших занять. Але найголовніше те, що ми уникаємо ситуацій, коли не можна курити, адже почуваємося тоді дискомфортно. Гадаєте, я випадково перестав грати у футбол, регбі, крикет і теніс значно раніше, ніж мої однолітки, які не курять, і захопився гольфом, аби мати можливість і грати, і курити одночасно?

Я вже казав, що справжня протиотрута від нудьги – розгадування кросвордів. Хоча багатьом курцям навіть на думку не спадає взятися за кросворд без цигарки. Таким був і я. Аби зосередитися повністю, необхідно позбутися всього, що тебе відволікає. Курців відволікає «сверблячка». Звертати на неї увагу не хочеться. Ось чому більшість курців може спілкуватися по телефону лише тоді, коли вони курять. Телефонна розмова потребує уважності, тому необхідно позбутися всього, що відволікає. А коли ще й вирішується важливе для вас питання, яке може спричинити стрес, то виникає ще одна причина для куріння. Якщо ж ми розмовляємо з подругою, то хочемо розслабитися повністю. Та коли розмова не клеїться, то від нудьги нас порятує нова цигарка. Отже – закурюючи, ми лише частково позбуваємося сверблячки, таким чином знову поступаючись некурцям у здатності зосередитися.

Один відомій і компетентний у своїй сфері діяльності оксфордський професор заявив по національному телебаченню: «Куріння допомагає зосередитися». Усім нам промили мозок і переконали, що це правда. Якщо так, то чому ми не примушуємо курити під час виконання своїх обов’язків машиністів поїздів, пілотів, хірургів, а також усіх, чия діяльність вимагає абсолютної зосередженості? Чому саме їм на роботі забороняється курити? Тому, що інтуїтивно ми розуміємо: без нікотину не можуть розслабитися, позбутися нудьги і стресу, а також зосередитися лише ті люди, які потрапили до нікотинової пастки.

Але під час численних спроб відмови від куріння я зрозумів для себе, що не можу зосередитися без цигарки. Бо вірив у користь куріння. Під час психологічного занепаду я просто сидів без діла, не знаючи, як бути, і думав, що цигарка була б досить доречною, жалкуючи, що курити не можна. Тому й не дивно, що мені не вдавалося зосередитися!

Але хіба від психічного занепаду потерпають тільки курці й колишні курці? Якщо так, значить, куріння – не ліки, а причина такого занепаду. Звісно, подеколи ми всі перебуваємо у стані, спричиненому бездіяльністю чи відсутністю розваг. То як із нього виходять некурці? Так само, як і ми, доки не стали залежними, – вони шукають правильне рішення. Оскільки, закурюючи цигарку, ми лише трохи заспокоюємо «сверблячку», куріння заважає зосередитися. У процесі отруєння організму нікотин проникає до кожного органу, зокрема й до мозку. Коли я відкрив «Легкий спосіб» і кинув курити, у мене інколи траплялися моменти занепаду, проте я вже знав, що куріння заважає зосереджуватися, тому й не марнував свого часу на мрії про цигарки. Я просто шукав рішення, намагаючись оминути перешкоду. Коли писав цей розділ, на моєму шляху виникла саме така перешкода. Раніше я закурив би ще одну цигарку і продовжував би потерпати. Але тепер, знаючи, що цигарка – не рішення, а всього лише момент, який відволікає увагу, покликав на допомогу логіку. Після чого і причина занепаду, і спосіб виходу з цього стану стали зрозумілими. Затим я зосереджено працював п’ять годин поспіль – моєму мозку потрібно було відпочити. Дійсно, скільки нездоланних проблем дивним чином зникає, коли ми усвідомлюємо, що нам потрібно виспатися!

Отже, ми вже розвіяли основні міфи (пп. 1-12), тепер перейдемо до двох найпоширеніших фантазій, породжених уявою курців.

13. Чи подобається курцям курити?

Якщо ми навіть розуміємо, як влаштована нікотинова пастка і як вона породжує ілюзії, та нерідко нам важко визнати, що взагалі-то курити ніколи й не подобалося. Ще складніше змиритися з думкою, що всі курці були не у захваті від цигарок, цигар і трубки. Лише позбувшись ілюзій і наслідків промивання мозку, ми віч-на-віч стикаємося з правдою: нікотинова залежність – усього лише «СПУСТОШЕННЯ», про яке йшлося на початку розділу 6. Перечитайте його визначення, і ви будете вражені: кому взагалі спало на думку вважати куріння справою, від якої можна отримати насолоду?

Запитайте курця, чому він курить, і, напевно, почуєте у відповідь: «Звісно, тому, що мені подобається курити». А поцікавтеся, чи насправді приємно вдихати в легені канцерогенний дим, і відповідь буде менш означеною. Ми вже розглянули всі виправдання, до яких вдаються курці, і довели їхню ілюзорність. Я знаю чимало жінок, які зізнаються, що носять тісне взуття. Але я ще жодного разу не зустрічав людину, якій би подобалося ходити в таких туфлях (у ресторані їх зазвичай непомітно знімають під столом – саме тоді, коли закурюють, щоб одразу позбутися всіх видів «сверблячки»). Куріння – аналог носіння тісного взуття: враження від обох не з приємних.

Є ще одна причина, на яку посилаються більш завбачливі курці. Про неї я ще не згадував. Ця причина – ритуал. Поміркуйте над уривком із листа: