Одразу після терактів 11 вересня 2001 року в США влада заявила про майже двадцять спроб ввезення до країни збудників сибірської виразки: у двох випадках підозри підтвердилися і стали фатальними. Згодом оголосили про двадцять непідтверджених випадків у Великобританії. Національна британська щоденна газета повідомляла, що в країні підготовлено близько 50 млн доз вакцини проти сибірської виразки. Експерти при уряді Великобританії порадили «бути обережними, але не панікувати». За кого вони нас мали? Невже нам дійсно потрібні були оті поради «експертів»? Зв’язок між курінням і раком легенів було встановлено майже п’ятдесят років тому. То невже хтось вважає за корисне один день на рік нагадувати курцям, що куріння шкодить здоров’ю, попри те що попередження надруковані на кожній пачці цигарок?
Чому оті «експерти» не можуть зрозуміти: люди курять не тому, що куріння шкодить здоров’ю, і першочергове їхнє завдання – усунути причини, які змушують людей продовжувати курити? Тому що «експертам» незрозуміла природа нікотинової пастки, тим паче способи порятунку від неї. Усі курці інтуїтивно розуміють, що куріння не додає їм здоров’я. Але згадаймо про наш страх перед можливістю захворіти на рак та раз і назавжди переконаймося: нездатність кинути курити залежить не від сили волі, а від протистояння думок.
Звісно ж, ми всі відчуваємо тиск однолітків, реклами та інших видів промивання мозку, завдяки яким потрапляємо в пастку і залишаємося в ній. Але разом із тим ніхто не примушує нас ні закурювати цигарку, ні відмовлятися від неї. Так само очевидно й те, що було б досить просто відмовитися від куріння, якби в нас не виникало бажання закурити наступну цигарку. Проте нам промили мозок, переконали, що куріння – це насолода, яка надає користь. На одній шальці терезів плюси – куріння негативно впливає на наше здоров’я і фінанси. Але зачекайте, хіба це не мінуси? Ні! Саме тому нікотинова пастка збиває нас із пантелику. Упевненість у тому, що куріння слугує так званою опорою і дає змогу насолоджуватися життям, спонукає нас курити й надалі. Тому перераховані плюси насправді – мінуси, особливо тому, що базується та впевненість на ілюзії. Насправді ж погіршення здоров’я і фінансового становища – стимули для відмови від куріння, проте в цьому випадку вони є плюсами.
Однак шальки терезів перебувають у постійному русі, співвідношення плюсів і мінусів постійно змінюється. Якщо ми не збираємося кидати курити, то намагаємося не думати про вплив куріння на здоров’я і фінансове становище, тому наші міркування щодо них в цілому не мають значення. Якщо ж у нас немає ні потреби, ні бажання курити, то плюси переважують, а шалька з мінусами залишається високо вгорі. Але рано чи пізно в «маленького чудовиська» починається «сверблячка»: з’являється бажання курити, і вага мінусів зростає. Коли ж розташування сил змінюється, то шалька з мінусами опускається, а з плюсами – піднімається. Закурюючи, ми вдовольняємо своє бажання, тож опускатися починає шалька з плюсами.
Однак коли ми вирішуємо кинути курити, то згадуємо про негативний вплив нікотину на наше здоров’я і фінансове становище. Тобто рівень нашого усвідомлення підвищується, відчутно зростає сумарна вага плюсів, і навіть коли «маленьке чудовисько» подає мозку сигнал «хочу курити!» чи «потрібна цигарка!», то у відповідь чує: «Може бути, але ми вже по горло ситі дурницями, так що цигарку ти не отримаєш».
Тоді в гру вступає «велике чудовисько». Сверблячка не є проблемою, коли можна «почухати там, де свербить». А якщо почухати не можна? Тоді сверблячка зводить нас з розуму! Особливо якщо свербить у важкодоступному місці, приміром під пов’язкою чи гіпсом, або ж ваше тіло, як і моє, не настільки гнучке. Ну як комарам вдається віднайти на моїй спині єдиний квадратний сантиметр, до якого мені, хоч як би я намагався, не дістатися?! Залишається одне: або тертися спиною об цегельну стінку, або зупиняти першого-ліпшого і просити, щоб той почухав мені спину. Однак ще гірше тоді, коли дістатися місця сверблячки легко, а ми не дозволяємо собі його почухати!
Якщо сверблячка відчувається в тій частині мозку, яку ви не бажаєте чухати, то потрібна вся сила волі, аби стримати себе. Але це не означає, що в такій ситуації власник сильної волі протримається довше, ніж безвільна людина. Не можна заперечувати одного: в обох у душі відбувається боротьба принципів – незалежно від сили волі. Припустимо, що в слабовільної людини сверблячка може зникнути назавжди вже через п’ять хвилин, а в сильної і вольової – триватиме півроку. Щоб втриматися і жодного разу за шість місяців не «почухати там, де свербить», потрібна неймовірна сила волі. Якщо через шість місяців супротив людини, його сила волі (називайте це як завгодно) нарешті скінчиться, а сверблячка виявиться сверблячкою курця, то люди довкола нас дійдуть висновку, що слабовільний курець насправді сильний і – навпаки. Та цей висновок буде помилковим.
Подібне протистояння з властивим йому перемінним успіхом (або «шизофренія курця») можна застосовувати у багатьох сферах нашого життя. До того як встановили зв’язок між курінням і раком легенів, більшість курців охоче мирилася зі специфічними кашлем, астмою, бронхітом і загальною апатією, вважаючи їх мізерною платою за насолоду і нібито користь від цигарок. Але ризик захворіти на рак значно збільшив вагу плюсів. Тож чимало курців вирішили для себе, що справа того не варта, тому треба зупинитися. Інші ж заперечували, що зв’язок ще не доведено, і навіть якщо ця гіпотеза вірна, то не варто все життя сидіти під ковпаком, уникаючи будь-якого ризику. Адже, приміром, будь-якої миті можна потрапити під автобус! Ким були ті, хто кинув курити, – розсудливими і вольовими людьми чи боягузами і панікерами? Солдатів, які під час Першої світової війни залишали окопи, тому що вважали її абсурдною, розстрілювали за легкодухість. Необхідно бути сміливцем, аби, усвідомлюючи, що ризикуєш захворіти на рак легенів, разом із тим пручатися тиску громадськості! То що – курці, які продовжують курити, незважаючи на весь ризик і вмовляння, – сильні та вольові люди?
У більшості своїй це припущення підтверджується. Якщо розмірковувати про силу волі конкретного курця з огляду на те, зумів він кинути курити чи ні, то з’ясується, що невдачею закінчувалися спроби якраз заповзятих, сильних та вольових людей. Найбільш приємними для нас (ми називаємо їх «найсмачнішими») зазвичай стають цигарки, які ми викурюємо в стані релаксації, приміром після їжі чи в хорошій компанії, тобто в ситуаціях, де фактор насолоди і без того відіграє значну роль. Однак відмову від куріння перш за все ускладнюють цигарки, у яких ми відчуваємо потребу або ж без яких несила обійтися, наприклад у стресовій ситуації чи коли потрібно зосередитися. Заповзятим і вольовим людям властиво брати на себе численні зобов’язання та піддаватися стресам – як невід’ємній складовій частині такого способу життя. Тому в цей напружений графік вдало вписуються цигарки.
А тепер прийшов час розвінчати ще один міф. Дійсно, цигарки вашої улюбленої марки на смак приємніші за решту. Річ у тім, що ви привчили свої легені, виробили в них частковий імунітет до конкретної комбінації отрути, що характерна для цигарок вашої улюбленої марки. А чи не були ви свідками того, як курці, коли немає цигарок улюбленої марки, готові викурити навіть стару мотузку? Мільйони курців навмисне замінюють цигарки улюблених марок на самокрутки, цигари або трубки, сподіваючись нарешті відмовитися від куріння або зменшити кількість цигарок та заощадити гроші. Згодом вони надають перевагу новій улюбленій марці, а колишня викликає лише невдоволення – це ще один доказ того, що смак чи насолода не мають ніякого стосунку до куріння: уся справа в нікотині, якого ми жадаємо.
Добре продумана участь привабливих для наслідування прикладів у рекламі тютюнових виробів переконує деяких курців, що сам ритуал куріння чи куріння заради самого куріння приємний і що нікотин та отрута – лише прикрий побічний ефект.
«От якби хтось винайшов абсолютно чисті цигарки!..» – часом зітхають курці. Такі існують уже не один рік і називаються трав’яними, або безнікотиновими. Якщо ви пробували їх, то вам відомо: незважаючи на всі намагання, вам ніколи не відчути навіть ілюзії насолоди під час викурювання таких цигарок. Курити безнікотинові цигарки – те ж саме, що втягувати в легені смердючий дим. Ілюзії насолоди вони ніколи не створять з однієї простої причини – вони не містять нікотину. Куріння тютюну – це також вдихання смердючого диму в легені, і якби не нікотин, то воно не створювало б ніякої ілюзії розради чи насолоди.
