Проте сила волі та дисципліна рано чи пізно перестануть діяти. Тоді бідний курець остаточно стане знервованим, зневажатиме себе, переконається, що він безвольний і не здатен без нікотину існувати й радіти життю. Напевно, тільки років через п’ять він наважиться спробувати ще раз. От чому мені прикро, коли чую: «Проте тепер я викурюю всього п’ять цигарок на день».
То що – ви і зараз вірите, ніби люди, які курять зрідка, по-справжньому щасливі й упродовж усього життя в них жодного разу не виникало бажання викурити понад п’ять цигарок на день? Тоді я прошу вас запам’ятати дві речі. Перша стосується наведених прикладів. Так, це лише приклади. Але попри те що двох абсолютно однакових історій не існує, у більшості своїй вони схожі одна на одну. Особисто я надав допомогу 25 тисячам курців. На сьогодні існує понад 40 клінік, де застосовують «Легкий спосіб», і регулярні консультації з нашими лікарями підтверджують мої припущення: коли курці звертаються по допомогу, то їм уже немає сенсу робити вигляд, начебто вони все тримають під контролем і щасливі бути затятими чи «частковими» курцями.
Наступне, що варто запам’ятати, стосується самих курців. Нерозумно вважати, що люди, які курять час від часу, щасливі тому, що вони самі кажуть про це, чи тому, що нам промили мозок і переконали в існуванні таких курців. Незайвим буде ще раз повторити: знайдуться такі розумники, які намагатимуться переконати вас, що щасливі бути курцями, але спробуйте відшукати хоча б одного з батьків-курців, який потуратиме своїй дитині в цій шкідливій звичці. Те ж саме стосується і батьків, які курять подеколи. Поговоріть з цими щасливими курцями. Поговоріть з ними віч-на-віч, і ви переконаєтеся, що більшість з них охоче відмовилася б від цигарок. У тому, що серед них є люди, готові прикриватися щитом, що складається головним чином зі страху, можна легко пересвідчитися. Зараз я розповім вам про Дейрдре – її випадок досить типовий.
Дейрдре зателефонувала в клініку і наполягала на індивідуальній консультації. Я одразу зрозумів: вона знає, чого хоче, і звикла завжди досягати свого. Тож пояснив, що веду групові заняття по десять годин на день сім днів на тиждень, а для решти прийомів мені просто бракує часу. На що вона заявила: мовляв, коли справа у грошах, то для неї це не проблема. Мене це вразило. Не знаю, як ви, а я готовий визнати, що в кожного своя ціна, проте натяки на те, що мене цікавлять тільки гроші, сприймаю досить категорично. Я відповів, що не в грошах справа – мені бракує часу, який Дейрдре зараз у мене попусту віднімає. Вислухавши це, вона розревілася.
Ці сльози були справжніми. Дейрдре змусило плакати те ж лихо, від якого ридма ридають мільйони інших сильних, щасливих, здорових чоловіків і жінок, – нікотинове рабство.
Вас, очевидно, це здивує, але Дейрдре курила вже дванадцять років і жодного разу не перевищила щоденну дозу – дві цигарки. Затятий курець міг би вирішити, що вона живе в раю. Скільки курців щиро вірять, що дві цигарки на день врятували б їх від безодні розпачу!..
Невже в Дейрдре був рак легенів чи, можливо, якась інша важка хвороба? Навпаки, вона фанатично стежила за своєю фізичною формою і вирізнялася відмінним здоров’ям. Але рак легенів відігравав важливу роль у її побоюваннях: батьки Дейрдре померли від цієї хвороби ще до того, як вона потрапила в нікотинову пастку. Дейрдре, так само як і я, страшенно боялася куріння задовго до того, як стала потерпати від тієї горезвісної залежності. Та попри це вона не витримала соціального пресингу і викурила першу цигарку, яка здалася їй огидною. Але якщо згодом я докотився до майже безперервного куріння, то Дейрдре втрималася. Проте її не оминули страхи, які переслідують усіх курців. Це щось на кшталт того ж голоду: чим довше мрієш про цигарку, тим вона стає дорожчою, коли мрія нарешті здійснюється. І звісно, коли куриш менше, то і менші втрати для здоров’я та гаманця, але водночас і менша потреба відмовлятися від куріння.
Оскільки батьки Дейрдре померли від раку легенів, то для себе вона зробила висновок, що наслідувала якусь ваду. Мій брат також смертельно боявся раку, адже і сестра, і батько померли від раку, коли їм не було і шестидесяти. Дивно, яким чином людству вдалося проіснувати віки, не відаючи, що таке рак? 1900 року від цієї хвороби вмирав лише один із п’ятдесяти громадян Великобританії. Сьогодні – кожен четвертий. Чому ж ми звинувачуємо батьків або навіть Творця нашого? Якщо вам стане дурості щодня обливати свій автомобіль солоною водою, то, коли машина зрештою заржавіє, невже ви звинувачуватимете виробника? Ми отруюємо свої легені, їжу, річки, повітря, яким дихаємо, а потім витрачаємо мільярди, аби винайти панацею. А засоби для зцілення прості й очевидні – треба позбутися умов, які спричинили хворобу. Якби в мене була хоча б одна мільярдна частина тих грошей, то я ліквідував би і нікотинову, і будь-яку іншу наркотичну залежність.
Батьки Дейрдре померли з тієї ж самої причини, що і мої сестра та батько: вони були затятими курцями. Дейрдре дуже боялася збільшити кількість цигарок, які викурювала, аби, як і її батьки, не стати жертвою раку легенів. Але вона викурювала всього дві цигарки на день. Хіба важко відмовитися від такої незначної дози? Так, нам промили мозок і привчили вірити, що це дуже просто. Саме тому ми не розуміємо, чому продовжують курити наші діти. Невже так важко здогадатися, що вони можуть стати залежними? Насправді ж ми нічого не розуміємо. Нам навіть не вдається вберегти дітей і онуків від нікотинової пастки.
Страх перед раком змусив Дейрдре покликати на допомогу силу волі та дисципліну – вона задовольнялася всього двома цигарками на день. Якщо вас постійно турбує сверблячка, але ви дозволяєте собі «почухати там, де свербить» лише двічі на день, то це потребує від вас колосальної сили волі та дисципліни. Проте хочу нагадати: сверблячка курця – це відчуття порожнечі, смутку, відсутність сміливості й упевненості у своїх силах. Щодовше ми потерпаємо від цього, тим меншу підтримку відчуваємо і тим більш цінною видається нам кожна закурена цигарка. Тож коли надумаєте заздрити тому, хто курить зрідка, майте на увазі: ці люди все життя потерпають від відчуття порожнечі й невпевненості. Чи, можливо, ви вважаєте Дейрдре щасливицею, бо вона курить час від часу? Якщо це так, то навіщо ж їй знадобилася моя допомога? Упродовж дванадцяти років вона полегшувала свої страждання всього двадцять хвилин на добу, а двадцять три із лишком години – потерпала. А скільки вам вдавалося протриматися під час своєї найбільш вдалої спроби зменшити кількість цигарок чи курити зрідка (що, по суті, одне й те ж)?
Як, на вашу думку, ставилися до Дейрдре її друзі та колеги, які не курили? Дейрдре настільки соромилася своєї звички, що ніколи не курила в присутності будь-кого. Вона вважала, що люди думатимуть: «Не розумію її. Сили волі та розуму їй не займати. Якщо вона курить зрідка, значить, ніякої залежності в неї немає. То навіщо тоді взагалі псувати собі життя? Адже не можна не зважати на тютюновий запах із рота, а також від волосся та одягу!»
Я абсолютно переконаний, що друзі й колеги, які курили, заздрили Дейрдре. Цілком зрозуміло, що про свої страждання вона нікому не розповідала. Їй не хотілося, аби хтось довідався, яка вона слабка і нерозумна – як і будь-який наркоман. Уявіть собі, скільки сили волі та дисципліни їй знадобилося, щоб упродовж дванадцяти років справляти на всіх таке оманливе враження?! Хіба незрозуміло, чому цій сильній, самодостатній і розумній жінці знадобилося молити мене про допомогу, незважаючи на роздратування, яке їй хотілося виплеснути? Це не моя заслуга, але я радий, що вона стрималася. От вам ще один доказ того, як ота злощасна «трава» знищує свої жертви не тільки фізично, але й психічно.
Безумовно, Дейрдре має найбільшу силу волі з-поміж тих людей, з якими я коли-небудь зустрічався. У наступному розділі ми розвіємо міф про те, що курцям, яким так і не вдалося кинути курити, не вистачило сили волі. Детальніше ми зупинимося й на міфі про те, що у всьому світі курців-жінок більше, ніж курців-чоловіків. А також – ніби дівчата підпадають під нікотинову залежність частіше, аніж юнаки, в силу того що жінки в цілому слабші, не настільки розумні, вони більше керуються емоціями, ніж логікою, і проявляють меншу силу волі, ніж чоловіки.
