Нам промили мозок, змусивши вірити, що кинути курити неймовірно важко. Проте тисячі курців відмовляються від цієї звички, не вдаючись до сторонньої допомоги, не звертаючись до Аллена Карра чи інших фахівців, до медикаментозних та інших засобів. Ви, мабуть, чули про таких людей, а з деякими з них навіть знайомі. Проте в них відсутнє відчуття ейфорії, якому раділи ми з Деббі та переважна більшість колишніх курців, що скористалися «Легким способом». Але важливо інше: навіть тим, хто не використовував «Легкий спосіб», відмова від куріння далася порівняно легко.

Різниця між цими курцями і мною лише в тому, що вони не знають, чому їм було так легко кинути курити. Вони намагаються аналізувати причини і часто з задоволенням діляться досвідом з іншими курцями. Перш ніж відкрити «Легкий спосіб», я звертався до таких методик. Деякі дійсно допомагали, але ненадовго. Про ці методики я чув від пацієнтів у наших клініках. Іноді на групових заняттях хтось із пацієнтів починав рекомендувати присутнім свій спосіб. А я запитував, навіщо він відвідує клініку, якщо має власний метод?

Усе, далі можна не продовжувати. Цих пацієнтів я запитую: чому б їм знову не вдатися до власної методики? І завжди чую у відповідь: «Я намагався, але цього разу нічого не вийшло».

Безперечно, суспільство в цілому, зокрема й люди, які ніколи не курили, вірять у те, що кинути курити дуже важко. Є також безліч курців, які вважають, що це навіть неможливо. Такої думки певний час дотримувався і я. Але тільки вдумайтеся: чому кидати курити важко, а іноді просто неможливо? Ми вже з’ясували, що курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Отже, якщо ми вирішили більше не курити, то що може нам завадити? Від нас майже нічого не вимагається. Лише одне – простіше-простого: от ви й некурець!

Чи не занадто все просто? Ми знаємо, що куріння – це звичка, а звички досить живучі. Цією старою піснею «експерти» маскують свою некомпетентність. Бліц-аналіз допомагає встановити, що всі ті «експерти» нічого не розуміють у своїй роботі. По суті, обидві заяви вводять в оману, адже ми куримо не за звичкою, інакше кинути курити було б до смішного просто. Тож давайте просто зараз розвіємо міф про куріння за звичкою.

Що таке звичка? Це повторювана модель поведінки. Позбудьтеся цих повторів і – звички немає. Найцікавіше в цьому питанні – причина повторень. Я наведу декілька прикладів, аби прояснити ситуацію.

Майже все своє життя я їздив за правилами лівостороннього руху. І робив це не тільки тому, що мав таку звичку. На континенті чи в США я легко ламав звичний стереотип поведінки – з очевидних на те причин. Ви зрозуміли, до чого я веду? Звички жодним чином не пояснюють повторюваність поведінки. Щоб позбутися звички, необхідно лише усунути причину поведінки, яка стала звичною. На щастя, у мене ніколи не було звички гризти нігті, але я знаю людей, які гризуть їх і ніяк не можуть цього позбутися, навіть заради близьких. Їм важко це зробити тому, що вони не знають істинної причини своєї поведінки. А навіть якщо і знають, то не розуміють, як можна її усунути.

Тепер припустимо, що єдина причина, через яку ми продовжуємо курити, – давня звичка. То чому ж від цигарок так важко відвикнути? Адже досить просто – не прикурюйте нову цигарку, та й годі. Навіть робити нічого не доведеться!

Ще одна причина, якою «експерти» мотивують складність відмови від куріння, – страшні фізичні страждання від абстинентного синдрому. Розвіяти цей міф буде неважко. Визнаю, що навіть після того, як я загасив свою останню цигарку і зрозумів, що ніколи в житті не куритиму, я таки очікував горезвісних страждань, які спричиняє абстинентний синдром. Але так і не дочекався. Як же мені вдалося уникнути їх? Я не користувався жодною нікотинозамінною терапією. Адже щойно я почав пригадувати колишні спроби кинути курити за допомогою вольового методу, то раптом зрозумів: я ж і тоді не страждав від жодних фізичних тортур.

У наших клініках більшості пацієнтів потрібен лише один чотиригодинний сеанс терапії. Іноді після сеансу пацієнт мені телефонує і між нами відбувається така розмова:

Пацієнт: Ви запевняли, що це безболісний процес, але я потерпаю.

Я: Що саме у вас болить?

Пацієнт: Щось схоже на грип.

Я: І лікар сказав вам, що це абстинентний синдром?

Пацієнт: До лікаря я не звертався, але знаю, що грип тут ні до чого.

Я: Опишіть симптоми.

Пацієнт: Мене кидає в піт!

Я: Олімпійську чемпіонку Маріон Джонс теж кидає в піт під час кожного забігу, але це її чомусь не турбує.

Пацієнт: Але я не можу заснути вночі!

Я: Кожна людина іноді не може заснути.

Пацієнт: Я ніяк не можу зосередитися!

Я: Охоче вірю, що у вас проявляються всі перераховані симптоми, але про фізичний біль ви не сказали ані слова.

Безглуздість ситуації в тому, що, якби заради відмови від куріння необхідно було перехворіти грипом кілька днів, ми залюбки ухопилися б за такий шанс. Під час грипу іноді здається, що вмираєш, але ми не репетуємо і не панікуємо. Це можна пережити, немає причин для хвилювань. Зрозумійте мене правильно: я аж ніяк не намагався применшити страждання мого співбесідника в його чи ваших очах. Потерпання від абстиненції цілком реальні (пам’ятаю, як переживав їх упродовж півроку). Я просто хочу запевнити і його, і вас, що фізичного болю він не відчуває. Курці здатні міцно проспати всю ніч без цигарок. Цілих вісім годин без них! Прокинувшись, вони чимдуж не хапаються за пачку. Ранком переважна більшість курців спочатку встає, а вже потім закурює. Лише дехто дозволяє собі курити в ліжку. Чимало курців спочатку п’ють чай або каву, навіть снідають. А деякі взагалі закурюють тільки тоді, коли виходять з дому, інші ж – коли приїздять на роботу. І вони не репетують від болю й не лізуть від нього на стіну. Однак варто комусь спробувати вихопити в них цигарку, яку вони закурять на роботі, як цей хтось одразу наражається на ризик зламати руку!

Уявіть, що ви звернулися до лікаря із симптомами, які з’являються під час нестерпного бажання закурити. Як би ви описали свої відчуття і пояснили, де саме вони спостерігаються? Спробуйте виконати цю вправу через тридцять хвилин після перекуру, коли у вас виникнуть неприємні відчуття. Щойно вони занепокоять вас – не дайте собі знову закурити, а потім точно визначте, що і де вас турбує.

Уявіть, що ваше тіло – карта, на зразок тих, якими користуються фахівці з акупунктури. Ви можете хоча б приблизно визначити, у якій точці зосереджені відчуття? Ні, у вас нічого не вийде. Тому що вас гнітить посилене відчуття занепокоєння й невпевненості, яких легко позбутися, закуривши нову цигарку. Тепер уявіть, що ви вирішили припинити експеримент і потягнулися за пачкою, а вона – порожня. Паніка охопить миттєво, ви почнете вивертати кишені, сумки і шухляди стола, шукаючи джерела нікотину. Це – неприємне відчуття, якого ми, курці, незабаром навчимося уникати.

Так само панікують і люди, які засиджуються допізна, – вони нервують, бо, підраховуючи кількість цигарок, розуміють, що невдовзі вони скінчаться. Ви подумки, напевне, теж робили такі підрахунки: «На цій вечірці мені стирчати ще як мінімум дві години, а в мене залишилося всього чотири цигарки».

Ви розподіляєте цигарки, немов дорогоцінну воду під час подорожі Сахарою. Для вас вечірка, можна сказати, скінчилася, адже одразу після спалаху паніки ви тільки те й робите, що нагадуєте всім і кожному: рівно о такій-то годині ви підете. Загалом вечірка нібито вдалася – ви познайомилися з цікавою людиною і з’ясувалося, що серед усіх присутніх курите тільки ви двоє. Спочатку ви не переймалися тим, що він, схоже, з тих курців, які можуть і не курити. Ви навіть не надали особливого значення тому, що він навмисне не прихопив із собою цигарок. Зацікавленість новим знайомим почала зникати, коли він розпочав лекцію про частоту куріння, до того ж курив нарівні з вами, витрачаючи ваш запас, тому цигарки й скінчилися раніше. Проте найбільша прикрість, коли він постійно натякає, що багато курить лише тому, що ви подаєте йому поганий приклад!