— Кращі умови?

— Кредит.

— Але ж це — незаконно.

— Звісно, вони зробили це неофіційно. В жодному з документів це відображено не буде, а якщо на заклад наїдуть, то вони присягатимуться й божитимуться, що ніякого кредиту не надають.

— Тоді, може, і нам слід зробити те саме?

— Як на мене, то проблема лежить глибше, сер. Ви бачите, як мало людей у барі? А в «Обеліску» — черги. Пиво та коктейлі там дешевші на 30 відсотків, і це не лише збільшує кількість відвідувачів та виручку в барі, а й робить людей менш обачливими в ігровій кімнаті.

— Леді гадає, що ми апелюємо до іншої клієнтури, яка цінує високоякісне обслуговування.

— Людей, які відвідують казино, можна загалом поділити на три групи, сер. Перша — це заповзяті й запеклі картярі, яким начхати на якість килимів та дорогий коньяк. Їм потрібен вправний круп’є й покерний стіл із заїжджими провінційними телепнями, яких можна було би «стригти», і — бажано — кредит. Така група в «Обеліску» є. Друга група — це вже згадана мною сільська публіка, яка зазвичай приходить сюди тому, що ми маємо репутацію справжнього казино. Але з часом вони виявили, що їм більше до вподоби простіша й веселіша гріховна атмосфера «Обеліску». Це люди, які воліють краще пограти в карти, аніж сходити в оперу.

— А опера — це ми?

— Так. Їм хочеться дешевого пива й дешевих жінок. Якщо цього немає, то навіщо тоді вибиратися до міста?

— А остання група?

Джек показав рукою вниз на кімнату.

— Аристократи з вест-енду. Вони не хочуть обертатися в середовищі тих, кого вважають покидьками. Це останні вірні нам клієнти. Наразі. Бо «Обеліск» планує наступного року відкрити нову ігрову кімнату, куди пускатимуть відповідно до дрес-коду, там будуть виші мінімальні ставки, а в барі — дорожчі сорти коньяку.

— Г-м-м. І що ж ти порадиш нам робити?

— Я?! — розсміявся Джек. — Я ж лише адміністратор, сер.

— І круп’є. — Макбет поглянув на стіл для блекджеку, за яким колись зустрілися він, Леді та Джек. — Я хочу спитати у тебе поради, Джек.

— Круп’є просто спостерігає за тим, як люди роблять ставки. Він ніколи не дає порад.

— Добре, тоді послухай, що я тобі скажу. До мене приходив Тортел і повідомив, що не хоче, аби я балотувався в мери.

— А ви збираєтеся це робити, сер?

— Не знаю. Подумував про це і одночасно відкидав цю думку. А потім знову подумував. Особливо після того, як Тортел поблажливим тоном розповів мені, що означає реальна політика насправді. Як ти гадаєш?

— О, я гадаю, що ви були б чудовим мером, сер! Скільки б ви та Леді змогли тоді зробити для нашого міста!

Макбет придивився до сяючого обличчя Джека — щира радість, наївний оптимізм. Він нагадав йому ту людину, якою він сам колись був. І раптом його вразила химерна думка: «От якби я був Джеком-адміністратором!»

— Але в такому разі я багато втрачаю, — продовжив Макбет. — Якщо я не балотуватимуся зараз, то наступного разу Тортел підтримає мене. До того ж він правий, кажучи, що як діючий мер має всі шанси бути переобраним на наступний термін.

— Г-м-м, — мугикнув Джек, чухаючи потилицю. — Дійсно має, якщо перед виборами не станеться скандалу. Такого скандалу, після якого городяни ніяк не зможуть дозволити Тортелу залишитися на своїй посаді.

— Наприклад?

— Леді попросила мене дізнатися про отого молодого хлопця, якого Тортел привозив із собою на звану вечерю.

Мої інформатори повідомили, що дружина Тортела перебралася до їхньої літньої дачі у Файфі, а її місце зайняв отой хлопець. У статевому відношенні він є неповнолітнім. Що нам потрібно, так це конкретний доказ непристойної поведінки. Наприклад, від працівників резиденції мера.

— Та це ж просто фантастично, Джеку! — Від думки про можливість повалити Тортела у Макбета аж щоки розпашілись. — Ми зберемо докази, я попрошу Кайта влаштувати дебати у прямому ефірі, і кину звинувачення в непристойній поведінці просто Тортелу в обличчя! Він до цього буде не готовий. Ну, що скажеш?

— Можливо.

— Можливо? Що ти маєш на увазі?

— Я просто згадав, сер, що ви самі перебралися до домівки бездітного чоловіка у п’ятнадцять років. Тож мер матиме, чим вам відповісти.

Макбет відчув, як кров знову вдарила йому в обличчя.

— Що? Банко і я…?

— Тортел не вагатиметься, якщо ви першим кинете в нього камінь, сер. У коханні та на війні всі засоби допустимі. До того ж ви в такому разі не надто добре виглядатимете, бо вас можуть звинуватити у використанні службового становища для шпигування за мером та його приватним життям.

— Г-м-м. Справді. І що ти зробив би на моєму місці?

— Треба подумати. — Джек відсьорбнув кави. Відсьорбнув іще раз. Потім поставив чашку на стіл. — Витік інформації про хлопця можна організувати обхідними шляхами. Але якщо ви опонуватимете Тортелу на виборах, то все одно запідозрять, що цей витік організували ви. Тому цю інформацію слід оприлюднити ще до того, як ви оголосите про свій намір балотуватися. Щоб гарантовано уникнути підозр, вам навіть слід буде оголосити про те, що не збираєтеся балотуватися, принаймні на цих виборах. Що вам і без того вистачає роботи на посаді старшого комісара. А потім, коли в результаті скандалу Тортела буде дискваліфіковано, ви начебто з неохотою заявите, що оскільки місту невідкладно потрібен лідер, то ви висуваєте свою кандидатуру на суд громадськості. Коли журналісти питатимуть про скандал з Тортелом, ви відмовлятиметеся від коментарів, демонструючи, що є вищим за цей бруд і що збираєтеся зосередитися на тому, аби — як ви сказали під час радіоінтерв’ю, мені цей вислів дуже сподобався…

— … щоб наше місто розвивалося стабільним і правильним курсом, — підказав Макбет. — Тепер я добре розумію, чому Леді часто радиться з тобою, Джеку.

— Дякую, сер. Але не перебільшуйте моєї значущості.

— Я не перебільшую, але мушу зазначити, що ти дуже добре розумієшся на подібних справах.

— Схоже, що круп’є та спостерігачем бути значно легше, аніж учасником подій, коли над тобою висить небезпека, і коли тебе роздирають емоції, заважаючи мислити спокійно й раціонально, сер.

— Мабуть, ти був до біса вправним круп’є, Джеку.

— Як круп’є я порадив би вам ретельніше вивчити свої карти і придивитися, чи не можна буде їх використати навіть краще, ніж влаштувати скандал.

— Он як?

— Тортел пообіцяв вам свою підтримку на наступних виборах, якщо ви не станете балотуватися зараз, але ця обіцянка мало що важитиме, якщо його позбавлять посади як педофіла, згодні?

Макбет пошкрябав підборіддя.

— Слушна заувага.

— Тому вам треба буде вимагати від нього зараз дечого іншого. Скажіть Тортелу, що не впевнені, чи будете балотуватися навіть на майбутніх виборах через чотири роки. І що ви хотіли б від нього дечого конкретного — і негайно.

— Наприклад?

— А чого би вам хотілося, сер?

— Чого б мені хотілося… — задумливо повторив Макбет і побачив, як Джек кивнув рукою вбік ігрової кімнати. — Е-е-е… більше клієнтури?

— Так. Клієнтури «Обеліску». Але ви як старший комісар не маєте повноважень закрити «Обеліск», навіть якщо у вас будуть докази того, що там надають незаконні кредити.

— Хіба?

— Я, працюючи круп’є, якось дізнався, що поліція може висувати обвинувачення проти окремих індивідів, а весь заклад має право закрити лише комісія з ігрових закладів та казино, сер. А та комісія перебуває під юрисдикцією…

— Міської ради. Себто Тортела.

Свідомість Макбета прояснилася. Наркотик «влада» був йому більше не потрібен, його слід змити в унітаз. На вході подзвонили.

— Схоже, до нас відвідувачі, сер, — сказав Джек, підводячись.

Макбет схопив його за руку.

— Зачекай трохи, поки я не розповім Леді про те, що ми з тобою задумали. Я впевнений, що їй вмить стане краще. Як нам віддячити тобі, Джеку?

— Нічого не треба, сер, — стримано всміхнувся Джек. — Достатньо того, що ви колись врятували моє життя.

Даффу ледве вдалося стримати черговий напад нудоти. Четвертий день він був на борту судна, але ознак покращення і близько не було видно. Мало того, що море штормить, а тут ще й камбуз смердить. За його стулчастими дверима панувало затхле амбре з протухлого сала та кислого молока; а в їдальні, де харчувався екіпаж, відгонило потом і тютюном. Приготування сніданку стюард доручав Даффу, стверджуючи, що він цілковито спроможний впоратися з цим самотужки. Що розкласти хліб, м’ясне асорті, сир, варені яйця та зробити каву зможе навіть змучений морською хворобою новачок.