«Вона зізнається, що він має вплив на неї!»
Беллонда застала Айдаго самого, він сидів за консоллю. Зосередив увагу на лінійному зображенні, яке вона впізнала: операційна схема не-корабля. Стер проєкцію, побачивши її.
— Вітаю, Белл. Я чекав тебе.
Він торкнувся поля консолі, двері позаду нього розчинилися. Ввійшов юний Теґ і став біля Айдаго, мовчки дивлячись на Беллонду.
Айдаго не запросив її сідати і не знайшов для неї крісла. Беллонда була змушена принести стілець зі спальні і поставити так, щоб сидіти до нього обличчям. Коли вже сіла, він глянув на неї з обережними веселощами.
Беллонда все ще була здивована його привітанням. «Чого це він мене чекав?»
Він відповів на її безмовне питання:
— Дар зв’язалася зі мною раніше. Сказала, що виїжджає на зустріч із Шіаною. Я знав, що ти не гаятимеш часу і дістанешся до мене, тільки-но вона відбуде.
Проста ментатська проєкція чи…
— Вона тебе попередила!
— Неправильно.
— Які такі таємниці між тобою й Шіаною? — спитала вимогливо.
— Вона використовує мене так, як ви хочете, щоб вона мене використовувала.
— Міссіонарія!
— Белл! Ти і я — обоє ментати. Мусимо грати в ці ідіотські ігри?
Беллонда глибоко вдихнула й спробувала ввійти у ментатський режим. Нелегко за таких обставин. Це дитя, що дивиться на неї, ці веселощі на обличчі Айдаго. Невже Одраде проявила несподіване лукавство? Вона діє проти Сестри на боці цього гхоли?
Айдаго розслабився, побачивши, що до бене-ґессеритської інтенсивності додалося ментатське зосередження.
— Я давно знаю, що ти прагнеш моєї смерті, Белл.
«Так… Через цей мій переляк мене легко читати».
Він подумав, що цього разу небагато бракувало. Беллонда прибула до нього з думкою про смерть, маючи напоготові маленьку драму для створення «необхідності». У нього було небагато ілюзій щодо своєї спроможності дорівнятися їй у насиллі. Та Беллонда-ментатка спостерігатиме, перш ніж почне діяти.
— Називати нас на ім’я нешанобливо з твого боку, — сказала вона, намагаючись його спровокувати.
— Залежить від того, як подивитися, Белл. Ти більше не Превелебна Мати, а я не «цей гхола». Дві людські істоти зі спільними потребами. Не кажи мені, що ти цього не розумієш.
Вона роззирнулася по кабінету.
— Якщо ти чекав мене, то чому тут немає Мурбелли?
— Щоб змусити її вбити тебе, захищаючи мене?
Беллонда обміркувала це. «Та клята Всечесна Матрона, імовірно, могла б мене вбити, але тоді…»
— Ти відіслав Мурбеллу, щоб її захистити.
— Я маю кращого захисника. — Він вказав на дитину.
«Теґ? Захисник? Доходили такі чутки про нього з Гамму. Айдаго щось знає?»
Беллонда хотіла спитати, та чи сміє вона ризикувати, змінюючи тему? Сторожові пси мусять отримати чіткий сценарій небезпеки.
— Його?
— Чи служитиме він Бене Ґессерит, побачивши, як ти мене вбиваєш?
Не дочекавшись її відповіді, додав:
— Постав себе на моє місце, Белл. Я ментат, пійманий не лише у вашу пастку, а й у пастку Всечесних Матрон.
— І це все, хто ти? Ментат?
— Ні. Я тлейлаксанський експеримент, але я не бачу майбутнього. Я не Квізац Хадерах. Я ментат з пам’яттю багатьох життів. Ти зі своїми Іншими Пам’ятями подумай про важіль, який це мені дає.
Коли він це казав, Теґ підійшов ближче й сперся об консоль біля ліктя Айдаго. На обличчі хлопця малювалася цікавість, але страху перед нею вона не помітила.
Айдаго вказав на фокус проєкції в себе над головою: сріблясті пилинки танцювали там, готові творити свої образи.
— Ментат бачить, як його реле породжують неузгодженості — зимові сцени влітку, сонячне проміння, коли до нього приходять гості, мокрі від дощу… Ти не очікувала, що я прорахую твої п’єски?
Беллонда почула ментатське підсумовування. У цьому вони мали спільну школу. Вона сказала:
— Ти, звичайно, наказав собі не зменшувати Дао.
— Я ставив різні питання. Речі, які відбуваються разом, можуть мати незримі зв’язки. Що таке причина і наслідок, коли стикаєшся з багатопотоковістю?
— Ти мав добрих учителів.
— І не в одному житті.
Теґ звернувся до неї:
— Ти справді прийшла, щоб вбити його?
Нема сенсу брехати.
— Я й досі вважаю, що він надто небезпечний. Нехай сторожові пси заперечать це!
— Але він має повернути мені спогади!
— Ми танцюємо на тому ж паркеті, Белл, — сказав Айдаго. — Дао. Ми начебто й не танцюємо разом, використовуємо різні кроки чи ритми, але бачать нас разом.
Вона почала здогадуватися, куди це може привести, і замислилася, чи існує інший спосіб знищити його.
— Я не розумію, про що ви розмовляєте, — зізнався Теґ.
— Про цікаві збіги, — відповів Айдаго.
Теґ обернувся до Беллонди.
— Чи могла б ти мені пояснити? Прошу.
— Він намагається довести, що ми потребуємо одне одного.
— То чого він так не каже?
— Бо це куди тонше, хлопче. — І подумала: «Записи мусять показати, що я попереджала Айдаго». — Хвіст не є наслідком носа, Дункане, хай як часто ти бачиш тварину, що проходить повз вузьку шпарину, яка не дає тобі змоги побачити цю тварину повністю.
Айдаго зустрівся очима з нерухомим поглядом Беллонди.
— Дар прийшла колись сюди з гілкою розквітлої яблуні, а моя проєкція показувала час жнив.
— Це загадки, точно! — сказав Теґ, заплескавши в долоні.
Беллонда згадала запис цього візиту. Точні рухи Матері Настоятельки.
— А ти не подумав про оранжереї?
— Або що вона просто хотіла зробити мені приємність?
— Я маю розгадувати? — спитав Теґ.
Після довгої тиші, коли ментати не зводили одне з одного очей, Айдаго сказав:
— За моїм ув’язненням приховується анархія, Белл. Незгода у ваших найвищих радах.
— Навіть в анархії є місце розважливості та розумним судженням, — сказала вона.
— Ти гіпокритка, Белл!
Вона відсахнулася, наче він її ударив. Цілком мимовільний рух, що шокував її вимушеністю реакції. Голос? Ні… це щось глибше. Зненацька вона відчула жах перед цим чоловіком.
— Я вважаю чудом, що ментатка і Превелебна Мати може бути такою гіпокриткою, — сказав він.
Теґ потяг Айдаго за плече.
— Ви боретеся?
Айдаго змахнув його долоню.
— Так, ми боремося.
Беллонда не могла відірвати погляду від Айдаго. Їй хотілося обернутися й втекти. Що він робить? Усе пішло геть не так!
— Гіпокрити і злочинці серед вас? — спитав він.
Беллонда ще раз згадала про комунікатори. Він грав не тільки для неї, а й для спостерігачів! І робив це напрочуд ретельно. Зненацька вона відчула захоплення від влаштованого ним спектаклю, але це не розвіяло її страху.
— Я питаю, як твої Сестри терплять тебе? — Його губи рухалися з делікатною точністю. — Як необхідне зло? Джерело вартісних даних та інколи добрих порад?
— Як ти смієш? — До неї повернувся голос. Гортанний, переповнений її знаменитою злобністю.
— Можливо, ти зміцнюєш своїх Сестер. — Рівний голос ні на йоту не змінив тону. — Слабкі ланки творять місця, які інші мусять підкріплювати, а це зміцнює тих інших.
Беллонда усвідомила, що насилу втримує ментатський режим. Невже щось із цього може бути правдою? Невже Мати Настоятелька бачить її саме так?
— Ти прийшла сюди, задумавши злочинний непослух, — сказав він. — І все в ім’я необхідності! Маленька драма для комунікаторів мала довести, що в тебе не було іншого виходу.
Вона виявила, що його слова повернули їй ментатські здібності. Він зробив це свідомо? Її зачаровувала потреба вивчати його поведінку так само пильно, як і слова. Він справді так добре її читав? Запис цієї зустрічі може бути куди ціннішим, ніж її п’єска. А наслідок не відрізнятиметься.
— Думаєш, що бажання Матері Настоятельки — це закон? — спитала вона.
— Ти справді вважаєш мене таким неспостережливим? — Махнув до Теґа, що хотів було втрутитися. — Белл! Будь лише ментаткою.
— Я тебе чую. — «Як і багато інших».
