Су-камені.

Дортуйла мала на собі один такий, він вилискував на застібці її накидки під самою шиєю. Кімнатне світло перетворювало його барву на елегантну суміш глибокої морської зелені та лілово-рожевого кольору. Був більшим за очне яблуко людини, його носили з гордістю, як видимий знак багатства. Та, напевне, на Баззелі такі оздоби не надто цінувалися. Їх збирали на пляжах.

Су-камені. Це було значуще. За задумом Бене Ґессерит, Дортуйла мала часті контакти з контрабандистами. (Звернути увагу хоча б на те, що володіла не-кораблем). Слід підійти до цього обережно. Попри їхню розмову Сестри із Сестрою, вони зоставалися Матір’ю Настоятелькою і Превелебною Матір’ю з планети покарань.

Контрабанда. Серйозний злочин в очах Всечесних Матрон та інших, що не постали перед фактом існування законів, які неможливо виконати. Простороскладка не змінила цього аспекту контрабанди, а навіть полегшила дрібні порушення. Маленькі не-кораблі. Наскільки малим можна зробити такий корабель? Прогалина в знаннях Одраде. Архіви виправили цю прогалину: «140 метрів у діаметрі».

Себто досить малий. Су-камені були природно привабливим вантажем. Простороскладка була критичним економічним бар’єром: наскільки цінним має бути вантаж відносно свого розміру та маси? За перевезення масивних предметів слід викласти багато соляріїв. Су-камені притягували контра­бандистів, наче магніт. Також вони викликають особливий інтерес Всечесних Матрон. Прості економічні міркування? Сталий і значний ринок збуту. Тепер ці камені за привабливістю для контрабандистів не поступаються меланжу, який так вільно витрачає Гільдія. Гільдія вже багато поколінь нагромаджувала запас прянощів у порозкидуваних складах та (безсумнівно) у прихованих тайниках.

«Думають, що можуть купити захист від Всечесних Матрон!» Але це пропонувало дещо таке, що, на її думку, можна повернути собі на користь. У нападі дикого гніву Всечесні Матрони знищили Дюну — єдине джерело природного меланжу. Цілковито не думаючи про наслідки (що дивно), ліквідували тлейлаксу, чиї аксолотлеві резервуари заливали Стару Імперію прянощами.

«А ми маємо істот, спроможних відтворити Дюну. Можливо, маємо єдиного живого Пана тлейлаксу. У мозку Скителі приховано спосіб перетворити аксолотлеві резервуари на меланжеві роги достатку. Якщо нам вдасться схилити його до розкриття цього способу».

Зараз безпосередньою проблемою була Дортуйла. Жінка виклала свої здогади зв’язно, це можна вважати її заслугою. Вожаті та їхні Футари, казала вона, стривожені чимось, чого не хочуть виявити. Дортуйла вчинила мудро, не намагаючись вдаватися до спонукань у бене-ґессеритському стилі. Невідомо, як відреагували б на це люди з Розсіяння. Та що їх тривожить?

— Якась загроза, відмінна від Всечесних Матрон, — припустила Дортуйла. На більше вона не зважилася, але існувала можливість, яку слід було обміркувати.

— Найважливіше те, що вони, як запевняють, прагнуть союзу, — сказала Одраде.

«Спільна дія для розв’язку спільної проблеми», — так вони це сформулювали. Попри правдочуття, Дортуйла радила лише обережно вивчити пропозицію.

Навіщо їм взагалі рушати на Баззел? Бо Всечесні Матрони не догледіли цю планету або ж вважали її надто незначною для своїх гнівних походів?

— Малоймовірно, — промовила Дортуйла.

Одраде погодилася. Дортуйла, хай яким низьким було її початкове становище, розпоряджалася тепер значним майном і, що важливіше, була Превелебною Матір’ю з не-кораблем, спроможним перенести її до Матері Настоятельки. Їй відоме було розміщення Капітули. Та мисливиці жодним чином не могли б використати це знання. Превелебна Мати радше вкоротила б собі віку, ніж розкрила цю таємницю, і вони це знали.

Проблеми громадилися на проблеми. Та насамперед трохи Сестринського єднання. Дортуйла, безперечно, правильно витлумачить мотиви Матері Настоятельки. Одраде перевела розмову на особисті справи.

Усе пішло добре. Дортуйлу це помітно розвеселило, але вона була охоча порозмовляти.

Превелебні Матері на самотніх блокпостах зазвичай мали те, що Сестри називали «іншими інтересами». За давніших часів вживалося слово «хобі», часто таким побічним інте­ресам приділялася величезна увага. Одраде вважала більшість подібних зацікавлень нудними, але визнала значущим те, що Дортуйла називала свій інтерес «хобі». «Вона колекціонувала древні монети, чи не так?»

— Які саме?

— Маю дві ранньогрецькі срібні та чудовий золотий обол.

— Автентичні?

— Вони справжні. — Це означало, що вона просканувала Іншу Пам’ять, щоб підтвердити автентичність. Захопливо. Дортуйла старанно удосконалювала свої здібності, використовуючи для цього навіть хобі. Історія внутрішня та зовнішня накладалися одна на одну.

— Це все дуже цікаво, Мати Настоятелько, — сказала врешті Дортуйла. — Я ціную твоє запевнення, що ми й далі Сестри, і вважаю твоє зацікавлення древніми картинами дуже схожим хобі. Та ми обидві знаємо, чому я ризикнула прилетіти сюди.

— Контрабандисти.

— Звичайно. Всечесні Матрони не могли недогледіти моєї присутності на Баззелі. Контрабандисти продадуть що завгодно за вищу ціну. Мусимо припустити, що вони здобули вигоду зі свого цінного знання про Баззел, су-камені та постійну мешканку — Превелебну Матір з помічницями. І маємо не забувати, що Вожаті знайшли мене.

«Прокляття! — подумала Одраде. — Дортуйла — саме така радниця, яку я хотіла б мати при собі. Цікаво, скільки ще таких погребальних скарбів, схованих із жалюгідних мотивів? Чому ми так часто усуваємо свої таланти? Прадавня слабкість, якої не позбулося Сестринство».

— Думаю, ми довідалися дещо цінне про Всечесних Матрон, — сказала Дортуйла.

Не було потреби кивати на знак згоди. Це було серцевиною того, що привело Дортуйлу до Капітули. Мисливиці, як го­лодні хижачки, вторглися до Старої Імперії, вогнем і мечем сіючи знищення всюди, де підозрювали існування інституцій Бене Ґессерит. Але мисливиці не зачепили Баззела, хоча його розміщення мусило бути їм відомим.

— Чому? — спитала Одраде, озвучивши те, що було в їхніх думках.

— Ніколи не руйнуй власного гнізда, — сказала Дортуйла.

— Думаєш, вони вже на Баззелі?

— Ще ні.

— Але вважаєш, що Баззел — це місце, якого вони прагнуть.

— Первинна проєкція.

Одраде аж витріщилася на неї. То Дортуйла має й інші хобі! Вона заглибилася в Іншу Пам’ять, оживила та вдосконалила нагромаджені там таланти. Хто міг її звинувачувати? Либонь, на Баззелі час тягнувся довго.

— Ментатський підсумок, — дорікнула Одраде.

— Так, Мати Настоятелько. — Дуже покірно. Превелебні Матері могли вести такі розкопки в Іншій Пам’яті лише за дозволом Капітули, та й то тільки під проводом і підтримкою Сестер-товаришок. Тож Дортуйла зоставалася бунтівницею. Йшла за власними прагненнями, як за своїм забороненим коханцем. Добре! Бене Ґессерит потрібні такі бунтівниці.

— Хочуть здобути Баззел незруйнованим, — сказала Дортуйла.

— Водний світ?

— Це було б придатною домівкою для слуг-амфібій. Не Футарів чи Вожатих. Я ретельно це вивчила.

Існували докази того, що Всечесні Матрони планують доставити на Баззел поневолених слуг, можливо амфібій, для збору су-каменів. Всечесні Матрони можуть мати рабів-амфібій. Наука, яка створила Футарів, може сконструювати багато форм свідомого життя.

— Раби, небезпечний дисбаланс, — промовила Одраде.

Дортуйла вперше показала сильні емоції, глибоку огиду, від якої її губи стислися у вузьку риску.

Був це взірець, який Сестринство розпізнавало віддавна: неуникне падіння рабства та пеонажу. Твориться резервуар ненависті. Непримиримі вороги. Якщо не маєш надії винищити всіх цих ворогів, не смій і пробувати. Стримай свої зусилля, бо не сумнівайся — тиск зробить твоїх ворогів дужими. Настане колись день пригноблених, і хай небеса захистять гнобителя в цей день. Це було двосічним клинком. Пригноблені завжди навчалися від гнобителів і копіювали їх. Коли ситуація обернеться, сцена вже буде готовою до чергового раунду помсти та насилля — зі зміною ролей. Обернеться знову і знову — аж до нудоти.