«Дао?»
«Простіше. Це ти».
«Та Інші Пам’яті тягнуться назад — далі, далі й…»
«Уяви, що їх піраміди перекриваються й координуються».
«Це лише слова!»
«Твоє тіло досі функціонує?»
«Мені боляче, Дар. Ти більше не маєш тіла, і нема сенсу…»
«Ми займаємо різні ніші. Болі, які відчуваю я, не є твоїми болями. Мої радощі не є твоїми».
«Я не хочу твого співчуття! Ох, Дар! Навіщо я народилася?»
«Ти народилася, щоб утратити Дункана?»
«Дар, прошу!»
«Тож ти народилася і тепер знаєш, що цього ніколи не досить. Так ти стала Всечесною Матроною. Що ти ще можеш зробити? Все одно не досить? Тепер ти Превелебна Мати. Думаєш, цього достатньо? Ніколи не достатньо, доки живеш».
«Ти кажеш, що я завжди мушу сягати за власні межі».
«Ба! Ти не ухвалюєш рішень на цій підставі. Ти його чула? Не думай, просто роби! Невже ти вибереш легку дорогу? Чого ти мала б засмучуватися через те, що зіткнулася з неминучим? Якщо це все, що ти бачиш, то обмежся покращенням породи!»
«Бодай тебе! Навіщо ти це зі мною зробила?»
«Що саме?»
«Змусила мене побачити себе і своїх колишніх Сестер таким чином».
«Яким чином?»
«Бодай тебе! Ти знаєш, що я маю на увазі!»
«Кажеш, колишніх Сестер?»
«Ох, ти підступна».
«Усі Превелебні Матері підступні».
«Ти ніколи не припиняєш навчати!»
«Це те, що я роблю?»
«Якою простачкою я була! Питаючи тебе, що ви робите насправді».
«Ти це знаєш не гірше за мене. Чекаємо, доки людство подорослішає. Тиран дав людям лише час для зростання, та зараз вони потребують опіки».
«Що в Тирана спільного з моїм болем?»
«Ти дурненька жінка! Хіба ж ти провалилася під час Агонії?»
«Ти знаєш, що ні!»
«Припини перечіплятися об тривіальності».
«Ах ти, суко!»
«Нехай називають мене відьмою. Це краще, ніж блудницею».
«Єдина різниця між Бене Ґессерит і Всечесними Матронами — це їхня ринкова площа. Ти побралася з нашим Сестринством».
«Нашим Сестринством?»
«Ти плекала породу для влади! Чим це відрізняється від…»
«Не перекручуй, Мурбелло! Не випускай з поля зору виживання».
«Не кажи мені, що ти не мала влади».
«Тимчасовий вплив на людей заради виживання».
«Знову виживання!»
«У Сестринстві, яке сприяє виживанню інших. Як заміжня жінка, що народжує дітей».
«Тож усе зводиться до продовження роду».
«Це рішення, яке ухвалюєш ти сама: сім’я і все, що її поєднує. Що дає щастя і робить життя приємним?»
Мурбелла засміялася. Опустила руки, розплющила очі й побачила Беллонду, яка стояла і спостерігала.
— Це завжди спокуса для нової Превелебної Матері, — сказала Беллонда. — Потеревенити трохи з Іншою Пам’яттю. Хто був цього разу? Дар?
Мурбелла кивнула.
— Не вір усьому, що вони тобі кажуть. Це знання, яке ти сама оціниш.
«Достеменно слова Одраде. Дивись очима мертвих на давно минулі сцени. Який спектакль, побачений крізь щілину!»
— Там можна загубитися на години, — сказала Беллонда. — Вправляйся у стриманості. Будь певна в тому, що маєш землю під ногами. Одна рука для себе, одна — для корабля.
Знову те саме! Минуле, прикладене до сучасного. Яким багатим робить Інша Пам’ять щоденне життя.
— Це мине, — сказала Беллонда. — За якийсь час стає звичним, як стара торба. — Вона поклала звіт перед Мурбеллою.
«Стара торба! Одна рука для себе, одна — для корабля. Стільки сенсу в цих простих ідіомах».
Мурбелла відкинулася на спинку слінгокрісла, щоб переглянути звіт Беллонди, і зненацька уявила себе частиною ідіоми Одраде: «Павуча Королева в центрі моєї павутини». Павутина, можливо, тепер трохи пошарпана, та все ще ловить речі, які можна перетравити. Смикни за нитку — і прибіжить Белл, очікувально випинаючи нижню щелепу. Смикальні слова — це «Архіви» й «аналіз».
Побачивши Беллонду в цьому світлі, Мурбелла розгледіла мудрість у тому, як Одраде її використовувала: вади такі ж цінні, як і чесноти. Коли Мурбелла закінчила зі звітом, Беллонда так само стояла в характерній для себе позі.
Мурбелла збагнула, що Беллонда дивиться на всіх, хто її викликає, як на недомірків, людей, що звертаються до Архівів з несерйозних причин і яких слід поставити на місце. Несерйозність: bete noire[27], злий дух Беллонди. Мурбеллі це здалося кумедним.
Мурбелла приховувала свої веселощі, втішаючись спілкуванням із Беллондою. Скрупульозність — ось спосіб впоратися з нею. Нічим не применшувати її сильних сторін. Цей звіт був зразком стислої та доречної аргументації. Вона викладала свою думку без надмірних оздоб, достатньо, щоб її висновки стали зрозумілими.
— Ти розважаєшся, викликаючи мене? — спитала Беллонда.
«Вона стала більш проникливою! Хіба я її викликала? Вона і з кількох слів знає, коли потрібна. Каже в цьому звіті, що наші Сестри мусять бути взірцями лагідності. Мати Настоятелька може бути такою, якою мусить бути, але це не стосується решти Сестринства».
Мурбелла торкнулася звіту.
— Вихідний пункт.
— Тож мусимо почати, перш ніж твої подруги виявлять ком-центри. — Беллонда зі звичною самовпевненістю опустилася в слідокрісло. — Там не стало, але я можу послати по Шіану.
— Де вона?
— На кораблі. Вивчає набір червів у Великому Трюмі й каже, що будь-яка з нас може навчитися контролювати їх.
— Цінне, якщо це правда. Облиш її. Що зі Скителі?
— Досі на кораблі. Твої подруги ще його не знайшли. Тримаємо його в схованці.
— Тримайте й далі. Він добра резервна карта для переговорів. І вони не мої подруги, Белл. Як там Раббі та його група?
— Їм зручно, але вони стривожені. Знають, що Всечесні Матрони тут.
— Тримайте їх у схованці.
— Це моторошно. Інший голос, але я чую Дар.
— Це луна у твоїй голові.
Беллонда щиро засміялася.
— А зараз те, що слід поширити між Сестер. Ми діємо вкрай делікатно, показуючи себе людьми, якими слід захоплюватися і наслідувати їх. «Ви, Всечесні Матрони, можете зробити інший вибір, жити не так, як ми, але можете пізнати наші сильні сторони».
— Ах.
— Це зводиться до питання власності. Всечесні Матрони є власністю речей. «Хочу мати це місце, цю іграшку, цю особу». Бери, що хочеш. Використовуй, доки це тобі не набридне.
— Тим часом ми йдемо своїм шляхом, захоплюючись усім побаченим.
— І в цьому наш ґандж. Ми нелегко віддаємо себе іншим. Страх перед любов’ю і почуттями! Самовладання — це теж своєрідна жадібність. «Бачиш, що я маю? Не зможеш цього мати, якщо не ходитимеш моїми дорогами!» Ніколи не слід так поводитися з Всечесними Матронами.
— Хочеш мені сказати, що ми маємо їх полюбити?
— А як іще змусити їх захоплюватися нами? Це була перемога Джессіки. Коли вона віддала, то віддала все. У наших звичаях стільки зібрано й запечатано, а тут це нездоланне узливання: віддати все. Це непереборно.
— Ми не так легко йдемо на компроміс.
— Так само, як і Всечесні Матрони.
— Це наслідок їхнього бюрократичного походження!
— А ще їхнього вишколу — йти шляхом найменшого опору.
— Ти збиваєш мене з пантелику, Да… Мурбелло.
— Хіба ж я сказала, що ми мусимо йти на компроміс? Компроміс нас ослаблює, і ми знаємо, що існують проблеми, яких компроміс не може розв’язати. Існують рішення, які ми мусимо ухвалити, хай які вони гіркі.
— Вдавати, наче любимо їх?
— Це для початку.
— Це буде кривавий союз — поєднання Бене Ґессерит і Всечесних Матрон.
— Раджу, щоб ми якомога ширше Ділилися. Можемо втрачати людей, доки Всечесні Матрони навчаються.
— Шлюб, укладений на полі бою.
