— Чого ти носиш відьомську одежу? — Стара і загін стояли, готові убити.
— Я навчилася всього, чого вони мене вчили, і принесла цей скарб своїм Сестрам.
Стара якусь мить її вивчала.
— Так, я розпізнаю твій тип. Ти Рок, одна з тих, кого ми вибрали для проєкту Гамму.
Загін позаду неї трохи розслабився.
— Ти не здолала всієї дороги цим ліхтером, — недовірливо сказала стара.
— Я втекла з одного з їхніх не-кораблів.
— Ти знаєш, де їхнє гніздо?
— Знаю.
Губи старої розтяглися в широкій усмішці.
— Добре! Ти справжній приз! Як ти втекла?
— Це ти маєш питати?
Стара обміркувала її слова. Мурбелла могла читати думки на обличчі, наче їх вимовлено вголос: «Ті, кого ми взяли з Рок, — смертоносні геть усі. Можуть убивати руками, ногами, кожною рухомою частиною тіла. Усі мали б носити знак “Небезпечна у кожній позиції”».
Мурбелла відступила від ліхтера, демонструючи жилаву грацію, знак її типу й ідентичності.
«Швидкість і м’язи, Сестри. Стережіться».
Частина загону зацікавлено посунулася вперед.
Їхні слова були повні характерних для Всечесних Матрон порівнянь, нетерплячих питань, які Мурбелла мусила відбивати.
— Ти багатьох їх убила? Де їхня планета? Вона багата? Ти багатьох самців там пов’язала? Ти тренувалася на Гамму?
— Я була на Гамму на третьому щаблі. Під командою Гакки.
— Гакка! Я з нею зустрічалася. Вона мала ушкоджену ліву стопу, коли ти її знала?
«Усе ще перевіряють».
— Це була права стопа, і я була з нею, коли вона її ушкодила!
— О, так, права стопа. Тепер я згадала. Як вона її ушкодила?
— Копнула одного неотесу в дупу. Він мав гострий ніж у кишені на стегні. Гакка так розлютилася, що вбила його.
Загоном прокотився регіт.
— Ідемо до Великої Всечесної Матрони, — сказала стара.
«То я пройшла першу перевірку».
Та все ж Мурбелла відчувала застереження.
Чого ця адептка Горму носить ворожий одяг? І вигляд у неї дивний.
«Найкраще відразу протистояти цьому».
— Я пройшла їхній вишкіл, і вони прийняли мене.
— Ідіотки! Що, справді?
— Ти сумніваєшся в моїх словах? — Як легко було відбити удар, прийнявши міну ображеної Всечесної Матрони.
Стара наїжачилася. Не втратила пихатої зарозумілості, але послала своєму загонові погляд перестороги. Усім їм знадобився певний час, щоб перетравити сказане Мурбеллою.
— Ти стала однією з них? — спитав хтось позаду.
— Як інакше могла б я вкрасти їхнє знання? Знай це! Я була особистою ученицею їхньої Матері Настоятельки.
— Вона добре тебе вчила? — Той самий викличний голос ззаду.
Мурбелла розпізнала ту, що її питала: середнього рівня й честолюбна. Зі шкіри пнеться, щоб її помітили і вивищили.
«Це твій кінець, вискочко. Невелика втрата для всесвіту».
Бене-ґессеритський фінт пересунув противницю, наче пір’ячко, туди, де Мурбелла могла її дістати. Копняк у стилі Горму, щоб вони її розпізнали. Надто цікава кар’єристка лежала мертва на землі.
«Поєднання умінь Бене Ґессерит і Всечесних Матрон дає грізну силу, яку всі ви повинні розпізнати і заздрити їй».
— Вона чудово мене навчила, — сказала Мурбелла. — Ще питання?
— Ех! — сказала стара.
— Як тебе звати? — зажадала Мурбелла.
— Я Старша Дама, Всечесна Матрона Горму. Мене звати Елпек.
— Дякую, Елпек. Можеш називати мене Мурбеллою.
— Це честь для мене, Мурбелло. Те, що ти привезла нам, — справжній скарб.
Мурбелла якусь мить вивчала її з бене-ґессеристською пильністю, тоді без гумору посміхнулася.
«Обмін іменами! Ти у своїй червоній одежі, що позначає тебе як представницю можновладного оточення Великої Всечесної Матрони, ти знаєш, кого щойно прийняла до свого кола?»
Загін усе ще був під враженням від побаченого й дивився на Мурбеллу з осторогою. Вона бачила це з новою сприйнятливістю. Мережа закритих клубів колишніх однокласниць[26] так і не здобула собі місця в Бене Ґессерит, але була наявна у Всечесних Матрон. Паралельний потік розважив її парадом підтверджень. Як тонко передається влада: правильна школа, правильні друзі, закінчення школи й перехід на перші щаблі кар’єрної драбини — усе це під керівництвом рідних і завдяки їхнім зв’язкам, взаємне почухування спини, що управляє зв’язками, зокрема і шлюбними. Паралельний потік розповів їй, що це веде в яму. Але ті, хто на драбині, хто контролює нішу, ніколи цим не клопочуться.
«Кожному дневі досить своєї турботи, і так мене бачить Елпек. Та вона не бачить того, ким я стала, лише що я небезпечна, але потенційно корисна».
Поволі обертаючись на одній нозі, Мурбелла вивчала загін Елпек. Тут не було поневолених чоловіків. Це надто делікатне завдання для всіх, крім довірених жінок. Добре.
— А зараз вислухайте мене всі. Якщо ви маєте якусь вірність нашому Сестринству, а я оціню це в майбутньому, то виявите шану тому, що я принесла. Призначаю це в дар тим, хто цього заслужить.
— Велика Всечесна Матрона буде задоволена, — сказала Елпек.
Але Велика Всечесна Матрона не здавалася задоволеною, коли їй представили Мурбеллу.
Мурбелла розпізнала приміщення вежі. Сонце майже сіло, але тіло Стреггі досі лежало там, де впало. Вбито частину Теґових спеціалістів, переважно з комунікаційної команди, яка водночас була його охороною.
«Ні, ми, Всечесні Матрони, не любимо, щоб чужі за нами шпигували».
Вона побачила, що Теґ іще живий, але зв’язаний шиґаструною і зневажливо закинутий у куток. Найдивніше з усього: Одраде, нескована, стояла біля Великої Всечесної Матрони. Це був згірдливий жест.
Мурбелла відчувала, що багато разів переживала цю сцену після перемоги Всечесних Матрон: покоси ворожих тіл, які лежали там, де застала смерть. Атака Всечесних Матрон безкровною зброєю була швидкою й смертоносною, типовою зловмисністю, що вбиває, коли вбивства більше не потрібні. Вона стримала дрижання від згадки про цей смертоносний реверс. Жодного попередження, тільки солдати валяться широкими рядами — ефект доміно, який викликає шок у вцілілих. А Велика Всечесна Матрона відкрито тішилася з цього шоку.
Дивлячись на Мурбеллу, Велика Всечесна Матрона сказала:
— То це та торба нахабства, яку ти начебто тренувала на ваш лад.
Одраде майже усміхнулася, почувши цей опис.
«Торба нахабства?»
Бене-ґессеритка могла прийняти це без образи. Ця каправа Велика Всечесна Матрона опинилася в скрутному становищі і не могла вдатися до своєї зброї, що вбиває без пролиття крові. Дуже делікатний баланс сил. Всечесні Матрони схвильовано перемовлялися, аби з’ясувати їхню проблему.
Уся їхня таємна зброя вичерпана, її не можна перезарядити. Вони щось утратили, відступаючи сюди.
«Наша зброя останнього шансу, а ми згаяли її намарне!»
Логно, яка вважала себе верховною, стояла зараз на іншій арені. Щойно довідалася, з якою страшною легкістю Мурбелла може вбити одну з обраних.
Мурбелла зміряла поглядом оточення Великої Всечесної Матрони, оцінюючи їхній потенціал. Вони, безперечно, оцінили ситуацію. Звична річ. Що вони обрали?
«Нейтралітет?»
Частина зберігала обережність, усі чекали.
Очікували, чим завершиться диверсія. Байдуже, хто тріумфуватиме, доки сила далі напливатиме до них.
Мурбелла дала своїм м’язам перейти в стан очікування бою — навчилася такого від Дункана і Прокторок. Почувалася такою спокійною, наче стояла в тренувальній залі та подумки переглядала можливі реакції. Навіть відповідаючи, знала, що рухається так, як її підготувала Одраде — ментально, фізично й емоційно.
«Спершу Голос. Дай їм посмакувати внутрішнім холодом».
— Бачу, ви недооцінили Бене Ґессерит. Ці жінки стільки разів чули аргументи, якими ви пишаєтесь, що ваші слова не викликають у них нічого, крім нудьги.
Це було промовлено з нищівним звуковим контролем, тоном, який призвів до появи оранжевої барви в очах Логно, але не дозволив їй ворухнути й пальцем.
