- Мамо! Я прийшов, мамо, усе гаразд, мамо!

Рик прослизнув у свою кімнату. Він увійшов саме в той момент, коли ВП, Чипсет і Шана перетворювалися з цифрового формату на матеріальний.

- Ну що ж, хлопці, наша пригода закінчилася. Настав час прощатися!

Усі посумнішали. У цей час прочинилися двері й зайшла мама Валя, тримаючи в руках тацю з бутербродами.

- Ой… — сказала вона, побачивши знову повну кімнату народу. Рик устиг підхопити тацю.

-Мамо, ми зараз, одну хвилинку, мамо… Ти не хвилюйся, мамо…

Мама Валя вкотре вийшла з кімнати з квадратними від подиву очима.

ВП і Чипсет усім по черзі потисли руки. Шана непомітно змахнула сльозу.

- Щасти вам!

Першим в екран пірнув Чипсет. Слідом за ним, на прощання притуливши до грудей уже відверто заплакану Шану, в екран поринув ВП. І коли всі важко відзітхали, з екрана раптом висунулася рука ВП і голосно клацнула пальцями, потім показала великий палець і нарешті зникла вже назовсім.

- Це… чого це він… ну… пальцями?

Шана й Рик переглянулися.

- Це значить, що ми вже не цифбої, - сказала Шана.

Ще за півгодини, провівши всіх друзів, мама Валя, Наталя й Петрик сиділи на маленькій затишній кухні й пили гарячий чай із запашним медом.

- Петрику, га, Петрику, а хто такий Врубель? - запитала несподівано Наталя.

- Який Врубель? - не зрозумів Петрик.

- Та ти тоді крикнув: «Зітру, як Врубеля з малюнка!»

- Коли крикнув? — підозріло поцікавилася мама Валя.

-Та під час гри… А, Врубель… Ну, мультик такий був, мальований — «Пригоди капітана Врубеля». А раз мальований, то значить його й стерти можна.

- Не Врубеля, а Врунгеля! — поправила сина мама Валя.

- Невже? — Петрик замислено звів очі до стелі. - А Врубель тоді хто?..