Несподівано все зникло, і мандрівники знову опинилися в кімнатці з сірими стінами з дірчастого матеріалу.

- Вибачте, але подорож доведеться перервати. Нас запрошує ВП.

- Оце кіно! Клас! — захоплено вигукнув Рик.

- Наче справді в джунглях побували! — додала Шана.

Як би не захоплювало нове заняття, але справа не чекала. З жалем вони покинули сіру кімнату, куди всього годину назад зайшли з таким розчаруванням. Видно було, що, поки вони розважалися, ВП часу не гаяв. Усі три комп’ютери, які стояли в кабінеті, були включені, на столі лежало кілька відкритих товстих книг. Шапочка була знята й закинута кудись у куток, волосся скуйовджене.

- Так, мої юні друзі, я тут переглянув інформацію і, треба сказати, нічого втішного не знайшов. Але одна зачіпочка є. Ми зможемо визначити місце глюка в Заекранні, якщо знатимемо адресу сайту чи хоча б електронну адресу тієї організації, у комп’ютерну систему якої він проліз. Після цього я зможу заблокувати йому повернення в матеріальний світ. Ну, а тут ми якось із ним упораємося. Давайте думати, як це організувати. Без таких даних я нічого не зможу зробити.

Рик і Шана переглянулися.

- Це доведеться доручити Кадиму, Васлі й Орігу.

- Орігу? — перепитав здивований Чипсет. - Чи не тому Орігу, який був при Гіреї?

- А потім циклопом! Тому самому, — усміхаючись, підтвердила Шана, — уся ця катавасія почалася саме з нього. Він перший побачив глюка і знайшов нас, щоб попередити. Ось така історія.

- Так, скільки з вами маю справу, ніколи не можу вгадати, що ви зробите за кілька хвилин. У нас дії випливають із заданої програми, а у вас, у людей — з почуттів, емоцій, ще з чогось, що програмуванню ніяк не піддається! Так і цей Оріг. Зрадник зрадником, а дивись ти!

- Це все добре, давайте про справу думати! — рішуче перервав розмову ВП.

- Тут особливо думати не доводиться. Треба писати листа Кадиму.

- Сідай, пиши, — ВП поступився Рику місцем за комп’ютером.

«Кадиме! - почав писати Рик. — Я знаю, ти на нас образишся, але ми з Шаною зараз у ВП. Так вийшло, що ми нікого не встигли попередити. Треба організувати спостереження за глюком. Якщо він знову

куди-небудь піде, то зроби так, щоб ми тут дізналися адресу сайту або електронну адресу цієї організації. Тоді ми його тут, у Заекранні, спіймаємо, поки він буде цифрою. У фізичному світі ми його не візьмемо. Чекаю відповіді. Привіт вам усім від ВП і Чипсета».

ВП прочитав листа і ствердно кивнув головою. Рик набрав адресу Кадима й відправив листа. Відповідь прийшла буквально через кілька хвилин.

«А я думаю, куди ви поділися! При зустрічі одержиш по шиї. Спостереження організую. Оріга посадимо за комп’ютер, а я з Васлою буду стежити за глюком. Як буду дізнаватися адресу сайту, поки не знаю. Починаю діяти. Кадим».

ВП критично оглянув заекранників.

- Так, хлопці, будемо вас переформатовувати на цифрових бійців, простіше кажучи, на глюків.

- Що, знову?

- А як ви хотіли? У такому вигляді ви проти глюка не потягнете.

Пальці ВП забігали по клавіатурі. Він щось бурмотів про себе, почухував потилицю, мукав, укав, посвистував, словом, працював, як звичайний програміст, лише каву не пив і сигарет не курив.

- Отож! — сказав він після того, як, немов піаніст, що взяв заключний акорд, високо підняв руки над клавіатурою. — Нехай спробує нас з’їсти! Значить так, мої друзі, перш ніж ви станете глюками, - він зупинився, помітивши, що Рик скривився при цьому слові, - ну добре, добре — цифровими бійцями, цифбоями, так би мовити, — ознайомтеся з вашими можливостями. Маленька інструкція про використання. Сідайте за ті комп’ютери і читайте. Там усього по сторінці тексту. Чипсете, - звернувся він до помічника, — де наш перетворювач?

- Десь у підсобці. Зараз подивлюся.

За кілька хвилин він приніс той самий грибок, який друзі колись принесли з покинутого палацу. Чипсет розмотав шнури і приєднав грибок до комп’ютера й електричної мережі. ВП натис кілька клавіш.

- Ну ось, усе готово. Хто перший?

Рик сміливо виступив уперед і поклав руку на грибок. ВП запустив програму. Рика огорнув легкий синюватий серпанок. Коли серпанок розсіявся, на місці Рика стояв… Рик.

- І це все? — не стримала розчарування Шана.

Рик посміхнувся. Несподівано він підняв руку й злетів до стелі, заклав крутий віраж, промчав над головами друзів, які пригнулися від несподіванки, потім зник, ставши невидимим, знову з’явився, завис перед Шаною, простягнувши їй руку:

- Ідемо, покатаю!

- Ні, я краще сама, не люблю молодецтва.

За кілька секунд у кімнаті з’явився ще один цифбой, який захоплено виписав під стелею кілька мудрих піруетів.

- І хто ж це серед вас такий зух? — з усмішкою запитав ВП. — Тепер зброя. — Він узяв із грибка два невеликі пістолети й простягнув їх цифбоям. — Це зброя призначена для боротьби з глюком. Вона незвичайна, це магнітні випромінювачі спрямованої дії. Діє на відстані до ста метрів. Потрапивши в зону дії променя, глюк просто зникне. Без усяких слідів. Він розмагнітиться. Будьте дуже обережні, не нашкодьте нікому цією зброєю, бо в Заекранні все, як ви розумієте, зроблено з цифри.

- Гей! — раптом крикнув Рик, показуючи пальцем на екран. — Пошта прийшла!

ВП несподівано жваво стрибнув до комп’ютера.

«Кадим і Васла переслідують глюка. Чекайте повідомлень. Оріг».

- Ай-яй-яй! А ми ще не все встигли!

Він кинувся до комп’ютера й поклав руки на клавіатуру. За кілька хвилин із синього туману були вийняті два невеликі зручні крісла. Крісла були відразу приєднані рознімачами до комп’ютера.

- Ось тепер ми готові. Це, так би мовити, ваш транспорт по Заекранню. Я не знаю, куди ви можете вирушити, але як тільки ми одержимо інформацію з електронною адресою, ми вас саме туди й відправимо. Ви опинитеся у віртуальному просторі сервера цієї організації. Як я розумію, окремі комп’ютери глюк не атакує, мабуть, така в нього програма. Це зрозуміло, до сервера приєднані всі комп’ютери організації, і він має можливість напасти на всі одразу. У віртуальному просторі сервера вам і треба буде знешкодити глюка. Малоймовірно, що у вас це вийде з першого разу, але на нашому боці елемент раптовості. Майте на увазі: якщо він вас побачить, потім знищити його буде дуже складно. А повертаєтеся натисканням цієї кнопки, — ВП показав на червону кнопку, розташовану на невеликій коробочці, закріпленій на поясі.

- Є! — закричав Чипсет. - Адреса є!

- Швидко! — ВП кинувся до комп’ютера. — Готові? Поїхали!

За кілька секунд цифбої опинилися в дивному місті. У вечірніх сутінках темніла громада величезного хмарочоса, який підтримувався в невагомості невідомою силою. До будинку підходив широкий і потужний слабосвітний промінь. Це було не світло, бо промінь рухався, немов потік, і складався з величезної кількості білих рисок і чорних проміжків між ними.

- Сервер, — тихо сказав Рик.

- А це інформація. Білі й чорні риски, одиниці й нулі… Скільки їх! — зачаровано сказала Шана, спостерігаючи за потужним потоком.

Від величезного будинку на всі боки йшли прозорі труби. Вони вигадливо перетиналися, але кожна труба, зрештою, заходила до якого-небу дь будинку. По трубах переривчастими ясно-жовтими потоками струменіла інформація. І раптом серед цього потоку в одній із трубок з’явився згусток брудно-рожевого кольору.

- Дивись! — вигукнув Рик. — Він там! Це вірус!

Рик вихопив з кобури пістолет, те ж саме зробила Шана, і вони на повній швидкості кинулися до будинку сервера. На льоту вони бачили, що лиховісні брудно-рожеві згустки потекли до будинків-комп’ютерів усіма трубами.

- От гад, га?! Ах, не встигли!

Вони влетіли в сервер і, керуючись якимсь чуттям, закладеним у них ВП при перетворенні в цифбоїв, помчали до центру будинку. Переходи, прольоти, коридори й зали миготіли перед очима, як у калейдоскопі. Де ж він? Де цей глюк? Останні кілька крутих поворотів, і нарешті центральне приміщення. Тут билося серце сервера. Те, що вони побачили, справді нагадувало серце. Величезна споруда немов надималася, втягуючи знизу ясно-жовтий потік інформації, а потім стискувалася, виштовхуючи її по трубочках, які відходили в різні боки.