Гуркіт віддалявся. Дорогою циклоп вибивав усі двері, розбивав усі вікна, руйнував усе, що міг зруйнувати й до чого дотягувалися його довгі й могутні руки.

З-під ліжка викотився Рик. Він задихався від сміху й пилу. Його підтримували друзі. Тільки Чипсет не розумів причини веселощів. Рик коротко розповів історії двох попередніх вправ Оріга з макаронами, після чого Чипсет теж засміявся.

- Досить, — раптом урвав сміх Рик, — посміємося потім, коли Гіреї накостиляємо.

Усі замовкли й пішли до входу в тунель відеокарти.

Що ж відбулося з Шаною? Що трапилося на сходовому майданчику?

Крики хлопців, які увірвалися до кімнати Чипсета, на кілька секунд відволікли увагу Шани від входу на перший рівень. Цим і скористалися кілька глюків, які причаїлися за дверима. Два гарні стрибки, і ствол автомата вперся дівчинці в спину. Шана зрозуміла: якщо вона зараз закричить, хлопці вибіжать на сходи й потраплять просто під вогонь бітів. Маючи один автомат, не знаючи про п’ятьох озброєних глюків, вони не могли вціліти. Саме тому Шана не стала кликати на допомогу, розсудивши, що краще їй одній потрапити в полон, ніж піддати ризику всіх. Глюк із собачками байта зірвав з її шиї ремінь автомата й скомандував:

- Уперед!

Шана швидко покрокувала, намагаючись скоріше відвести глюків від входу на рівень демоверсії. Коли хлопці вискочили на сходовий майданчик, конвой уже заводив бранку в потайний ліфт. Саме тому всі зусилля в пошуках дівчинки та її викрадачів не дали жодного результату. Вона вже давно була на п’ятому рівні.

- Затримана на першому рівні, - доповів черговому з охорони байт, який узяв у полон Шану.

«Добре, що не сказав, де саме затримана, — подумала Шана, — тільки б Гірея не здогадалася про демоверсію».

- Шана?! — здивовано й стривожено скрикнула чарівниця. — Ось кого я найменше хотіла б тут бачити! Відповідай, як ти тут опинилася?

Гірея допитувала її в невеликій кімнаті. За чарівницею стояла охорона — два глюки.

- Відповідай, мерзенне дівчисько! Де твої друзі? Вони разом з тобою? Де вони ховаються?

«Нічого не скажу, — вирішила про себе дівчинка, — нехай навіть на шматочки ріже».

Накричавшись удосталь і не одержавши ніякої відповіді, чарівниця люто грюкнула дверима, кинувши на прощання:

- Почекай, усе розповіси, ти собі навіть не уявляєш, що я тобі приготую!

Шана залишилася одна. Думки були сумними. Полон — штука невесела… У дверях вискнув замок, і в кімнату зайшли два глюки з автоматами.

- Уперед! — кинув один із них і показав на двері. Коридор, яким її вели під конвоєм, був майже порожній.

«Де ж уся ця погань, яка нападала на нас?» — подумала дівчина.

Жодної бабки, жодного глюка, а тим більше верблюда — нікого. Уважно розглядаючи все, повз що вони проходили, Шана помітила одну особливість. Рівномірно, уздовж обох стінок коридору, стояли грибки. Вона точно пам’ятала, що наїнших рівнях грибки вздовж стін не стояли. Може, у цьому й криється таємниця неприступності п’ятого рівня?

- Стояти! — глюк відчинив двері, другий солдат підштовхнув її в спину: — Швидше!

Шана з першого ж погляду уяснила, що потрапила в секретний штаб. Він дуже нагадував кабінет Гіреї в замку, тільки був більшим. Уздовж двох стін стояли кілька рядів моніторів. Усі вони працювали. Уздовж однієї стіни розмістилося понад десяток грибків. Біля четвертої стіни стояв величезний стіл і у великому кріслі сиділа сама чарівниця.

- Ну що, подружко? — уїдливо запитала вона. — Намилувалася? Даю тобі останній шанс. Будеш говорити?

Шана скрипнула міцно стиснутими зубами.

- Виходить, говорити ми явно не бажаємо? Шкода. Зв’язати їй руки! — скомандувала вона охороні. — Не так, бельбаси! Руки мають бути спереду…

Глюки силоміць склали руки дівчинки і міцно зв’язали.

- Дуже добре! — чаклунка встала з крісла, не поспішаючи підійшла до дівчинки й подивилася їй в очі.

- Ти добре подумай! Те, що я з тобою зараз зроблю, варте, щоб добре подумати, повір мені! Ну?

Шана мовчала.

- Підведіть її до перетворювача! Ні, не до того, а до мого, там, де дзеркало. Чудово! А тепер покладіть її долоні на перетворювач і прив’яжіть.

Шана почала запекло пручатися, розуміючи, що саме зараз і почнеться те найстрашніше, чим загрожувала їй Гірея. Але руки її були міцно прив’язані до грибка. Вона подивилася на себе в дзеркало.

Дівчинка дванадцяти років, розпатлане під час боротьби волосся, розчервонілі щоки, блискучі від люті очі.

Гірея помітила, що Шана розглядає себе в дзеркало.

- Дивися, дивися, — зловтішно сказала вона, — зараз іще не те побачиш! Уважно дивися!

Чарівниця клацнула кілька разів по клавішах, і Шана помітила, що її відображення в дзеркалі стало змінюватися. Вона трошки підросла, вся її фігура якось округлилася, волосся подовжилося й закрутилося гарними великими локонами.

- Ну, як? — запитала Гірея. — Подобається? Це ти! Тільки через десять років.

За кілька секунд Шана побачила, що її відображення знову змінилося. Вона наче трошки поповніла, волосся, раніше розпущене, тепер було забране в акуратну зачіску, уміло накладена косметика підкреслювала гарні губи й великі очі. Темні чітко окреслені брови, довгі загнуті вії…

- Що, гарна? — єхидно запитала Гірея. — Це теж ти, тільки ще через десять років.

І знову відображення почало мінятися. Жінка в дзеркалі ще поповнішала, у куточках очей позначилися гусячі лапки, намітилося друге підборіддя, трохи змінилося волосся.

- Ну? Це теж ти, тільки ще через десять років! Усе ще гарна, правда? — на губах чаклунки заграла лиховісна посмішка.

Шана мовчала, заніміла від жаху. Вона зрозуміла, що вирішила зробити з нею чаклунка. На якусь мить вона втратила над собою контроль і засмикалася, намагаючись відірвати руки від згубного грибка, але мотузки були міцними. Гірея, відкинувшись у кріслі, насолоджувалася видовищем.

- Будеш говорити? Подумай, іще є час усе зупинити! Ну! Заради кого ти віддаєш свою молодість? Заради цих дурнів? Вони про тебе забули!

- Неправда! — нагадування про друзів додало їй сил, вона заспокоїлася й перестала панікувати.

У дзеркалі вже відбивалася бабця років вісімдесяти з рідким сивим волоссям, бляклими сльозавими очима й запалими в беззубий рот губами. Гірея поклала пальці на клавіатуру.

- Дуже добре. Отже, говорити ми не бажаємо. Як хочете. Розв’яжіть її! — скомандувала вона глюкам. До грибка п’ять хвилин тому підходила дванадцятирічна дівчинка, а відходила похитуючись вісімдесятирічна стара.

- Ти, — прошамкала вона, вказуючи на чарівницю напівзігнутим тремтячим пальцем, — за все відповіси!

Гірея, насолоджуючись видовищем, зареготала.

- Звичайно! Неодмінно! Безумовно! Іди гуляй і думай! Ще можна все повернути назад, можна, поки у твоєму організмі не почалися незворотні зміни. Іди й думай! Пропустіть її! — скомандувала вона охороні. — Пам’ятай, що ціна твоєї молодості — відвертість! — і вона знову зареготала.

Бабця, підсліпувато мружачись, дійшла до дверей і вийшла в коридор.

«Невже й справді мене всі забули? — уперше за весь час полону з’явилася зрадницька думка. — Ні, не може бути! Щоб хлопці, щоб Рик зрадив? Не вірю! Треба чекати, треба вірити, треба шукати спосіб їм допомогти!»

Назад, до приміщення демоверсії, дісталися без пригод. На столі Чипсета розклали здобич: грибок і два вінчестери.

- Ну що ж, — підвів підсумки операції господар, — бодай щось, та є. Перетворювач я можу приєднати хоч зараз, а от вінчестери до ноутбука підключити не можна, тут зовсім інші рознімані.

- Приєднаєш, а далі що?

- Глюків нароблю й пошлю їх на Гірею.

- Це ми вже обговорювали, — зауважив Кадим, — цей план не годиться! Вона тоді за ВП і Шану візьметься.

- Та-а-ак… — задумливо протягнув Васла, — ну… а що, якщо зробити за допомогою цієї штуки таку, е-е-е, гармату-самострілку.