Знаком Тирелів є золота троянда на зеленотравному полі. Гасло дому: «Зростай, наша сила».

Князь МЕЙС ТИРЕЛ, господар на Вирії, Оборонець Півдня, Захисник Порубіж’я, Воєвода Обширу;

+ його дружина, пані АЛЕРІЯ, з дому Вишестраж на Старограді;

+ їхні діти:

— ВІЛАС, старший син, спадкоємець Вирію;

— пан ГАРЛАН, на прізвисько ГАРТОВАНИЙ, другий син;

— пан ЛОРАС, Лицар Квітів, молодший син;

— дочка МАРГЕРІЯ, дівчина чотирнадцяти років;

+ його мати-вдовиця, пані ОЛЕНА з дому Рожвин, на прізвисько Тернова Королева;

+ його сестри:

— МІНА, одружена з князем Пакстером Рожвином;

— ЯННА, одружена з паном Джоном Фосовеєм;

+ його дядьки:

— ГАРТ, на прізвисько Гидкий, великий підчаший Вирію;

—— його сини-байстрюки, ГАРС та ГАРЕТ БУЙЦВІТИ;

— пан МОРИН, тисяцький міської варти Старограду;

— маестер ГОРМОН, вчений у Цитаделі;

+ його чадь:

— маестер ЛОМИС, радник, цілитель і вчитель;

— ІГОН ВИРВЕЛ, сотник замкової сторожі;

— пан ВОРТІМЕР ЖУРАВ, майстер-мечник;

+ їхні лицарі та значкові пани:

— князь ПАКСТЕР РОЖВИН, господар на Вертограді;

— його дружина, пані МІНА, з дому Тирел;

— їхні діти:

—— пан ГОРАС, жартома прозваний Карасем, близнюк Гобера;

—— пан ГОБЕР, жартома прозваний Бобром, близнюк Гораса;

—— ДЕСМЕРА, дівчина п’ятнадцяти років;

— князь РАНДИЛ ТАРЛІ, господар на Рогошпилі;

—— СЕМВЕЛ, його старший син, на службі в Нічній Варті;

—— ДІКОН, його молодший син, спадкоємець Рогошпиля;

— АРВИН ДУБОСЕРД, господарка на Стародубі;

— князь МАТІС РЯБИН, господар на Золотогаї;

— князь ЛЕЙТОН ВИШЕСТРАЖ, Голос Старограду, господар на Порті;

— пан ДЖОН ФОСОВЕЙ.

Найвідоміші значкові доми, що присягають Вирієві: Вирвел, Дубосерд, Вишестраж, Журав, Тарлі, Рожвин, Рябин, Фосовей, Мулендор.

Грейджої з Пайку ведуть своє походження з прадавнього роду Гереїв, знаного ще з Віку Звитяжців. За переказами, король Герей правив не тільки західними островами, але й самим морем, узявши русалку собі за дружину.

Тисячі років наскочники із Залізних островів — яких пограбовані віддавна величали «залізняками» — наганяли жаху на морський простір, доходячи аж до порту Ібен та Літніх островів. Пишалися вони завзяттям у бою та своїми священними свободами. Кожен острів мав окремого «короля над сіллю» та «короля над скелею». Верховний король островів обирався з-поміж їх числа, аж поки король Уррон не зробив свій трон спадковим, винищивши інших королів, що зібралися на вибори. Але й династії Уррона поклала край андальська навала на острови через тисячу років по тому. Тоді Грейджої, подібно до інших острівних князів, одружилися із загарбниками.

Залізні королі простягали свою владну руку далеко за межі самих островів, аби викраяти собі королівство з материку вогнем та мечем. Король Кворед небезпідставно хвалився, що його накази «чують усюди, де плескотить солона вода і хвилі котяться на берег». Щоправда, у наступні століття Кворедові нащадки втратили Вертоград, Староград, Ведмежий острів та більшу частину західного узбережжя. І все ж до часу, коли прийшов Завойовник, король Гарен Чорний правив на усіх землях між горами, від Перешийку до Чорноводної. Та коли Гарен разом із синами загинув при падінні Гаренголу, Аегон Таргарієн віддав річковий край у дідицтво дому Таллі, а вцілілому панству Залізних островів дозволив поновити стародавній звичай і обрати собі правителя. Саме тоді залізняки обрали урядувати над собою князя Вікона Грейджоя.

Знаком Грейджоїв є золотий кракен на чорному полі. Гасло дому: «Ми не сіємо».

Князь БАЛОН ГРЕЙДЖОЙ, господар на Залізних островах, Король над Сіллю та Скелею, Син Морського Вітру, Великий Жнець Пайку.

+ його дружина, пані АЛАНІС, із дому Харло;

+ їхні діти:

— {РОДРІК}, старший син, убитий при Морестражі під час Повстання Грейджоя;

— {МАРОН}, другий син, убитий на мурах Пайку під час Повстання Грейджоя;

— АША, їхня дочка, капітан «Чорного вітру»;

— ТЕОН, єдиний вцілілий син, вихованець князя Едарда Старка;

+ його брати:

— ЕУРОН, на прізвисько Вороняче Око, капітан «Тиші», розбійник, пірат і наскочник;

— ВІКТАРІОН, великий керманич Залізного флоту;

— АЕРОН, на прізвисько Мокрочуб, жрець Потоплого Бога;

Менші доми, що присягають Пайкові: Харло, Мурованець, Марлин, Розстав, Ботлик, Темній, Коливорот, Дівер.

Німерія, войовнича цариця на Ройні, привела до берегів Дорну, найпівденнішого із семи королівств Вестеросу, десять тисяч кораблів і вийшла заміж за князя Морса Мартела. З її допомогою він придушив опір суперників і став правити на усьому Дорні. У Дорні й донині відчувається сильний ройнарський вплив. Так, дорнійські правителі завжди величали себе «великими князями», а не королями. За дорнійським законом землі й титули відходять старшій дитині — не обов’язково чоловічої статі. Єдиним із семи королівств Дорн не був підкорений Аегоном Завойовником. Тільки за два століття по тому Дорн увійшов до складу держави, і то не силою, а шлюбом і угодою. Миролюбний король Даерон II досяг мети там, де зазнали поразки найзавзятіші воїни: він одружився з дорнійською князівною Мирією і віддав руку власної сестри правлячому великому князеві дорнійському.

Прапор Мартелів зображує червоне сонце, проштрикнуте золотим списом. Гаслом дому є «Несхилені, нескорені, незламні».

ДОРАН НІМЕРОС МАРТЕЛ, господар на Сонцесписі, великий князь Дорнійський;

+ його дружина, МЕЛАРІО, з Вільного Міста Норвосу,

+ їхні діти:

— князівна АРІАНА, старша дочка, спадкоємиця Сонцеспису;

— князь КВЕНТИН, старший син;

— князь ТРИСТАН, молодший син;

+ його однокрівні брати й сестри:

— його сестра, {принцеса ЕЛІЯ}, одружена з принцом Раегаром Таргарієном, убита під час Погрому Король-Берега;

— їхні діти:

—— {принцеса РАЕНІС}, маленька дівчинка, вбита під час Погрому Король-Берега;

—— {принц АЕГОН}, хлопчик-немовля, вбитий під час Погрому Король-Берега;

— його брат, князь ОБЕРИН, на прізвисько Червоний Гаспид;

+ його чадь:

— АРЕО ГОТА, норвоський найманець, сотник великокняжої сторожі;

— маестер КАЛЕОТ, радник, цілитель, учитель;

+ його лицарі та значкові пани:

— ЕДРІК ДЕЙН, господар на Зорепаді.

Найвідоміші значкові доми, що присягають Сонцесписові: Йордейн, Сантагар, Аліріон, Толан, Крицак, Вил, Коєць та Дейн.

Таргарієни звуться кров’ю дракона і походять від вельможного роду старого Валірійського Вільноземства. В їхньому роді звичною є вражаюча (на думку багатьох, нелюдська) краса: бузкові, фіалкові, волошкові очі, сріблясто-золоте або платинове волосся.

Пращури Аегона Завойовника втекли від Лиха Валірії, того безладу та кровопролиття, які вчинилися внаслідок нього, і всілися на Дракон-Камені — скелястому острові у вузькому морі. Саме звідти Аегон з сестрами вирушили морем на завоювання семи королівств Вестеросу. Аби зберегти чистоту королівської крові, у домі Таргарієн часто наслідували валірійський звичай одружувати братів з сестрами. Сам Аегон узяв собі за дружин обох своїх сестер, і від обох породив синів.

На прапорі Таргарієнів — триглавий дракон, червоний на чорному тлі. Три голови позначають Аегона та його сестер. Гасло Таргарієнів: «Вогнем і кров’ю».

Роки правління датовано від Висадки Аегона.

1-37 — Аегон I, Аегон Завойовник, Аегон Дракон.

37-42 — Аеніс I, син Аегона та Раеніс.

42-48 — Маегор I, Маегор Лютий, син Аегона та Візеньї.

48-103 — Джаяхаерис I Старий, Джаяхаерис Миротворець, син Аеніса.

103-129 — Візерис I, онук Джаяхаериса.

129-131 — Аегон II, найстарший син Візериса. Права Аегона II на престол піддала сумніву його сестра Раеніра, на рік старша за нього. Обидва загинули у війні, що розпочалася між ними внаслідок цього і отримала від співців назву «Танок Драконів».