Харрі почув чиїсь кроки по бетонній доріжці. Хтось йшов у мороці з іншого боку стадіону. Харрі сильно затягнувся, щоб по вогнику сигарети можна було визначити, де він знаходиться.
Інша людина перестрибнула через бар’єр і легкими кроками стала підніматися по бетонних східцях трибуни.
— Харрі Холе, — вимовив чоловік, зупинившись на дві сходинки нижче.
— Мікаель Бельман, — кивнув Харрі.
У темряві рожевуваті, позбавлені пігменту смуги на обличчі Бельмана здавалися ще світлішими.
— Дві речі, Харрі. Це має бути дуже важливим, адже ми з дружиною планували провести приємний вечір удома.
— А друга?
— Загаси цю погань. Сигаретний дим шкідливий для здоров’я.
— Спасибі за турботу.
— Я думаю про себе, а не про тебе. Заради Бога, загаси.
Харрі ткнув кінцем сигарети у бетон і сховав її у пачку, поки Бельман влаштувався поряд з ним.
— Оригінальне місце для зустрічі, Холе.
— Єдине місце, окрім "Шрьодера", де я буваю у вільний час.
— Як на мій смак, занадто малолюдно. Я на якусь мить навіть замислився, чи не ти — кат поліцейських, що заманив мене сюди? Ми ж усе ще думаємо, що він поліцейський, так?
— Справді, — сказав Харрі і відчув жахливе бажання закурити. — Ми знайшли пістолет.
— Уже? Швидко спрацювали, я навіть не знав, що ви вже почали збирати…
— Не знадобилося. Перший же пістолет виявився тим, що ми шукали.
— Що?
— Твій пістолет, Бельмане. З нього був зроблений пробний постріл, і результат повністю збігся з кулею зі справи Калснеса.
Бельман голосно розсміявся, і сміх його луною відгукнувся від трибун.
— Це такий розіграш, Харрі?
— Взагалі-то ти повинен мені це пояснити, Мікаелю.
— Для тебе я пан начальник поліції або Бельман, Харрі. До речі, можеш опустити слово "пан". І я не повинен нічого тобі пояснювати. Що взагалі відбувається?
— Саме це ти й повинен… пробач, "тобі слід пояснити" звучить краще? Тобі слід розповісти мені, пане голово поліції. Або ж ми повинні — і я хочу сказати саме "повинні" — доставити тебе для офіційного допиту. А цього усіма силами хотілося б уникнути як тобі, так і нам. Згоден?
— Переходь до справи, Харрі. Як це могло статися?
— Я бачу два можливих пояснення, — відповів Харрі. — Перше і найбільш очевидне: ти застрелив Рене Калснеса, пане начальнику поліції.
— Я… я…
Щелепи Мікаеля Бельмана зарухалися, а пігментні плями запульсували світлом у нього на лобі, як у дивовижного глибоководного звіра.
— У тебе є алібі, — закінчив за нього Харрі.
— Себто?
— Коли у нас з'явився результат, я доручив цю справу Катрині Братт. Тієї ночі, коли застрелили Рене Калснеса, ти був у Парижі.
Бельману вдалося нарешті закрити рота.
— Отже…
— Вона звірила твоє ім'я з датами. Твоє ім’я спливло в списку пасажирів рейсу "Ейр-Франс" з Осло до Парижа, і це ж таки ім’я виявилося в списку постояльців готелю "Голден-оріол". Ти зустрічався там з ким-небудь, хто може підтвердити, що ти дійсно був у Парижі?
Мікаель Бельман зосереджено кліпав, неначе хотів краще бачити. Північне сяйво його шкіри згасло. Він повільно кивнув:
— Справа Калснеса, так. Він був убитий, коли я їздив на співбесіду до Інтерполу в Парижі. Безумовно, я знайду там свідків, ми увечері ходили до ресторану великою компанією.
— Тоді залишається тільки з’ясувати, де того вечора знаходився твій пістолет.
— Удома, — переконано відповів Мікаель Бельман. — Замкнений. Ключ знаходився на зв’язці, яка була у мене з собою.
— Ти можеш це довести?
— Навряд чи. Ти сказав, що бачиш два можливих пояснення. Дай-но вгадаю. Напевно, хлопці-балістики…
— Взагалі-то нині там працюють в основному дівчата.
— …припустилися помилки і переплутали кулю із справи про вбивство з однією з моїх тренувальних куль, або що-небудь у цьому роді?
— Ні. Свинцева куля, яка знаходилася в коробці зі сховища, була випущена з твого пістолета, Бельмане.
— Що ти маєш на увазі?
— Ти про що?
— Ти сказав: "куля, яка знаходилася в сховищі", а не "куля, знайдена в черепі Калснеса".
Харрі кивнув:
— Ми наближаємося, Бельмане.
— Наближаємося до чого?
— До другої можливості, яку я бачу. Хтось підмінив кулю в сховищі на кулю з твого пістолета. Крім того, у цієї кулі є ще одна особливість. Куля сплюснута у такий спосіб, який свідчить, що вона потрапила в щось набагато твердіше, ніж людина з м’яса і кісток.
— Он воно як! І в що ж, по-твоєму, вона потрапила?
— У сталевий лист позаду мішені в тирі в Екерні.
— Господи, звідки такі припущення?
— Насправді я не будую припущень, Бельмане, я знаю. Я попросив дівчаток-балістиків з’їздити туди і зробити постріл з твого пістолета. І знаєш що? Тестова куля повністю збіглася з кулею з коробки з доказами.
— А що навело тебе на думку про тир?
— Хіба це не логічно? Саме там поліцейські здійснюють найбільше пострілів, метою яких не є попадання в людину.
Мікаель Бельман повільно похитав головою:
— Є щось іще? Що ж?
— Ну, — відповів Харрі, дістав пачку "Кемела" і простягнув її Бельману, який похитав головою на знак відмови. — Я думав про те, скількох "спалювачів" знаю в поліції. І уявляєш, я згадав тільки одного, — Харрі вийняв недопалену сигарету, прикурив і з шумом глибоко затягнувся. — Трульса Бернтсена. І цілком випадково я розмовляв з одним свідком, який нещодавно бачив вас разом у тирі. Після попадання до сталевої пластини кулі падають у коробку. Для декого не становило б труднощів вийняти звідти одну кулю після твого відходу.
Бельман сперся рукою об коліно і повернувся до Харрі:
— Ти що, підозрюєш нашого спільного колегу Трульса Бернтсена у тому, що він підтасував докази проти мене, Харрі?
— А ти — ні?
Здавалося, Бельман хотів щось сказати, але передумав і знизав плечима:
— Я не знаю, чим займається Бернтсен, Холе. І якщо вже чесно, гадаю, і ти цього не знаєш.
— Ну що ж. Не знаю, наскільки чесний ти, але мені дещо відомо про Бернтсена. А Бернтсену дещо відомо про тебе, хіба ні?
— Здається, ти на щось натякаєш, але я й гадки не маю, на що, Холе.
— Напевно маєш. Але це навряд чи доказово, тому не будемо більше про це. Я хочу знати, чого домагається Бернтсен.
— Твоя робота — розслідування вбивств поліцейських, Холе, а не особисте полювання на відьом щодо мене чи Трульса Бернтсена.
— А я полюю на відьом?
— Навряд чи для когось є таємницею, що у нас із тобою траплялися незгоди, Харрі. І тепер ти хочеш скористатися ситуацією, щоб завдати удару у відповідь.
— А як щодо тебе й Бернтсена? Бували незгоди? Це ж ти тимчасово усунув його через підозри в корупції?
— Ні, це зробила поліцейська кадрова рада. І це сумнівне рішення скоро буде скасоване.
— Он як?
— Насправді це моя помилка. На його рахунок надійшли гроші від мене.
— Від тебе?
— Він побудував терасу в моєму будинку, і я заплатив йому готівкою, яку він вніс прямо на рахунок. Але я зажадав повернути гроші, тому що заливка була зроблена неправильно. Тому він не включив ці гроші в податкову декларацію — не хотів платити податок з грошей, які йому не належали. Учора я відправив інформацію про це в Екокрим.
— Неправильно зроблена заливка?
— Вологість або щось іще, але запах був неприємний. Коли Екокрим виявив гроші невідомого походження, Трульс убив собі в голову, що поставить мене в складне становище, якщо скаже правду про те, звідки у нього ці гроші. У будь-якому разі в цій справі поставлено крапку.
Бельман підтягнув рукав куртки, і в темряві блиснув циферблат годинника "TAG Heuer".
— Якщо у тебе більше немає питань про кулю з мого пістолета, то у мене інші справи, Харрі. І у тебе, напевно, теж. Підготовка до лекцій, наприклад.
— Взагалі-то я нині увесь час займаюся цією справою.
— Ти увесь час займався цією справою.