Трульс Бернтсен. Простий, наївний, вірний Трульс. Так, у неї були підозри, це зрозуміло, але їй було складно повірити, що Трульс міг бути таким хитрим. Таким… несподівано спритним.
«Гранд-готель».
Там вона провела найстрашніші секунди у своєму житті.
Не те щоб їй ніколи не спадало на думку, що він може її зраджувати. Особливо після того, як він перестав прагнути любощів з нею. Але цьому могли бути й інші пояснення, наприклад стрес, пов’язаний з убивствами поліцейських. Але Ізабель Скоєн? Тверезі, в готелі, серед білого дня? І вона вмить зміркувала, що хтось дуже ретельно організував це викриття. Хтось знав, що ці двоє будуть у той час в тому місці, і це означало, що побачення були регулярними. Її починало нудити кожного разу, коли вона про це думала.
Несподівано бліде обличчя Мікаеля перед нею. Перелякані, винуваті очі хлоп’яти, якого спіймали на крадіжці яблук. Як йому це вдалося? Як йому, невірній свині, вдалося зробити вигляд, що він потребує захисту? Він, котрий наплював на все хороше, що було між ними, батько трьох дітей, — чому він виглядав так, немов ніс тяжкий хрест?
— Я буду вдома рано, — прошепотів він. — Там і поговоримо. До того, як діти… Мені треба бути в кабінеті голови міської ради через чотири хвилини.
Невже у нього в куточку ока з’явилася сльоза? Невже ця жалюгідна істота дозволила собі зронити сльозу?
Після його відходу вона на подив швидко зібралася з думками. Напевно, так чинять люди, які знають, що повинні робити, коли альтернативи немає, коли єдина альтернатива — це нервовий зрив. Із залізним спокоєм вона набрала номер, з якого дзвонив чоловік, який назвався колись Рюнаром. Відповіді не послідувало. Вона почекала п’ять хвилин, а потім пішла з готелю. Прийшовши додому, вона перевірила цей номер у однієї жінки, з якою познайомилася в КРИПОСі. Та повідомила Улі, що номер ні на кого не зареєстрований. Виникало питання: хто міг докласти стільки зусиль, щоб спрямувати її в «Гранд-готель», аби вона усе побачила на власні очі? Журналіст із жовтої газетки? Подруга, котра бажає їй добра? Хтось з оточення Ізабель — прагнучи помститися? Суперник Мікаеля? Або ж хтось, охочий розлучити його не з Ізабель, а з нею, Улою? Той, хто ненавидить Мікаеля або її? Чи той, хто любить її? Той, хто думає, що коли спочатку розлучить її з Мікаелем, то в нього з'явиться шанс? Вона знала тільки одну людину, яка любила її так сильно, що ні йому, ні їй ця любов не приносила радості.
Вона нічого не сказала Мікаелю про свої підозри під час їхньої розмови того дня. Він подумав, що вона опинилася в холі готелю випадково, а такі драматичні випадковості бувають у житті кожного. Такий неймовірний збіг подій називають долею.
Мікаель не намагався брехати, що він був там не з Ізабель. Треба віддати йому належне, він був не настільки тупий, щоб не зрозуміти: вона знає. Він запевняв, що їй не треба просити його завершити цю інтрижку, що саме він увірвав її з власної ініціативи ще перед тим, як Ізабель пішла з готелю. Він скористався саме цим словом, «інтрижка». Напевно, він ретельно підбирав його, воно робило всю ситуацію незначною, неважливою і брудною, немов спогади про неї можна згребти поганою мітлою і забути. А от слово «стосунки» прозвучало б зовсім інакше. В те, що він «скінчив» усе в готелі, вона не вірила ні секунди, надто вже гарний настрій був у Ізабель. Але наступні його слова були правдою. Якщо усе спливе назовні, то скандал зашкодить не лише йому, а й дітям, і їй самій, хоч і не безпосередньо. І більш непідходящого часу для такого скандалу не можна й уявити. Голова міської ради хотів поговорити з ним про політику, його хочуть бачити в партії, яку той представляє. У партії його вважають цікавим кандидатом у майбутні політики. Він був саме такою людиною, яку вони шукали: молодий, амбітний, популярний, успішний. Був успішним до того вбивства поліцейського, зрозуміло. Але як тільки він його розкриє, вони сядуть і обговорять його майбутнє: чи збирається він продовжувати роботу в поліції, чи піде в політику, де, як вважав Мікаель, він міг би багато чого добитися. Не те щоб Мікаель визначився з тим, чого хоче, але абсолютно очевидно, що скандал із любовними пригодами назавжди зачинить перед ним ці двері.
А потім, звичайно, справа в ній і в дітях. Його кар’єра — ніщо в порівнянні з тим, чим могла б стати для нього втрата дружини і дітей. Ула перервала його до того, як його співчуття до себе досягло небесних висот, сказавши, що вона обдумала те, що трапилося, і її висновки збіглися з тими, яких дійшов він. Кар’єра Мікаеля. Їхні діти. Життя, прожите разом. Вона просто сказала, що прощає йому, але він повинен пообіцяти їй більше ніколи, ніколи не спілкуватися з Ізабель Скоєн, за винятком заходів за участю інших людей, де він буде присутнім як начальник поліції. Мікаель здавався трохи розчарованим, неначе він приготувався до удару, а не до маловиразної сутички, що закінчилася ультиматумом, прийняти який йому зовсім неважко. Але того вечора, після того як діти вляглися спати, він проявив ініціативу і вперше за декілька місяців зайнявся з нею сексом.
Ула побачила, що Трульс завів двигун і поїхав. Вона нічого не сказала Мікаелю про свої підозри і не збиралася цього робити. До чого б це привело? Якщо вона права, то Трульс продовжуватиме шпигувати і підніме тривогу, якщо договір про заборону спілкуватися з Ізабель Скоєн буде порушений.
Автомобіль сховався, і на район вілл разом з хмарою пилу опустилася тиша. І в голові в Ули несподівано виникла одна думка. Зрозуміло, дика й абсолютно неприйнятна думка, але мозок — поганий цензор. Вона і Трульс. У спальні, тут. Просто помста, звичайно. Вона відкинула від себе цю думку так само швидко, як та увірвалася в її свідомість.
Бруд, який сірою слиною збігав лобовим склом, змило дощем. Вертикальними сильними струменями дощу. Двірники вели запеклу боротьбу зі стіною води. Антон Міттет їхав повільно. На вулиці було зовсім темно, і на додачу з-за потоків води перед очима усе пливло і спотворювалося, неначе він був п'яний. Він подивився на годинник свого «фольксвагена-шарана». Коли три роки тому вони купували машину, Лаура наполягла на придбанні цієї семимісної моделі. Антон міг би тоді запитати жартома, чи не збирається вона завести велику родину, якби не знав, що вона боїться виявитися у момент аварії в маленькій машині. Ну що ж, Антон теж не хотів потрапити в аварію. Він добре знав ці дороги і знав, що шанси зустріти машину, яка рухається зустрічним курсом, в цей час доби малі, але не спокушав долю.
Пульс важко стукав у скронях здебільшого через те, що двадцять хвилин тому пролунав телефонний дзвінок, але ще й тому, що сьогодні він не випив свою каву. Він перестав відчувати її смак після отримання результатів аналізу. Дурість, звичайно. І ось судини, що тепер звикли до кофеїну, звузилися, і головний біль звучав у його голові неприємною ритмічною фоновою музикою. Він читав, що абстинентний синдром у кофеїнозалежних минає через два тижні. Йому хотілося кави.
Йому хотілося смачної кави. Смачної, як м'ятний язик Мони. Але тепер, коли він пив каву, він не відчував нічого, окрім гіркого присмаку пігулок снодійного.
Він набрався сміливості подзвонити Гуннару Хагену, щоб розповісти, що перед смертю пацієнта його хтось обпоїв. Що він спав, поки хтось знаходився в палаті, і хоча лікарі констатували смерть від природних причин, це може й не бути правдою. І їм необхідно провести нове, ґрунтовніше, дослідження трупа. Він дзвонив двічі. Йому ніхто не відповів. Він не залишив повідомлення на автовідповідачі. Правда, він намагався. І спробує знову. Адже це завжди наздоганяє. От як зараз: це сталося знову, когось убили. Він пригальмував і звернув з шосе на гравієву дорогу, яка вела до Ейкерсагу, знову дав газ і почув, як об колеса стукотять маленькі камінці.
Тут було ще темніше, а у виямках дороги вже зібралася вода. Скоро північ. Уперше вбивство сталося в тому ж самому місці і теж близько півночі. Оскільки місце знаходилося на межі з сусіднім адміністративним округом Недре-Ейкер, першим на місце злочину прибув поліцейський звідти. У поліцію надійшов телефонний дзвінок від людини, яка повідомила, що чула шум і вважає, що в річку впала машина. І хоча б той поліцейський просто заїхав на територію чужого округу, так ні, він ще й безлад влаштував: катався туди-сюди на машині, знищивши усі потенційні сліди.
