Постскриптум. Нехай на сьогодні зоологи й ботаніки не сушать даремно голів: а звідкіля це раптом по планеті розповсюдилися так звані йєті?

Звідтіля, звідкіля й СНІД.

З людського мавпорозплідника.

Партія не змогла пробачити проффессору Іванову гучної поразки, а щоби приховати її наслідки, пришила тов. профф. Іванову троцькізм, розстріляла його із асистентами, папери поклала навіки в таємні архіви, а мавп’ярню передала академікові Лисенку, про всяк випадок заборонивши генетику, щоби геть замаскувати проект.

А тим часом Райхканцелярія завмерла в очікуванні:

– Що доповідає «Абвер» про еСеРеСеРі? – гриз нігті фюрер.

– Зафіксовано втікачів із розплідника, вони швидко ширяться Європою, спритні, хитрі, невловимі. Але комуністи заповнили свою мавп’ярню новими ембріонами.

Гітлер хотів гризти нігті, але схаменувся, що нема вже чого.

– Що ще?

– Дуже змінилися настрої населення, особливо фольклор, – ховав очі Геббельс. – У них постав новий нечуваний досі тип приматських анекдотів, наприклад: «Прийшов вегетативний час самиці горили, отож зоотехніки на вулиці зупиняють перехожого:

– За сто рублів заплідниш горилиху?

– Без проблем.

Запліднив, а тоді вибачається перед зоотехніками:

– Пробачте, я вас обманув, бо в мене немає ста рублів».

Гітлер замислився:

– Ну, ясна річ, старенький проффессор Іванов горилу б не подужав...

Усі оніміли, як тонко Гітлер проникає в приховану суть. Провидець!

– Іще є новини? – запитав він.

– Так, майн фюрере, надходять і такі притчі: «Як тепер називаються мавпи в сім’ї радянських народів? Вірменська – орангутян, грузинська – шимпанідзе, а головна, російська – гаврилла».

Нацистська верхівка запанікувала:

– У проффессора Іванова жахливий відсоток вдалих щеплень! – непокоївся Гівмлєр. – Більшовики спрогнозували новий нечуваний урожай.

– Ми можемо програти росіянам майбутню війну! – лементував Геббельс.

Нордична вовкодавиця Блонді на це розплющила око й ляснула хвостом об килим.

– Негайно маємо встигнути – догнати й перегнати СРСР! – різаним голосом волав навіжений фюрер. – Єво, де ти там?! Мерщій тягни фістулу!

Справедливо зауваживши, що особисто він Божим провидінням є виявник найвищого Духу, то, відповідно, має запліднити націю на покращення породи.

Отак нещасна позашлюбна жінка з біблійним йменням Єва стала першородицею нової раси і в глухих лабіринтах Райхканцелярії змушена вправними еквілібрами заповнювати таємні спермотермостати задля наповнення всіх справжніх арійок плодами, щоби переінакшити власну породу, переінакшити фатум і, власне, правду про іудейське походження вождя. Так само й правду про походження усієї німецької раси, яку Гітлер особистими науковими зусиллями виводив аж із Тибету, силою теорії переімігрувавши Шамбалу під Берлін.

– Як наша експедиція «Абвернербе» в Тибет? – запитав він, бо відрядив туди гірську стрілецьку дивізію науковців.

– Виявлено сліди перебування експедиції Блюмкіна імені Троцького, комуністи значно раніше за нас побували там, – з сумом констатував Геббельс.

– Вони й там нас випередили, – спалахнув вождь. – Ну і що виявили наші антропологи? Заміряли параметри махатмам?

– Винятково давньоарійські черепи, – невпевнено потупив погляд райхміністр.

– В очі! В очі дивись! – наказав фюрер. – А якщо правду? Ну!

– Суцільні монголоїди... – зітхнув Геббельс, – круглоголові всі падли, хоч ти їм кілок на голові теши.

І Гітлер почав люто гризти нігті. Кому? Собі? Ні, Геббельсові.

Райхканцелярія завмерла.

– Господи, – закотив очі Гітлер, – які шалені бабки викинули на «Абвернербе» і все лиш, аби отримати невтішний фактаж, ви хоч розумієте, що під загрозою опинилося наше австрійське, та тьху ти! наше арійське минуле?

Усі відчули, що в минулому можуть опинитися й, власне, вони самі.

– Хтонебудь може сказати мені правду? – вимагав вождь. – Звідки почалися арійці? Що там археологія? Знайшла вже чогось арійського?

– Ні, майн фюрере, у фатерлянді не виявлено жодного такого артефакту.

– То де ж вони?

– Усі вони на теренах України.

– Отакої! Стільки зусиль докладено, і от на тобі, маєш... Хто з вас, лайдаків, скаже мені правду?

Здоровецька імперська сука породи вовкодавів, улюблениця фюрера Блонді, загрозливо показала ікло.

Геббельс помникавсяпомникався й затужив:

– Правда полягає в тім, майн фюрере, що арії поширилися світом із теренів північних степів надчорномор’я.

– Це де?

– «Абвернербе» виявило, що в Україні, майн фюрере.

Присутні очікували на будьяку реакцію, лише не на солодку усмішку, якою розповзлися вусики вождя, погляд його замріявся і полинув удалечінь. Ніхто й гадки не мав, що там, в Україні, він пережив найкращі моменти життя.

Адже ж Адольф Гітлер після поранення газами на річці Соммі 1918 року геть осліпнув і опинився в окупованій Полтаві, а цілюще її повітря несподівано зробило те, чого не вдалося медикаментозно – він прозрів. І перше, що побачив: це тубільці, винятково всі блакитноокі й жовтоволосі. Його тоді дуже подивував такий феномен, адже він був художник і чудово зрозумів, що то воно таке – жовтоблакитна гама. Тут не треба й «Абвернербе», аби впетрати, що це означає.

Гітлер насилу отямився од спогадів і просичав:

– Захопити Україну.

– Але ж ми ще не подолали Англію, – наважився Гіммлер.

– До сраки Англію, – була відповідь.

– Майн фюрере, – намагався пояснити Геббельс, – але ж Україна належить Росії, і, щоб захопити її, треба подолати і Росію.

– Не проблема, – була відповідь.

Річ у тім, що осліп він, звісно, завдяки євреям: не секрет, що все своє свідоме дитинство виростав у їхній сім’ї, тож згодом зробив усе можливе, аби од них відрізнятися – завів довжелезні кошлаті вуса, (бо євреї окремо вусів без бороди не носять) і через газову атаку на протигаз крізь оті їхні волосини пропустив усередину чимало іприту. Після того Адольф порозумнішав, сильно вкоротив вусики і остаточно зненавидів іудеїв. На щастя, Германія тоді за Брестським так званим миром одхопила Україну (німецький шпигун Ленін розплатився нею за фінансування Жовтневого перевороту) й поранені німецькі ветерани посунули сюди лікувати недобите своє здоров’я.

Саме тут він прозрів у переносному і прямому сенсі цього слова.

– Євреї своєю повзучою окупацією поневолили фатерлянд, до такої міри переповнивши, що корінні німці змушені були розбігатися Європою і далі – колоністи опинилися аж за Уралом, євреї ж стали місцевими до такої їхньої міри, що вже наполягали, наче німецька мова походить від ідиш, і почали вже іменувати себе над нами старшим братом: Дойчлянд юдер аллєс! Од моря до моря! Що, мовляв, і слово «Європа» походить од слова «єврей». І навіть, коли їх кілька разів виганяли з країни (як вони тоді називали: ісход із німецького полону), та мову вони не повернули, ще й поверталися щоразу в «полон» і все починалося спочатку.

Це ж бо юний Гітлер змалку був виховувався в єврейській родині й чудово володів мовою ідиш, отож багацько наслухався там їхнього шовінізму про так званий Божий народ і численні пріоритети, які з цього походять. Отож і собі таких самих захотілося; протест, що зароджувався тоді в юнака, згодом виллється у таку ж велетенську, тільки арійську, доктрину, здатну протистояти конкурентній експансії.

Аякже! Коли вступав до віденської художньої академії, то узрів: уся геть приймальна комісія складається з юдеїв, але не признався, жодним слівцем не видав себе, хоча знав – одного слова чи характерного жесту досить, щоб опинитися в цьому виші, проте наївно прагнув об’єктивності, покладаючись лише на власну малярську геніальність... Наївний.

Отож схопив облизня і часто й ображено підскакував уві сні:

– До гетто їх!

– До Гетте? – недочула Єва Браун.

– У газову камеру! Я нюхав газ – тепер нехай вони його понюхають, – бігав він кабінетом, навіжено очікуючи, доки наростуть нові нігті, щоб гризти.