Досі невідомо, якого він роду: чи, бува, не австріяк? Але німцем не був і разу, і ця його жахлива таємниця вирішила перекинути планету, щоби ніхто не докопався. Тож чи не іудей він часом? Для таких яскравих акцентуйованих індивідів властиво позбавлятися вагань і найперший шлях – податися в антисеміти. Та перш ніж нарікати на фюрера, варто пригадати майже біблійну притчу:

«А прийшло бо дерево до Бога й почало бо квилити й жалітися на залізну сокиру, яка нещадно його рубає, а Господь бо зітхнув і відказав бо:

– А ти, дерево, подумай ліпше – а з чого таки зроблена ручка у сокири?»

Адже один невідомий єврейський музикант із невідомого австрійського містечка під Лінцом та й був вилазив на заміжню фрау Шикльґрубер, а потім не вберіг таємниці, навпаки, ще й вихвалявся у пивній та у кав’ярні; словом, маненький Адольфик ще не народився, а однолітки вже дрочили його «жиденям» на вулиці і в школі, не даючи продиху до такої міри, що вже й єврейська малеча його так само дрочила; хлопча лише й мріяло, як би швидше вирватися звідтам якнайдалі – аж так, що згодом просто вимушене було захопити Австрію аншлюсом (понашому «возсоєдінєнієм»), аби лише стерти рідне містечко й зробити там велетенського полігона, щоби важка техніка вдень і вночі маневрами трамбувала нещасливе його дитинство.

Де він тепер, той горемузикант?

Аби далі заховати кінці в воду, Адольфик перекамуфлював походження, власне, й усієї німецької нації, щоби потім ніхто тих кінців не знайшов, але про це згодом.

...Чому він невпинно екзальтував натовпи? Аби щоразу виявляти екзальтованих жінок, які волали: «Хочу дитину від фюрера!»

Тих, кого – блакитнооких і жовтокосих – відстежувало гестапо і під приводом гінекологічного обстеження непомітно з медінструментом впорскувало їм гітлерових сперматозоїдів; він бо вірив, що в такий супермасовий спосіб буде створено нащадків уже не темноволосих і темнооких, як він, і рано чи пізно виправлять несправедливу його генетику. А інакше, що ж тоді воно таке – державотворення?

Єва Браун додавала всіх мислимих рукотворних зусиль, аби націдити якомога більше, отож спермостати розвозили по всій Німеччині, Норвегії, Данії – винятково нордичними теренами, перетворюючи на розсаду, і навіть наприкінці війни Гітлер у передсмертній агонії еякулював у пробірку, поспішав коригувати родову похибку, рятуючи себе й майбутнє фатерлянду, стаючи батьком німецького народу не лише в переносному але й у прямому сенсі.

Єва Браун змушено і невтомно тренувала тіло, особливо руки, налягаючи на гімнастику, адже турнік найкраще розвиває долоні пальців, клянучи при цьому «Абвер», розвідку, яка перша спровокувала цей титанічний процес, свого часу рознюхавши, що в комуністичному еСеРеСеРі відомий світовий генетик Іванов уже усіляко осіменяє мавп, створюючи нову породу надлюдини.

– Хахаха, – така була перша реакція фюрера, – то хто там кого жигає: політбюро мавп, чи мавпи – політбюро? І навіщо? Та ви погляньте на їхні пики, вони й без того, як у приматів.

– Воно би й смішно – який із мавпи юберменш? – наважився не погодитися Геббельс. – Однак гомомавпікус може стати неперевершеним солдатом, перекроївши політичну мапу Європи. З могутніми м’язами та могутніми тваринними інстинктами може переважити наших інтелектуальних солдат.

– Хахаха, мавпоподібні мавпи, – вже не так упевнено реготнув Адольф.

– Вони почали з того, що взялися своїм чоловікам пересаджувати сіменні канали яйцеклітини горил.

– Та хахаха.

– І ось уже перший результат – коли ховали Калініна, то кришка гробу взяла і не закрилася.

– До чого тут кришка? – насторожився вождь.

– Така потужна бо ерекція, що навіть у покійника не припинилася й мучила його з того світу. То що вже казати про живих?

(Так було. Він перший бо ліг під скальпель, даючи приклад наступним поколінням активістів, промовивши: «Во ім’я щасливого майбуття пролетаріату».

Чому подався у першопрохідці? Дуже просто – його дружину Сталін запроторив у сталінські концтабори. Отож ним вирішено ризикнути своїм статевим органом за непотрібністю – і от результат, загинув во ім’я радянської науки.)

– Бачте, – наполягав райхміністр, – у них тепер офіційна релігія – мавпізм, вони всі вклоняються мавпам.

– Як це? – сполохався вождь.

– Дарвінізм.

– Дак це ж антилюдська теорія, що людина походить від мавпи.

– А що в комуністів не антилюдське? Дарвінізм у них прогнозовано став державною вірою, і це вже не жарти, бо вони тепер хочуть цю теорійку підсилити дослідами, таку собі теорійку за Марксом про поворот процесу на наступному звиві спіралі.

– За Мавпсом, хахаха.

Велетенська собацюра арійської породи на ім’я Блонді, вихованка Гітлера, і собі вирішила посміхнутись кутиком пащі.

– А ще наша розвідка доповідає: не жарти і те, що славнозвісний проффессор Іванов відряджається в Африку до масового місцеперебування мавп.

– Як доктор Айболіт? – намагався жартувати Гітлер, але вже не так жваво.

– Якби ж то. Він їде з метою запліднювати африканок мавпами і навпаки, а також перехресно.

– Запліднювати? – здригнувся фюрер і зверхня посмішка поволі сповзла з його вусиків. – Навіщо?

– Гомосовєтікус, ось їхня мета.

– Отже, нам спішно слід покращувати породу, – пробурмотів Адольф.

Тим часом гігантська комуністична експедиція досягнула центру Африки і спинилась. Проффессор Іванов озирнувся дуже вдоволено – навколо було повнісінько мавп усіляких порід приматів. Прибульці прикинулися французькою феміністичною місією й розгорнули «гінекологічні» центри, куди на огляд поставляли молоденьких африканочок, але разом з інструментами до вагін уводили звірячу сперму, яку Іванов власноручно дрочив крізь ґрати в мензурки. Однак жінота швидко відчула містичний дискомфорт у вигляді волохатих материнських передчуттів і почала розбігатися по гірських місцевостях.

– Отож треба запліднювати не жінок, а мавпосамиць,– остаточно вирішив велетень науки.

– Чому? – злякалися асистенти, справедливо трухнувши, що спермомісія впаде на них.

– Бо їх легше замкнути в клітку, – була резонна відповідь.

Він мав на увазі тісну металеву конструкцію, яка обтискала самичку, щоб та не тіпалася під час акту. Ідею запозичено з давнього станка, за допомогою якого ще цариця Катерина ІІ злягалася з парнокопитними. Різниця полягала в тім, що вінценосна робила це доброхітно.

А тут доброхіть на таке наважився лише проффессор, бо навіть туземціносильщики не зраділи од такої перспективи, однак чимала винагорода зробила своє, започаткувавши згубну традицію, що перекинулася й на зелених мавп, а ті, обурені, у відповідь нагородили осіменителів СНІДом, наслідки аж тепер повернулися до нас. На біса було чіпати зелених мавп, адже вони невеличкі, в гомосовєтікуси не годяться, та проффессор Іванов був принциповий науковець і залучав до експерименту всі варіанти приматів і приматок, аби масова кількість перейшла у якість (за Марксом).

Тривало так доти, аж доки з Москви надлетіла радіограма: «Чи ти здурів? Яка ж це буде нова радянська порода, коли донори – негри? Давай, перемикайся на слов’янських осіменителів. Москва. Кремль. т. Сталін.»

Вчений гірко зітхнув і почав посилено налягати на місцеві афрозодіаки і таксяк особисто втягнувся в розплід.

Тим часом сюди прибули гримовані абверівці під зрадливою личиною християнських місіонерів, почали підбурювати місцеві войовничі племена: «Блідолиці привчають вас до скотоложества!»

Хвиля обурення прокотилася чорним континентом, Іванов іще встиг одбити на Велику Землю радіограму: «Негайно готуйте спецзвіринець для вагітних немовлят, бо тут пора вшиватися».

Тож екстрено вжили заходів, слава Богу, концтабори в нас уміли будувати, правда цього разу не в вічній мерзлоті, а навпаки, в єдиній субтропічній зоні – отак було започатковано Сухумський мавп’ячий заповідник; доки кораблі з живим товаром сюди допливли, все було вже готово.

Але і так звані «місіонери» не ловили ґав. Змінивши сутани на маскхалати, ці диверсанти таємно підповзли під колючі сухумські дроти і порушили периметр. Але новітні мавполюди виявилися ще кмітливіші – вони вже давно чекали попід майбутньою діркою, щоби юрмиськом ринути на свободу...