Людина в чорному костюмі, в білій свіжій сорочці, пов'язаній скромним темним галстуком, чемно привітавшись, сказала чистою німецькою мовою:

— Нам, звичайно, далеко до Британської бібліотеки. Але навіть така кількість книг має для явірських трудящих більше значення, ніж мільйони томів Британської бібліотеки для трудящих Лондона.

— Ви не тільки продавець, але й агітатор! — усміхнувся Френк Білд. Це була його перша посмішка з того часу, як він ступив на радянську землю. — Чи є у вас англо-російський словник останнього видання?

— Будь ласка, прошу вас. — Людина в чорному костюмі зняла з полиці товсту книгу в темно-червоній обкладинці і поклала її перед покупцем.

— Так, це те, що мені потрібно, — задоволено сказав Френк Білд.

Він опустив у велику кишеню свого макінтоша словник, відрахував потрібну кількість карбованців, відніс їх у касу. Вручаючи продавцеві чек, він потис руку і сказав напівжартома:

— Дякую вам, пане агітатор. — І відразу ж пошепки промовив: — Привіт від «Бізона».

«Бізон»?.. Людина, що стояла за прилавком, була приголомшена. Сам Артур Крапc передає їй привіт. Згадав, нарешті! Скільки років мовчав. Адже Криж хрещеник «Бізона». Будучи помічником військового аташе в Празі, Артур Крапc завербував його в свої агенти. Шістнадцять років тому Криж був рядовим агентом і, тепер рядовий. А Крапc круто поліз вгору. Кажуть, він став важною персоною, трохи не першою особою в штабі закордонної розвідки. Недаремно він згадав про Крижа. Є якась важлива причина.

Любомир Криж у перші ж роки після того, як Закарпаття возз'єдналося з Радянською Україною, зробив чимало цінних послуг своїм хазяям. Усі добуті відомості він передавав резиденту Дзюбі, а той пересилав їх далі. Криж мав справу тільки з Дзюбою. Недавно він дізнався з газети, що Дзюба загинув у горах. Криж був певен, що резидент розбився не випадково: комусь треба було, щоб Дзюба розбився. В перші дні після загибелі Криж радів несподівано одержаній волі. Тепер йому нічого тремтіти за своє життя — мертвий не викаже. Але минуло кілька тижнів, і Криж засумував без Дзюби, без його грошей. Він звик за рахунок таємного заробітку прикрашати своє життя. Не раз пошкодував Криж за втраченою статтею доходу. І ось вона знову замаячила перед ним у цьому привітанні від «Бізона». Невже тільки привітання? Так мало? Ні, повинно бути ще щось.

Трохи збліднувши, з крапельками поту на скронях, Любомир Криж з надією і острахом дивився в спину проїжджого іноземця. Невже він нічого більше не скаже йому?

Френк Білд, гортаючи словник, поволі посувався до виходу, не цікавлячись переживаннями одного з довірених йому агентів «Бізона». Він уже взявся за ручку дверей, вже заніс ногу, щоб переступити поріг магазина, І раптом круто обернувся й пішов назад.

— Послухайте, — сказав він, кидаючи на прилавок словник, — цей примірник має великий брак: загнуті и погано обрізані сторінки.

Розгублено заметушившись і вибачаючись, Криж знайшов інший примірник словника, який задовольнив перебірливого покупця.

Передаючи браковану книгу, Френк шепнув: «Подивіться 219». При цьому він поклав на прилавок лайкову рукавичку, чимсь туго набиту, і багатозначно показав на неї продавцеві очима. Той миттю відправив «посилку» під прилавок. Покупець стояв спиною до касирші, затуляючи собою продавця, і вона нічого не могла побачити.

— Тепер інша справа, — сказав Френк Білд, ховаючи словник у кишеню макінтоша. — До побачення.

Проходячи повз касиршу, він трохи підняв капелюх, вклонився їй…

Годиною пізніше Френк Білд, який виконував функції зв'язківця розвідцентра «Південь», зустрівся і з другим агентом — «Гомером». І перше і друге завдання «Бізона» він виконав однаково старанно, вживаючи всіх заходів обережності і маскування. Він не знав того, що перший агент призначався явірським резидентом всерйоз, а другий лише фіктивно, для замилювання очей радянській розвідці. В операції «Гірська весна» сумнівний агент «Гомер» так і значився: принада. Нічого іншого від нього і не чекали. Нехай приверне на якийсь час до себе пильну увагу радянської розвідки. Пізніше органи державної безпеки, напевно, зрозуміють свою помилку, але вже буде пізно: операція «Гірська весна» буде завершена.

Так міркував «Бізон».

… Ледве, причинилися за іноземцем двері книготоргу, касирша вибігла з своєї скляної будки і почала атакувати Крижа. Він охоче задовольнив її цікавість, але розповів їй, звичайно, далеко не все те, про що говорив з покупцем.

Касирша знову сховалася в скляній будці. Трохи почекавши, Криж вийняв англо-російський словник, підмінений зв'язківцем, акуратно, майже непомітно вирвав сторінку 219 і сховав у кишеню.

Ввечері, повернувшись додому, він затулив вікно щільною завіскою, випотрошив рукавичку, вручену йому посланцем «Бізона». Це були новенькі, в крупних купюрах долари. Криж перерахував їх, сховав. Потім він вийняв з потайного місця флакон з прозорою рідиною, обережно проявив те, що було накреслено між друкованими рядками словникової сторінки. Розшифрована Крижем інструкція була небагатослівною. Агенту № 2113, що має кличку «Хрест», пропонувалось негайно відновити перервану роботу, але вже не рядовим агентом, яким він був раніше, а явірським резидентом. Таємний лист закінчувався такими словами: «Найближчим часом до вас з'явиться «Чорногорець». Забезпечте йому у вашому будинку надійну схованку. Виконуйте всі його вказівки. «Бізон».

Любомир Криж ще і ще раз перечитував інструкцію. Резиденті Таке значне підвищення схвилювало його. Як це треба розуміти? Чому його довго тримали на задвірках, чому тепер, коли менш за все можна було розраховувати на прихильність «Бізона», він висувається в резиденти? Чи означає це, що його випробували, що знайшли гідним такого довір'я? Чи на нього впав вибір лише тому, що немає зараз у Яворі більш підхожої кандидатури? Любомир Криж за час свого служіння «Бізону» давно переконався, що наївно чекати від хазяїна високої справедливості. Поки даєш цінні відомості, добуті з риском для життя, ти потрібен, одержуй гроші. Поки не попався, поки на твій слід не натрапили радянські розвідники, поки ти безпечний для існування резидента, тебе оберігають й опікають твої таємні друзі. І вони ж відправляють тебе на той світ, якщо ти опростоволосишся. Отже, тверезо міркуючи, підвищення в резиденти — не знак особливого довір'я до нього, Крижа, а необхідність, викликана загибеллю Дзюби.

Як би там не було, «Хрест» все-таки був радий, що «Бізон» згадав його, що знову в його кишеню потечуть тисячі. Нове становище обіцяло йому великі вигоди. Ще б пак, резидент! Криж, як старий агент, найближчий помічник Дзюби, дуже добре знав коло обов'язків резидента. Тільки сам резидент точно. знає… кому служить і де знаходяться його хазяї. Тільки він одержує інструкції, переслані через кордон спеціальним зв'язківцем або по радіо. Резидент вербує агентів, інструктує їх і на свій розсуд оплачує їх послуги. Резидент піклується про те, щоб вони не знали один одного, жили скромно, не привертаючи до себе зайвої уваги і не викликали підозрінь органів безпеки. Резидент усуває з свого шляху тих, хто стає небезпечним для його, резидента, існування. Він, резидент, «натаскує» завербованих, навчає їх всього того, чого в свій час навчили його: виуджувати в базік цікаві відомості, підслуховувати секрети, красти погано сховані документи. В тайниках резидента зберігаються зброя, сильнодіючі отрути, радіопередавач, великі суми грошей, симпатичні чорнила, набір інструментів І матеріалів, за допомогою яких можна сфабрикувати в разі необхідності паспорт, службове посвідчення. Резидент забезпечує таємну квартиру — притулок для тих, хто буде перекинутий з-за кордону, і для тих, кого треба відправити назад, за кордон. Тільки резидент націлює своїх агентів на той чи інший важливий об'єкт.

Найважча і найнебезнечніша сторона «діяльності» резидента — вербування агентури. Провалишся на першій же людині, якщо твій шеф свого часу не навчив тебе бачити слабості людей і не викував з тебе «ловця людських душ». Атакуй обраних тобою небезпечно, перемагай кожного разу. Напівперемога, невдала атака — твоя загибель.