— Коли не загину, — вимовив вголос хлопець, — то дам до цього запису спростування.

Потім подумав, що з такими записами вмирають видатні люди й герої, а тому йому навіть стало трохи жаль від думки, що він може залишитися після цього живим.

Вже хотів закрити євангеліє, але йому видалося, що написав недостатньо, і він доповнив свій запис на двох чистих сторінках в кінці:

«Татові гроші я відібрав у злодіїв. Вони тут. Розбійник Семипалий заслуговує милосердя. Його поранив Жакоб, а Жакоба з’їла Велика Кобра. Я сам бачив. Моліться за мою душу Б. С.»

Скінчивши і цей додаток, зроблений уже майже напомацки, Данко зсунувся зі скрині й опинився вище колін у воді. Тоді відкрив віко, поклав євангеліє і портфель побіч Соняшних Клейнодів і добре закрив скриню.

Зробив це саме вчасно, бо вода вже доходила по самі віка, а ліхтарка більше не світила...