– Як же він встиг?

– А так: із його натирки мої особисті гестапівці розшукали на окупованій Україні брошурку такого собі Юрія Кондратюка з кресленнями, – була пихата відповідь.

– Еге, – знову засвітився усмішкою диктатор, це вже втретє, – недарма, виходить, ми окупували Україну.

І це було страшною історичною правдою.

Перший в історії людства космонавт ступив у перший свій отвір першої в світі космічної ракети.

Ніні, це не був Юрій Гагарін.

А це був простий безіменний німець Отто Шмідт (покликаний на цю посаду не з льотчиківвипробовувачів, як заведено, а навпаки – з підводників, бо вони краще переносять перепади тиску).

Завдання було просте: вивести новітню ракету «Фау3» в космічний простір, легко подолавши звідти простори Атлантичного океану, щоби потім згори навести Зброю Помсти на ненависне місто чистогану, після чого, вистрибнувши з парашутом, продовжувати вже самостійну шпигунську діяльність на ворожій території.

...Незворушний же Вернер фон Браун продовжував передстартову перевірку ракети; вона була в одиничному екземплярі й тому він аж ніяк не міг допуститися помилки. Зазнавши концтабірних репресій, він діяв безомильно: «Ось вам, фашистюги, за смерть Степанового Бандериного брата!» – подумав урочисто він – узяв і непомітно загнув гвинтом мідну рурку з каталізатором пального.

Ніхто, крім нього, не міг знати, що на форсованому режимі (а такий станеться в космічному просторі невагомості) потік рідини неконтрольовано збільшиться...

– Старт! – наказав особисто сам собі Гітлер.

І сам собі натиснув на пускову пимпочку.

Завищав стартер, а потім дружно ревнули космічні мотори, провістивши людству нову еру. Велетенська конструкція рушила в небо, пронизуючи й протинаючи хмари. Люди всі навколо стартового майданчика почали обніматися, цілуватись, вітаючи цим одне одного.

...Секретний німець Отто Шмідт припав до перископа – ось в окулярі вже замерехтіли вогні ненависного мегаполіса. Космонавт додав, натиснувши на педаль газу. Рідина в резервуарі звирувалася, ринула мідною руркою до каталізатора. Однак турбулентність там у крученій трубці несподівано для неї самої прискорилася, реакція рвучко посилилась, – велетенський вибух осяяв згори стратосферу, розкидавши навколо себе уламки ракети й нездійсненної антисемітської мрії Гітлера – так, що безіменний Отто Шмідт навіть не встиг вистрибнути з парашутом.

За що трохи згодом американці озолотили та й призначили фон Брауна своїм Генеральним ракетним конструктором, адже самоліквідувавши страшну ракету, він вберіг Америку від повної військової капітуляції США.

(Але тоді американці за ту ракетну спробу посилили помсту – бомбування Германії. Ціла армада літаючих її фортець несподівано змінила курс – і таки розтрощила колючий дріт концтабору Заксенгаузен. Нарешті Степан Бандера завдяки протекції свого друга Вернера фон Брауна зміг утекти на свободу. Отак часом несподівано для самої себе здійснюється історична справедливість.)

...всі обсерваторії на планеті Земля зафіксували той небачений спалах. Особливо це зробили телескопи Радянського Союзу, тому Сталін скликав понадчерговоекстрене засідання політбюро:

– Знову проґавили? Дє наші ракетьні розробкі? Над вашьою головою творяться нечувані чюдєса, а ві? Годі оченятами кліпатьглипать, трєба й до діла нипать. Ну!

Тобто знову і знову мати мороку фільтрувати ГУЛАГ, знову і знову по крихтах вишукувати все нерозстріляне, що лишилося від видатної вітчизняної науки.

І от собі на біду Берія відкопав рапорт про Корольова, якого були активно катували, аякже! – бо ж це він винайшов ракетну «Катюшу», зброю Перемоги, а вона, виявляється, за доносом могла бути скерована й і проти партійного керівництва.

Берія уважно слухав:

«Проти ворога народу Корольова, бо він народився в Житомирі, тобто виявився таємним українцем, – було застосовано метод графина, це винахід оперівкомсомольців, – підслідному кілька діб не давали пити, а коли він благав про воду, «ось тобі вода» – давали повним графином по голові.

– Да, слабаки пішли вчені, – сердилися вони, коли той зомлівав.

Отож у слідчому ізоляторі не стало цілих графинів, що дуже розлютило оперів, почали бити непритомного чобітьми в голову, розтрощивши обидві щелепи».

– Вбили! – жахнувся міністр НКВД, якого вже не могло вжахнути ніщо суще.

«Ні, вижив, за що його одіслано в найуголовнішу зону, де вченого вже допитували не комсомольці, а урки, морючи голодом (фото додається), але він таки продовжував

марити про польоти на Марс, за що йому зламали шийні хребці».

– Вбили! – знову жахнувся Берія.

«Ні, вижив, тому його запровадили в Колиму, де було зібрано всіх таких упертих, щоб посадити на баржу і затопити в океані, чим заощадити набої для розстрілу, що у воєнний час потрібні для фронту».

– Втопили, суки! – аж підстрибнув у кріслі Лаврентій Павлович. Він, як і Сталін, був таємним семітом і тому чудово знав, чим це може кінчитися.

«Ні, бо через недогляд конвоїрів і дужу хурделицю етаповані збилися з курсу, чим запізнилися на причал, звідкіля лиш могли спостерігати, як означена баржа пішла на дно».

– То де ж він, цей Корольов?! – мало не вирвав телефон Берія, наказуючи всім ГУЛАГам розшукати його, бо космічні війни несподівано вступили на новий завиток фази.

І розшукали, і зібрали його останки докупи, і відрядили в окуповану Германію, аби він міг зібрати із решток «Фау2» наші славні радянські ракети, а, щоби не вменшувався ентузіазм, довідки про звільнення з зони йому не давали. Хоча в наукових пошуках його гріло не це, а заповітна мрія злітати на Марс...

– Оно мериканьці вже скоро нам покажуть кузькіну мать – готуються навколо Землі літать, – гатив по столу політбюро Хрущов, застосовуючи для цього черевик. – Енкаведисти срані просрали зловити нам Вернера фон Брауна і його до себе вивезли ЦРУ, а ви тут чешетися. Догнать і перегнать Америку! – був наказ.

Тому Корольов діяв хитро – він зібрав усі «Фау2», що лишилися по німцях, докупи в чотири штуки, посадивши посередині Гагаріна, і вивів його на орбіту. Тим самим зірвавши собі всесвітню славу і кошти на дослідження, необхідні для задуму.

– На Марс! – шепотіли його спраглі до науки українські вуста.

– Кий хер на Марс, – урвав мрійника Хрущов, – оно фон Браун, викравши секрети ШагріяКондратюка, вже націляє свою ракету на Місяць. Це він, сука, отак вже відновлює свого «Фау3», козел. От ти, Корольове, спершу пережени Америку там, а потім уже буде тобі й Марс. Негайно перенаціль марсіанську ракету на Місяць! – був наказ.

Лише Хрущов не геть тямився в ракетній техніці, бо тямився лише в кукурудзі, в якій теж геть не тямився. І не міг осягнути, що ракета, спроектована на Марс і складена докупи із сорока восьми трофейних «Фау2», має занадто велику потужність, щоб літати до якогось там нікчемного Місяця. І тому сам скерував її туди, як останню свою відчайдушну кузькіну мать. Отож на старті на коротку дистанцію од такого перенапруження вона вибухла, не витримавши форсованих режимів.

Не міг же ж знати Корольов про турбулентність форсажу закрученої гвинтом трубки, бо сидів не в тій зоні, де Браун з Бандерою...

Знову і знову він конструював надпотужну ракету на Марс, і знову та знову Хрущов наказував навести її на Місяць, і тому знову та знову вона вибухала, і все починалося спочатку.

– Ну що мені з цим Корольовим робити? – бідкався Хрущов політбюру. – І довідку про свободу йому не даєм, і паспорта не відновлюєм, а він однаково стоїть на своєму. Впертий, чортяка.

– Звільнити з посади, – підкалдикує політбюро.

– Як? Усесвітньовідомого першопрохідця Космосу? І садити на баржу в Колиму?..

– А за станом здоров’я по власному бажанню, – нашіптує воно.

І, проходячи штатну медперевірку перед черговим космічним стартом, медицина раптом виявляє в Корольова що? Поліпи.

– Це дрібничка, – переконує вона, – профілактична операційка, щоб уберегти Ваше здоров’я для наступних поколінь.