Фронтотемпоральна деменція — це збірна назва станів людини, викликаних загибеллю нейронів у ділянках мозку за чолом та скронями. Вона буває рідко, проте починається рано — в період від 40 до 65 років. Часто цю форму деменції плутають із психіатричним розладом, бо людина поводиться химерно, соціально неприйнятно або відлюдькувато, чи геть плутається мова. В Ребекки зі «Ста років самотності» була якраз фронтотемпоральна деменція — вона жила в зачиненому будинку і їла тиньк зі стін. Один з виявів хвороби — коли їдять неїстівне [ -1].

Бабуся Петра часто плаче і жаліється.

Це може бути сенільна депресія. Цю хворобу часто нехтують, бо вважають, що в людей, які прожили життя і недобре себе почувають, є всі причини для суму, плачу й небажання виходити з дому. Це не так. Наявність причин для смутку не дорівнює зіпсутому життю. Сенільну депресію треба лікувати — і таблетками, і змінами в житті, і психотерапією. До речі, інколи потужна депресія маскується за чорним гумором [ -1]. Депресія — це тривала нездатність відчувати радість, а водночас байдужість, пасивність, почуття провини та приреченості. Симптоми цієї хвороби в старшому віці знерідка не такі, як у молодших людей, тому часто депресія лишається непоміченою.

Симптоми депресії:

• Соматизація: важкість у руках і ногах, закреп, слабкість, запаморочення.

• Іпохондрія, якої раніше не було.

• Химерна поведінка.

• Виражена тривожність.

• Пригальмованість (психомоторна ретардація).

• Психотичні прояви, навіть слухові галюцинації з нецензурними словами.

• Почуття провини і впевненість, що заслужили те, що відбувається.

• Відповідь «не знаю» в когнітивних тестах.

• Спроба суїциду (група ризику — самотні чоловіки з постійними болями та хронічною хворобою).

• Прихід онуків не тішить. Це ознака дуже важкої депресії. Без жартів.

Люди середнього віку й молодші можуть скористатися шкалою Бека для визначення депресії і тривожності.

Що може призвести до депресії?

• Хронічні хвороби, як-­от діабет, ревматоїдний артрит, ХОЗЛ, СПК та перенесені інфаркт чи інсульт, адже вони і погіршують якість життя, і діють на мозок через гормони, імунну систему та автономну нервову систему.

• Рак підшлункової залози чи легень.

• Гіпотиреоз (низький рівень гормонів щитоподібної залози).

• Брак вітамінів групи В чи вітаміну D.

• Порушення електролітного балансу.

• Залежність від інших.

• Скорбота за померлим партнером чи партнеркою, ба навіть домашньою твариною.

• Бідність.

• Деякі ліки (стероїди, антагоністи ацетилхоліну) та алкоголь.

Депресію в старших людей легко сплутати з деменцією, та, на відміну від деменції при хворобі Альцгеймера, вона є зворотною. Вважаю, це дуже важливе повідомлення: ви вже гадали, що у вашого родича чи родички прогресує «альцгеймер», а виявляється, це депресія, яку можна здолати ліками і психотерапією [141].

Якщо ви запідозрили в близької старшої людини депресію, не треба давати кінські дози вітаміну D, тироксину чи припиняти пити ліки. Навмання ми ніколи не діємо. Що в цьому разі робити?

• Антидепресанти (важливо ретельно дібрати препарати[47], зважаючи на побічні ефекти деяких із них, зокрема на гіпонатріємію, тобто надто низький рівень натрію в крові).

• Психотерапія.

• Електростимуляція мозку.

Як запобігти депресії?

• Лікувати хронічні хвороби, полегшувати хронічні стани.

• Керувати болем за допомогою ліків і когнітивно-­поведінкової терапії.

• Прагнути зберігати соціальну й фізичну активність.

• Звернутися по психологічну допомогу, щоб пережити втрату.

• Повноцінно і збалансовано харчуватися в будь-­якому віці.

Наведене вище знижує ризик, а не вберігає від депресії з гарантією. Варіант «просто бути заможними, здоровими і психічно стабільними» не пропоную.

У мами Дмитра трусяться руки.

Якщо в людини тремтять руки, слід оцінити твердість ходи, раціон і ліки, які людина зараз приймає. Просто так руки не трусяться. Тут потрібно не докоряти мамі за розлитий чай, а з’ясувати, в чому річ, і лікувати стан медикаментозно.

Це може бути хвороба Паркінсона, паркінсонізм (­кілька симптомів), деменція з тільцями Леві чи сильна нестача вітаміну В1.

Мама Ольги безперервно говорить і дуже знервована.

У старших людей деменція може мати психотичні прояви, як-­от ажитація, тобто збудження. В цьому разі допоможе ретельно дібрана терапія, яка зменшить симптоматику.

Дальня родичка Іри пішла з дому й загубилася.

Це схоже на деменцію з блуканням. Мабуть, нейродегенеративні процеси заторкнули ділянки мозку, що відповідають за пам’ять і орієнтацію. Таких людей не можна відпускати самих чи бодай без записки з контактами близьких.

До речі, що таке той психоз? З дитинства я чула це слово у вислові «психоз у етого меріна». Тепер я знаю, що це цитата з фільму 1938 року, а психоз — це наявність звукових, візуальних, нюхових чи тактильних галюцинацій, химерних переконань (делюзій) та збаламученості: оповідь перестрибує з теми на тему, нитка розмови втрачається, речення обриваються, людина торохтить і аж задихається [142]. До слова, тепер, у ретроспективі, я розумію, що в психозі мене звинувачували тоді, коли я починала злитися на пасивну агресію дорослих, і то був ніякий не психоз. У вас теж таке було?..

Бабуся Оксани вночі ходила в туалет, а потім вставала о п’ятій ранку і починала готувати собі сніданок, гучно та дуже несхоже на круасани з кавою. Потім нарікала на дітей та онучку, що вони довго сплять. Удень з її кімнати лунало хропіння.

Це безсоння. Люди старшого віку змінюють свій хронотип, тобто починають фізіологічно засинати і прокидатися в інший, ніж у середньому віці, час. Із часом вони стають так званими жайворонками, що і можна було колись спостерігати в громадському транспорті о пів на восьму ранку. Колись це було еволюційним пристосуванням до виживання племен людей в африканських саванах, повних диких звірів. Спершу пильнували молоді, а ближче до світанку прокидалися старші. Нині ж це втратило актуальність.

Які симптоми безсоння?

• Труднощі із засинанням.

• Людина прокидається серед ночі чи на світанку і більше не спить.

• Сон поверхневий, із частими пробудженнями і вставаннями.

• Наче спить всю ніч, але вдень куняє чи лягає спати, бо немає сил.

• Наслідки поганого сну — це хронічна втома, погіршення пам’яті та когнітивних здібностей, а також вищий ризик впасти або потрапити в аварію [143].

Хоча запитайте себе, чи був колись ваш сон хорошим. До чого призводить хронічне безсоння?

• Менше утворення гормону мелатоніну.

• Хронічний біль.

• Тривожність.

• Апное (зупинка дихання уві сні).

• Кашель.

• Ніктурія (бажання піти в туалет уночі).

• Хвороба Паркінсона.

• Денний сон і брак фізичної активності (коло замкнулося).

Що робити?

Наводжу в тому порядку, що й у протоколі.

• Налагодити гігієну сну, тобто спати в темній прохолодній тихій кімнаті під теплою, досить важкою ковдрою, лягати і вставати о тій самій порі щодня, а не як Бог дасть, запровадити ритуали перед сном, як-­от читання книги чи моціон, завчасу відкладати телефони й ноутбуки, а також не дивитися телевізор за три години до сну.