У разі первинного закрепу починають трохи інакше робити звичні речі та п’ють ліки. Трохи інакше означає, що туалет за розкладом після їди, в спокої, на унітазі, при цьому ноги слід тримати на підвищенні, ніби ви сидите наприсядки — якщо коліна вище за таз під час дефекації, це фізіологічно правильне положення таза. Ще ходити в туалет вас не вчили!.. Заґуґліть squatty potty та поставте високий ослінчик у вбиральні.

Ще потрібно достатньо пити — півтора-­два літри на добу, навіть коли не хочеться, і їсти клітковину. Здавалося б, банальна порада. Та якщо транзит у кишківнику триває надто довго, а води організму бракує, він її братиме в товстому кишківнику, а на виході утворюватимуться цеглини.

Клітковина нам потрібна завжди — як частина їжі рослинного походження та корм для кишкової мікробіоти. Та що ми старші, то менше пектину з бета-­глюканами може дійти до ШКТ: чи то із зубами трясця, чи то СПК і боляче їсти половину продуктів, чи то немає сил або грошей на повноцінний раціон, чи то людина не хоче їсти або вважає, що чай з печивом — цілком достатня їжа. Ні, потрібно збільшити дозу клітковини до 20–35 грамів на добу. Більшій людині потрібно більше клітковини. Джерелом клітковини може бути їжа (вівсяна і перлова каші, печені яблука, банани, насіння) або добавки клітковини, якщо повноцінно їсти з якоїсь причини не виходить. Як не крутіть, без клітковини нам не можна. Навіть у разі СПК клітковина в раціоні потрібна, але переважно рослинна, більш добірна, так би мовити, і в меншій кількості.

Рух усього тіла змушує периферійну нервову систему рухати кишківник. У людей середнього віку пробіжки та інші тренування, навіть ходіння, справді можуть викликати скорочення кишківника. Особливо добре це знають ті, хто бігає і мусить прокладати маршрути через місця з громадськими вбиральнями. Дослідження людей старшого віку, які живуть у пансіонатах, показало, що фізичні вправи не дуже допомагають полегшитися. Та все одно — людям дуже старшого віку слід рухатися відповідно до можливостей, хоч тягати гантелю сидячи, хоч стискати м’ячик у руці. А от долати закреп доведеться медикаментозно.

Медикаментозне лікування буває різним: засоби для збільшення об’єму калових мас, осмотичні послаблювальні, що тягнуть воду в кишківник, стимулятори та пом’якшувачі.

Вторинні закрепи можуть спричинити медикаменти чи хвороби, що сповільнюють моторику кишківника, як-­от гіпотиреоз чи синдром подразненого кишківника. Інколи закрепи, разом з іншими так званими червоними прапорцями, є симптомом раку. Тут постає питання: як дізнатися, первинний зак­реп чи вторинний? За іншими симптомами та обстеженнями, як-­от аналіз рівня гемоглобіну в крові чи аналіз калу на приховану кров [180]. Призначають з порога зондування? Тікайте.

Повертаючися до багатогранного кореня -сра-, бажаю вам добре какати і менше боятися, сваритися й смітити.

У моєї покійної бабусі Марії (не та, що потайки курила) був діабет другого типу, але так званий крихкий та із залежністю від інсуліну. Була й ретинопатія, тобто майже пропав зір, і вона бачила лише контрастні об’єкти краєм ока. Якось уночі бабуся пішла до вбиральні, але не попросила дідуся допомогти, щоб не будити. І не ввімкнула світло. Вона впала, зламала шийку стегна — в цьому разі потрібне протезування, інакше не зростеться, та протезування не було, і вона стала прикутою до ліжка, застеленого мішками з вівсом «проти пролежнів», на додачу до решти. Пролежні й діабетична стопа все одно були. Я практично не бачила маму наступні пів року, бо вона працювала і після роботи допомагала дідусеві й тітці доглядати бабусю. А потім бабуся померла від кількох інсультів пос­піль. Я пишу це для того, щоб привернути увагу до важливос­ті безпеки й передбачення загроз і ризиків.

Ми навчилися дбати про безпеку, коли в домі маленькі діти (замки на вікнах, заглушки в розетках) або домашні тварини (сітки «антикішка», нашийник із телефоном власника), для убезпечення бізнесу (ціла галузь ризик-­менеджменту), але про оселю та старше покоління чомусь ще не дуже думаємо. У 2002 році понад 12 тисяч американців, старших за 65 років, загинули вдома через падіння, а 1,6 мільйона потрапили в травматологічне відділення [181]. Що там у нас?..

Цей стислий розділ — для дітей, онуків і, може, навіть пра­внуків. У ньому мова йтиме про безпеку і зручність домашнього облаштування для ваших батьків і прабатьків, а також про зменшення ризику впасти, залишити газ увімкненим, не побачити в темряві, послизнутися у ванні чи навіть не залізти в неї. Незалежно від того, живуть ваші старші родичі окремо чи з вами, мають професійний догляд чи ні, простіше запобігати негараздам і сприяти активності, ніж навпаки. Це потребує часу та грошей. Тому варто такі зміни в домі запланувати і поступово втілювати. Це корисно в будь-­якому разі.

Наведу перелік, щоб краще запам’ятовувалося [182, 183, 184]. А ви можете відзначати, що є, а що плануєте зробити.