Це важливо — проконсультуватися з лікарем і діяти системно, а не просто пити сильденафіл, щоб переконатися, що ви ще ого-­го. Пригадуйте фільм «Кохання за правилами та без» із Джеком Ніколсоном та Даян Кітон? У героя Ніколсона ніколи не було коханок, старших за 30, хоча йому самому вже було виразно за 60. Він мав свої фобії та викривлені когніції, так би мовити, й пив віагру. Це зіграло з героєм злий жарт, адже віагра та ліки «проти серця» погано поєднуються. Звісно, померти під час сексу — це епічно та в стилі японської літератури, але жорстоко стосовно партнерки. Краще не треба.

• Інші ліки

Серед тих історій, що я прочитала в статті про еректильну дисфункцію, була така: пара познайомилася і почала зближуватися, однак чоловік морозився. Врешті він сказав, що має проб­леми з ерекцією через лікування антидепресантами, тому «не придатний для стосунків». Жінка вирішила, що «виклик прийнято», і вони кохалися як завгодно, хіба без пенетрації. І багато розмовляли під час кубління в ліжку — це був час їхнього обопільного пізнання та розуміння, й таким чином вони сягнули небувалого рівня задоволення, коли дослідили чуттєвість одне одного й власну. Депресія минула, препарати скасували, а стосунки з хорошим сексом залишилися. Героїня оповіді навіть скучить за годинами розмаїтих пестощів, що доводили збудження до межі.

Не всі антидепресанти пригнічують лібідо й ерекцію. Не всі ліки, що впливають на секс, є антидепресантами — саме тому не вдавайтеся до самолікування, а консультуйтеся з лікарем щодо терапії та побічних ефектів. Якщо ваша партнерка не може перечекати тимчасову дисфункцію (та навіть і повну — це ж не скасовує секс узагалі), то головна проблема не в ерекції. І це симетрично справедливо стосовно чоловіків.

Піклуйтеся про себе, своє здоров’я та психічний стан. Виявляйте до себе конструктивне співчуття і прагніть змін на краще. Це корисно і для здоров’я, і для якості життя, і для тих, з ким ви ділите ліжко.

Настанови з діагностики та лікування еректильної дисфункції:

Кілька років тому я була гостею на радіоетері, і мова йшла про біологію сексуальності, вікові зміни та секс у старшому віці в широкому значенні цього віку. На програму зателефонував слухач і бадьоро повідомив, що йому «63 роки, і він ще досі мужик, а ось жінка його до сексу вже не годна. То що ж робити: чи вмовляти, чи молоду шукати?». Що ж, то був визначний день, коли в прямому етері радіо «Культура» в денний час прозвучали поради практикувати оральний секс, використовувати лубриканти й пестити одне одного всюди руками, язиком, іншими частинами тіла та секс-­іграшками.

Я тоді ще хотіла сказати, що головним органом кохання взагалі-то є мозок, ну і ще френулюм (вуздечка) на пенісі та клітор. Вони завше з нами та постійно чутливі — незалежно від рівня статевих гормонів і віку за паспортом. Не встигла.

Та уявляєте — 44 % британців не знають, де ж той клітор. Цікаво, скільки знають у нас, хоча колись було не те, що зараз. У часи «традиційних цінностей» і слово для називання клітора питомо українське було — линдик, — і майже цнотлива практика його стимуляції — секеляння, коли дівчата терлися клітором то одна об одну, то об хлопців. Рідний брат Михайла Грушевського, Марко, ще про це писав [202].

Кажуть, представники кожного покоління вважають, що секс винайшли саме вони, а батьки геть того не знали, не вміли. Потім виростають і відкривають для себе, що «не лише молодь кохається». Точно!.. Коли в дитинстві я спостерігала за дорослими, в мене складалося враження, що секс у них бував хіба тоді, коли «сильно напилися», або з переконання «хороший лівак зміцнює брак», причому зрада була елементом помсти чоловіку чи дружині, а не аж такого задоволення. Довкола були переважно подружжя, які роками застигли в ненависті одне до одного і «терплять». Бо ж «бачили очі, що купували». Бо «все ж я мужикова жінка». Бо «хто ж мені борщ зварить?» Бо кому «розлученка з причепом треба?». Чи то я просто не могла уявити, як ті напружені, не дуже привабливі чи взагалі відверто занедбані, злі, зі страшною зневагою до «баб-­дуреп» і «мужиків-­козлів» люди можуть одне з одним займатися сексом. Добровільно. «Та я б тобі і тверезому не дала б!..» — як казала Валька в п’єсі нашого платинового спонсора цитат — Леся Подерв’янського.

Як же ж добре, що потім я побачила, що можна інакше: і у Європі, і в Києві, і навіть на прикладі наших нових сусідів у хрущівочці — вони хутко відселили доньок, коли ті подорослішали, та насолоджувалися життям. Ще й на променади за ручку ходили. Ох і обурювалася небайдужа громадськість на лавці під під’їздом: «Мало того, що вночі крики, так ще й бабою з дідом бути не хочуть!» Респектації тій парі, що я можу сказати.

Нещодавнє міжнаціональне дослідження зацікавленості жінок в постменопаузі виявило, що більшість таки ним цікавляться і вважають важливою частиною свого життя. Причому найбільше — жінки з хорошою освітою (ха! — це я до тих же сусідок, які переймалися моїм сидінням удома з книжками) та афроамериканки. А найменше — азійки. Все не так, як здається. Жінки дуже навіть годні до сексу незалежно від віку, хіба з нюансами. Так само, як і чоловіки [203].

Тут я зроблю відступ на тему здорової сексуальності. Її визначають як таке ставлення до сексу у власному житті, суспільстві, тілесності, з яким вам окей. Не хочете сексу і не бачите в цьому проблеми ані ви, ані той чи та, хто з вами живе? Все в нормі. Хочете щодня і по-­різному, і є з ким та де, і вони згодні — рада за вас. Проблеми починаються тоді, коли наші власні очікування не втілюються в життя. «Я хочу, а він не може». «Я можу, а вона не збуджується». Або «Чому я не хочу кохатися, коли в мене такий класний мужик?!» Хороша новина в тому, що це досить ефективно вирішується за бажання та фахової допомоги сексопатолога, сексолога, гінеколога, андролога чи психіатра. Хоча б когось одного з них [204].

Щороку найпотужніша відеоплатформа у світі, Porn Hub, пуб­лікує аналітику свого трафіку. В 2019 році на першому місці з-­поміж запитів були любительські відео, далі йшли кілька категорій костюмованого сексу, відео з ракурсу учасника чи учасниці сексу, а на шостому місці — mature sex, тобто зі зрілими партнерами чи партнерками. Либонь, люди хочуть бачити реалістичний секс, ще й з тими, з ким вони б його могли мати, або з геть фантастичними персонажами [205]. Це дає надію — і жінки, і чоловіки збуджуються на різних Homo sapiens та ситуації, а не лише на стереотипних красунь і бодібілдерів. Завершує десятку найпопулярніших запитів жіноче домінування — мені здається, цей жанр мав би бути улюбленим в Україні, особливо трохи далі від великих міст.

Ми хочемо жити довго й щасливо — саме до цього формулювання нас привчили з дитинства казки. У казках хепі-­енду сприяли чари та феї з чарівниками, заможні батьки або інші явища, явно не з мас-­маркету можливостей. Що лишається нам? Мабуть, відповідальність за власне життя та проактивна позиція. Не чекати, що десь колись буде «інша медицина», «хороший уряд», «чоловік / дружина / діти все збагнуть і перестануть псувати нерви», «все натуральне, а не хімія», «великі пенсії», «чудовий секс», «він / вона мене раптом захоче і звабить», «може, схудну / підкачаюся» чи «само мине». Це ж не я, така вумна, придумала — це другий закон термодинаміки, про який ми вже згадували на початку. Сама собою з’являється тільки невпорядкованість, і без нашого втручання все тільки гіршає, а щоб кращало, щоб не старішати, не марніти, не бідніти, їсти корисне, худнути чи більшати, де треба, належить докладати зусиль. Мовою фізики — «привносити енергію в систему».