Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

• Раціон дає нутрієнти, потрібні для роботи серця і підтримки судин у належному стані.

• Рослинні волокна та інші компоненти рослинної їжі, як-­от поліфеноли оливкової олії, мікробіоту кишківника роблять щасливою.

• А це принципово менший ризик хронічних хвороб.

• 8,5 % випадків серцево-­судинних хвороб виникає унаслідок браку в раціоні насіння й горіхів, ще стільки само — через недостатність морепродуктів.

• БАДи не замінять їжі.

Що робити?

Оцініть свої ризики з лікарем

Як?

• Розкажіть про сімейні хвороби.

• Опишіть, що і як ви їсте, п’єте, скільки рухаєтеся чи курите.

• Поміряйте тиск.

• Зробіть ЕКГ, здайте аналіз глюкози натщесерце та пройдіть обстеження ліпідного профілю.

• Скористайтеся калькулятором ризику.

Навіщо?

• Це або покаже, що у вас усе гаразд і заспокоїть, або ви знатимете, що робити для зменшення ризиків.

Що робити?

Лікуйте хронічні захворювання, зокрема діабет

Як?

• Почніть із візиту до сімейного лікаря.

• Отримайте скерування до спеціалістів вторинної ланки.

• Будьте наполегливими і послідовними в лікуванні.

Навіщо?

• Діабетики помирають передусім від інфарктів та інсультів. Удвічі частіше, ніж люди без діабету. Знизьте цей ризик.

• Це поліпшить якість життя і додасть повноцінних років HALY.

Що робити?

Вакцинуйтеся від грипу щороку

Як?

• У сімейного лікаря або навіть самі, якщо вмієте робити уколи і знаєте, що добре переносите вакцинацію.

Навіщо?

• Це знижує ризик інфаркту чи іншого удару по серцю щонайменше на 35 %.

Що робити?

Знайте ознаки інфаркту

Як?

• Сильний біль у грудях, який поширюється на щелепу, плечі, спину. В жінок переважно болить не в грудях, тому інфаркт у них можна не зауважити.

• Нудота.

• Запаморочення та / чи головний біль.

• Сильна тривожність.

Навіщо?

• Ви зможете вчасно звернутися по медичну допомогу.

Що робити?

Знайте ознаки так званого тихого інфаркту (некоректна народна назва — мікро­інфаркт)

Як?

• Немає гострого болю за грудиною.

• Може бути: параноїдальний настрій, сильна втома, фізичний дискомфорт у тулубі, зокрема в кістках, втрата дихання перед відчуттям болю, холодний піт, поганий сон, печія, біль у животі, нудота.

Навіщо?

• Тихий інфаркт буває вп’ятеро частіше в чоловіків, ніж у жінок. І майже кожен другий випадок інфарктів — саме тихий.

• Варто зробити ЕКГ, аналіз крові на тропонін Т, звернутися до лікаря для оцінки способу життя і ризиків.

Що робити?

Знайте ознаки інсульту

Як?

• М — мова. Втрата чи погіршення мовлення.

• О — обличчя. Раптова асиметрія обличчя, зокрема опущення кутика рота (неможливо рівно усміхнутися).

• З — запаморочення.

• О — очі. Різке погіршення зору.

• К — кінцівки. Раптова кволість чи нерухомість рук або ніг.

Навіщо?

• Важить кожна хвилина між інсультом і наданням медичної допомоги. Ви зможете розпізнати інсульт в іншої людини і викликати «швидку».

4. Що ­робити з хронічними ­хворобами

Річ у тім, — продовжив пресвітер, — що людина сама до кінця не знає можливостей свого організму. Ми ставимося до тіла свого як до даності, отриманої нами раз і назавжди. І, відповідно, будь-­яка недуга сприймається нами як непоправна катастрофа, здатна позбавити нас найголовнішого — душевного спокою.

Сергій Жадан, «Ворошиловград»

4.1. Діабет

Згадайте п’ятого Президента України Петра Порошенка. Петро Олексійович неодноразово казав у інтерв’ю, що не їсть продукції Roshen. Але не тому, що погана, а через цукровий діабет. Чому людина його рівня статків не подолала діабет?.. Бо діабет не лікується. Його можна тільки контролювати, не давати своєму стану погіршитися, а водночас впертими власними стараннями наближатися до норми. Останнім часом пан Порошенко схуднув і став виглядати значно краще. Мені шкода, що зараз він не Президент України, але я рада, що в нього з’явилася можливість упорядкувати спосіб життя і дати раду своєму здоров’ю. Для цього були потрібні час, наснага й обізнаність. Не кидайте читання з криками «Порохоботка!..», якщо у вас негативна думка про п’ятого Президента України. Інакше ви не дізнаєтеся, як не допустити діабету та бути активними навіть на дев’ятому десятку літ.

У світі є понад 400 мільйонів хворих на діабет, а в Україні — щонайменше 1,2 мільйона. Щонайменше — тому що багато хто не знає про свій діабет. Ще більше людей мають так званий предіабетичний стан, коли це ще не хвороба, але вже ось-­ось у неї переросте. Так, ми надто звикли до думки, що «якщо вранці нічого не болить, значить, ви померли», і не зважаємо на тривожні сигнали та не стаємо на заваді прогресу хвороби. Крім цього, система охорони здоров’я довгий час — до початку медичної реформи Уляни Супрун — не була зацікавлена в запобіганні хронічним хворобам [68].

Діабет входить до переліку найпоширеніших причин смертності в Україні. Про нього всі чули, але чи ви можете точно сказати, чим ця хвороба страшна? Діабет — це порушення регуляції рівня глюкози в крові, коли глюкози стає стабільно забагато, і вона системно псує здоров’я, так що діабет стає поштовхом для розвитку інших хронічних хвороб, як-­от серцево-­судинних захворювань, цирозу печінки, нефропатій і нейропатій. Це один з потужних факторів ризику розвитку деменції.

Рівень глюкози в крові регулюють гормони інсулін, глюкагон, соматотропін (гормон росту), кортизол, грелін та інші більш чи менш «розкручені» зірки ендокринології. Цей параметр критично важливий для життя, інакше в нас еволюційно не з’явилися б такі складні та гнучкі механізми його регуляції. Глюкоза — це кінцевий продукт травлення всіх вуглеводів і найпоширеніше, найлегше пальне для нашого організму[24]. Її рівень у крові має бути динамічно сталим, тобто поїли — стало більше, а потім — знову нормально. Немає що їсти, або гаруємо в спортзалі чи на городі — стало знову нормально, бо ви почали використовувати свої запаси. І їсти хочеться, щойно перестали важко працювати. Все це гормони й розрулюють. У випадку діабету ці механізми й ламаються.

Як воно працює? Наведу порівняння. В моєму дитинстві, щоб купити сметану, треба було, по-­перше, на неї натрапити, а по-­друге, мати при цьому з собою банку. Нема банки — немає сметани. Глюкоза — це як сметана. Переносник глюкози на поверхні клітин — це як банка. Наявність банки залежить від мами, а наявність переносника глюкози на поверхні клітини — від гормону інсуліну.

Щоб був інсулін, його має утворити підшлункова залоза. У випадку діабету першого типу бракує цього гормону, бо підшлункова не може його утворити в достатній кількості. Тому людина з діабетом першого типу залежить від ін’єкцій інсуліну. Без нього клітини голодують, і може настати кома, адже нейрони нічого, окрім глюкози та кетонів, не їдять.

А ще ми не завжди сприймаємо сигнали. Мама каже, я не чую. Так само і клітина сприймає сигнал інсуліну, лише якщо на ній є відповідний рецептор — білок на поверхні. В більшості випадків діабету другого типу інсулін є, але клітини перестали його сприймати. Якщо дуже сильно спростити, то можна пояснити таким чином.

• Глюкоза надходила і надходила після чергової кави з рошенками, а інсулін виділявся і виділявся. Клітини це забембало, і вони втратили до нього чутливість. Це називається інсулінорезистентністю.

вернуться

24

До слова, глюкоза не «згоряє» від контакту з киснем під час дихання, як ми подекуди уявляємо. Сенс дихання на молекулярному рівні нагадує роботу динамо-­машини, а не палахкотіння багаття. При диханні різні харчі: цукри, амінокислоти, жирні кислоти — втрачають протони (йони водню) і вуглеці, а ті водні запасаю­ться у вигляді «консервів» — так званих відновних еквівалентів. Вуглеці ж відщеплюються у вигляді вуглекислого газу, який ми й видихаємо. Потім протони йдуть «кататися з гірки» крізь мембрану мітохондрій, і під час цього «катання» й запасається енергія. Наприкінці «гірки» протони буквально гальмують у молекулу кисню, і утворюється вода. Одне слово, результатом дихання дійсно є вода, вуглекислий газ і енергетична валюта АТФ (аденозинтрифосфат), але ніщо не горить, не димить, і більше дихати, щоб «жир згорів», не треба. Еволюційний сенс дихання полягав у знешкодженні кисню, який став з’являтися в атмосфері завдяки фотосинтезу. Коли клітини, зокрема нейрони, голодують, вони гинуть від надлишку кисню. А споживають нейрони лише глюкозу чи кетони, на відміну від решти клітин, які ладні пускати «в піч» амінокислоти й жири.

16
{"b":"834028","o":1}