Я вже бачу, як дорогі читачі та читачки йдуть до шинку з мірними циліндрами й просять бармена налити рівно 88 мл вина. Іронізую. Чи ті, які не вважають себе достатньо худими, потішилися, що їм буцімто можна більше.
Це орієнтовні об’єми, без урахування генетичних особливостей та стану здоров’я, і досить суворий підхід — «по мінімалках». Якщо ж розрахувати норми, виходячи з того, що 400 міліграмів спирту припадає на кілограм маси тіла, то вийде вдвічі більше. Та насправді ці об’єми цілком вписуються в правило «один вечір — один келих», якщо пити дозами, як наливають у барі, а не вдома на кухні. В шинках, до речі, мірними циліндрами віскі й міряють.
Цей чарт радше для того, щоб показати, наскільки неадекватними є наші традиції пиття: «по першій», «штрафна тим, хто спізнився», «третій тост за любов», «на коня». Якщо ви вживаєте алкоголь, найкраще зважати на ці орієнтовні об’єми і свою масу тіла, а не на кількість келихів чи власний ступінь сп’яніння, та вчасно переходити на воду. Умовно безпечні дози алкоголю, які наша печінка швидко знешкоджує, справді малі. «Все. Більше пить не буду, хоча яка розумна цьому є альтернатива?..»[11]
Тепер я вас пожалію та запропоную застосунок для підрахунку випитого. Чарт був для наочності [28].
Якщо пити мало — тобто як у таблиці, — то в дечому алкоголь навіть і на користь. Таке буває у випадку цукрового діабету, гіпертензії та інших серцево-судинних захворювань, а також хвороби Альцгеймера.
Алкоголь корисний, алкоголь шкідливий… Виглядає суперечливо, та цьому є кілька пояснень, що одне одного не виключають. По-перше, люди з важкими хронічними станами уже не вживають міцних напоїв, бо вони несумісні з ліками. Тому можуть пити лише відносно здорові та недостатньо обстежені, як у тому анекдоті. По-друге, «п’ять крапель» не замінять ліків проти гіпертензії, але збільшать виведення води нирками, і тим самим можуть знизити тиск. Поліфеноли червоного вина справді добре впливають на мікробіоту ротової порожнини й кишківника, завдяки чому створюють невеличку перепону в виникненні хвороби Альцгеймера (з цією хворобою «все складно», та почасти її розвиток пов’язаний з інфекційними процесами в щелепах та надмірним розмноженням кишкових бактерій, причому не таких як треба. Нетакусики в животі розмножуються понаднормово, можуть навіть потрапляти в тонкий кишківник, де їм не місце, і псувати все, до чого мають доступ [29]. Ото є люди, які все роблять через самі знаєте що. А я все пояснюю через кишківник, тобто з урахуванням впливу способу життя на кишкову мікробіоту, а її стану — на здоров’я людини. Так конструктивніше [30].
Підсумуймо! Від слова сума, а не сум.
ВООЗ просила передати, що безпечної дози алкоголю не існує. Британські служби здоров’я закликають тих, хто не п’є, і не починати. А тих, хто п’є, пити помірковано (дивіться таблицю, застосунок та зважайте на свою масу тіла). Найкраще вживати червоне сухе, бо там корисні ферментовані поліфеноли.
Зараз повторимо той самий кунштюк, тільки з курінням — спробую переманити вас на світлу сторону сили.
Кармен, героїня новели Проспера Меріме та однойменної опери Жоржа Бізе, працювала в Севільї на тютюновій фабриці. У ті часи сигари крутили вручну, тому коштували вони відповідно. Більшість же людей віддавала перевагу, зокрема й фінансову, люльці. То був цілий ритуал: поки її дістанеш, наб’єш, розпалиш, викуриш, неквапно поспілкуєшся чи почитаєш, витрусиш попіл, спакуєш усе назад в оксамитовий мішечок… Курити ж цигарку, скручену власноруч, це як нині ходити з битим третім айфоном (написала та, в якої Samsung з кнопками). Не статусно. І курили самокрутки передусім у конторах, де треба зосереджено працювати, сидячи над паперами від світанку до ночі. Як ви бачите, форма змінюється, але зміст — ні. Відколи сигарети стали крутити бездушні автомати, а не панянки з очима-блискавицями, гострим ножиком й китицею акації в зубах, тютюнові вироби подешевшали[12]. До речі, нині в Британії знову поширюється мода на сигарили (самокрутки), бо так дешевше, і курять передусім люди з малозабезпечених верств населення.
Курити стало доступно і швидко, і курити стали більше. Якщо в 1900 році у США на людину припадало 54 сигарети на рік, то в 1963 році ця кількість зросла до понад 4 300 штук. До армійських пайків англомовних країн у Першій та Другій світових війнах входили цигарки. Куріння посідає майже священне місце у воєнному побуті, про що ми знаємо з художньої прози. І це можна зрозуміти — ацетилхолін треба було чимось заміняти, а дофамін якось витискати з нейронів. Німці, до слова, щось знали ще з 1939 року, відколи в Кельні вийшло дослідження про куріння та рак легень. Третій райх своїм солдатам цигарок не видавав та з курінням боровся. Тут має бути жарт про Гітлера-вегетаріанця й те, що «є щось нацистське в цьому вашому здоровому способі життя», але просто поставмо крапку [31].
Лише в 1950-х з’явилися солідні британські та американські дослідження, що довели зв’язок між раком легень та курінням. Курці хворіли на рак легень у 40 разів частіше, ніж некурці. Кайлер Гаммонд та Деніел Горн — науковці, які керували проєктом Американського ракового товариства, — спочатку самі були курцями сигарет. Згодом, коли з’явилися результати вивчення цієї теми, бідолахи перейшли на люльку. Однак куріння люльки теж виявилося шкідливим. Дійсно, гетьман Сагайдачний був необачним, коли проміняв жінку на неї [32].
«Але я не знаю нікого, хто б помер від раку легень, тож куріння — це не страшно», — можете заперечити ви. Справді, саме в Україні смертність від раку легень відносно невелика — близько 3 % усіх смертей за поточний рік. Однак це якщо порівняти з Угорщиною — світовим антилідером за показником смертності від раку легень, де чоловіки в середньому живуть на 5 років довше за українців, буквально доживаючи до раку легень. До слова, в Угорщині практично немає гендерної різниці в поширеності куріння — чоловіки і жінки курять однаково [33, 20]. Рак легень розвивається в людей зі значним стажем куріння і генетичною схильністю. Більшість же курців помирають раніше, від інших хвороб, зокрема й тих, що почасти зумовлені курінням.
Що це за хвороби? Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярна хвороба, яка може призвести до інсульту, та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Куріння — це один з провідних факторів ризику для розвитку хвороби Альцгеймера та васкулярної деменції (і те, й те дає про себе знати як сильне зниження розумових здібностей у старшому віці) [19].
У моєму дитинстві розваг було мало: палити шини, кидати кульки з водою з десятого поверху та карбід у воду. Карбід шипів — виділявся ацетилен, а закрита пляшка з водою та карбідом вибухала. Якщо ж піднести сірник, то вибухала з вогнем. Чисто Голлівуд! Окей, я переважно сиділа вдома з котом і книжками чи ходила на побачення, а про те все лише чула. А шкода, краще б спробувала. Куріння робить із судинами приблизно те саме, що й карбід із водою і пластиковою півторачкою. Не буквально, образно — «Я думала, то шкварчить ваше серце… А то шкварчала ваша папіроса!»[13] Урешті судини сильно псуються й одного дня як не тріскають, то закорковуються. Тому-то курці так часто і не доживають до раку легень, а помирають від ускладнень судинних захворювань серця й мозку.
Зуби. У курців вони псуються, бо бактеріям ротової порожнини не подобається, коли ми куримо. Від того, що там в роті з бактеріями, залежить і схильність до карієсу та пародонтозу, і навіть ризик деменції.
