Він повернувся додому і, щойно одужавши, узявся за пошуки роботи. Минали місяці, хлопець хапався за будь-які пропозиції та чекав, поки тіло цілковито відновиться й він зможе повернутися на службу, де отримуватиме платню, якої так розпачливо потребувала його родина. Аж якось, повернувшись одного вечора з роботи, Ісаак побачив, що матір чекає на нього з листом. Він цілий день розкидав гній і, отримавши за це цілих шість яєць, обережно ніс їх додому, загорнувши в сорочку. Побачивши на листі в материній руці печатку з блакитного сургучу з принцовим подвійним орлом, хлопець мало не впустив заробіток на підлогу.

Любий Ісааку!

З приємністю дізнався, що ми обидва успішно пережили моє командування. Якщо ти погодишся попрощатися зі своїм селом і вирушити в непросту подорож до Ос Альти, на тебе тут чекатиме служба в королівській варті у Ґранд-Палаці. Тобі доведеться чимало стояти, виструнчившись, приховувати нудьгу під час наймарудніших церемоній, які лише можна уявити, відчиняти двері та пильнувати, щоб ґудзики завжди блищали, тож я не звинувачуватиму тебе, якщо ти віддаси перевагу якомусь іншому заняттю. Та якщо тобі вистачить відваги зустрітися віч-на-віч з такими страхіттями, мої домашні вчителі залюбки навчать тебе будь-яких мов на твій вибір. Сподіваюся, ти обереш шуанську, керчинську та земені, адже вони найбільше стануть у пригоді принцу чи королю, проте ніхто не заборонятиме тобі розважатися каельською поезією. Якось я теж із нею познайомився, і в мене досі болить живіт.

Із найщирішими вітаннями Ніколаї Ланцов, Великий герцог Удови, Принц Равки і т.д.

Ісаакова мати й сестри зібралися навколо, щоб погладити вишуканий цупкий папір і торкнутися пальцями малюнка на сургучевій печатці. Мама розплакалася через те, що син покине її, та заразом через принцову щедру ласку. Охороняти Палац зазвичай брали героїв війни або синів небагатих шляхтичів.

А от Ісаак до кінця тижня латав дірки в даху, котрий відмовився ремонтувати власник кімнатки, а впоравшись, поцілував матір і сестричок та пообіцяв писати їм, щойно випаде хвилинка. Хлопець узув армійські черевики, одягнув штопане-перештопане пальто й вирушив до столиці.

Він насолоджувався роботою в Палаці, спокоєм Ос Альти, що чекав на нього після безладу війни та домашніх митарств, а після служби із задоволенням вивчав мови. Грошей, які Ісаак щомісяця надсилав додому, вистачило, щоб його родина змогла переїхати до затишної хатинки з достатньо великим для вирощування овочів садком і вікном на північній стіні, біля якого мама могла шити, насолоджуючись сонячним світлом.

Йому не завжди було легко. Ісаак у житті не бачив нічого, крім свого маленького містечка й військової рутини, тож тепер не знав, що його більше лякає: прикрашені золотою філігранню тарілки, обвішані коштовностями панянки чи самий лише вигляд солдатів Другої армії, котрі розгулювали навколо в червоних, синіх і багряних кефтах. Однак хлопець потихеньку знайшов своє місце й підлаштувався під темп і вимоги життя в Палаці. Коли Дарклінґ спробував захопити трон, Ісаак зі зброєю в руках захищав рід Ланцових. А коли принц Ніколаї став королем, хлопець, виструнчившись, стояв у відбудованій капличці й щиросердно пишався, спостерігаючи за коронацією.

Життя тривало. Ісаак вільно опанував шуанську, земені, керчинську й сулійську. Він отримував додаткову платню, працюючи королівським перекладачем і, попри застереження Ніколаї, полюбив найрізноманітнішу поезію.

А тоді він несподівано знадобився. Ісаак саме стояв на варті біля входу до південного крила, коли його розшукала Тамар Кір-Батаар. Хлопець знітився і неабияк налякався. Тріумвірат Гриші не щодня викликає когось до себе; утім, довідавшись, що Зоя Назяленскі ще не повернулася з поїздки разом із королем, Ісаак відчув таке-сяке полегшення: принаймні генерал не кидатиме на нього свій убивчий, повний зневаги погляд. У чоловіків аж усе причандалля відсихало, досить лише було їй вигнути брову.

У Маленькому Палаці Ісаакові рідко доводилося бувати, а до Зали з золотим куполом він і носа ніколи не потикав, проте Тамар відчинила перед ним велетенські подвійні двері, прикрашені символом Тріумвірату – схрещеними стрілами, – і повела звивистими коридорами до невеличкої кімнатки зі стінами, завішаними вигадливими мапами Равки та світу.

Там уже зібралися Женя Сафіна, Давід Костюк і Толя, брат-близнюк Тамар, який мало не зачіпав головою стелю і з яким Ісаак час від часу обмінювався поетичними збірками. Хлопець із подивом побачив обох близнюків, зазвичай принаймні один із них залишався поряд із королем.

– Капітане Андрєєв, не хочете сісти? – запропонувала Женя Сафіна. На превеликий хлопців подив, вона пригостила його чаєм, поцікавилася здоров’ям і аж тоді повідомила звістку, що змінить усе його життя: – Король зник.

Почута історія була справді дивна, та Ісаак розумів, що йому повідомили лише найважливіше: король Ніколаї та генерал Назяленскі подорожували в супроводі Батаарів, аж раптом зникли посеред пісків Неморя. Близнюки влаштували ретельні пошуки, намагаючись не виказати себе, однак не знайшли жодного сліду.

– Ми навіть не знаємо, чи в небезпеці король та чи потрібно його рятувати, – підсумувала Женя. – Але можна не сумніватися: щойно наші вороги дізнаються про зникнення короля, вони неодмінно скористаються вразливістю держави. Конкретного спадкоємця равканського трону в нас немає, тож необхідно зберегти правителеву відсутність у таємниці, поки не повернемо короля чи не вигадаємо якоїсь стратегії.

– Авжеж, – пробурмотів Ісаак, уявляючи, яка паніка здійметься в народі.

Женя глибоко вдихнула.

– Але за два тижні до Ос Альти приїде сімнадцятеро принцес, представниць шляхетних родин і заможних панянок зі слугами й васалами; кожна з них сподіватиметься познайомитися з Ніколаї і стати королевою Равки. На жаль, для цього нам бракує монарха. І саме тому нам потрібен ти.

– Я?

– Ти зіграєш роль короля.

Ісаак усміхнувся, не знаючи, як іще реагувати на почуте. Жарту він не зрозумів, однак готовий був підіграти. Проте Женя Сафіна не відповіла йому усмішкою.

– Король власноруч розробив запасний план на той випадок, якщо його поранять чи… зроблять недієздатним, – м’яко пояснила дівчина. – Ми й гадки не мали, що його доведеться втілювати в життя так швидко й без жодної підготовки. Серед кандидатів був ти. Ви приблизно однакові на зріст. Ти знаєш багато мов. Я сподіваюся, що зможу перекроїти тебе й додати достатньої схожості з королем, щоб обдурити навіть вартових, які супроводжували його роками.

– Принаймні поки сидітимеш мовчки, – додав Толя.

– Точно, – погодилася Женя. – Зовнішня схожість із Ніколаї – це лише перше завдання. Говорити, як він, ходити, як він, та й усе решта… ну, це залежатиме від тебе.

– Я… ви ж не плануєте, що я вдаватиму із себе короля, – озвався Ісаак. Про таке годі було й думати. Повна нісенітниця.

– Плануємо, – відповів Толя, схрестивши на грудях кремезні руки. – Ще б пак.

– Але вибір нареченої, безумовно, можна відкласти. Якщо король збирається обрати королеву…

– Наречені можуть зачекати, – погодилася Тамар, – а от питання національної безпеки не можуть. Розвіддані повідомляють, що одна з вартових Тавґхараду готова перейти на наш бік. Можливо, це наша єдина можливість налагодити з нею контакт і дізнатися про розташування важливих військових об’єктів Шу Хана.

Тавґхарад. Дослівний переклад – «залізні кулаки», але Ісаак знав, що так називають елітних солдатів на варті та службі шуанської королівської родини. Якщо хтось із них наважився на зраду, в цінності інформації не слід було навіть сумніватися.

Тамар Кір-Батаар подивилася на хлопця суворим поглядом золотавих очей і нагадала:

– Ти потрібен країні.

Проте переконала його не вона, а Женя, яка додала своїм спотвореним шрамами ротом:

– І своєму королю.

Ісаак погодився. Звичайно, погодився. Це був його військовий обов’язок і найменше, чим він міг віддячити королю, який так багато зробив для нього і його родини.