Перевізник
Маєш рацію, Антоне. У цій тигровій шкурі я чуюся досить кепсько, і якби ви захотіли, то, безперечно, перемогли б у грі. Те, що ви не зробили цього, тішить мене безмежно. Облишмо п’єсу. Я не читав її й не можу судити про достоїнства чи вади. Це тільки критики вміють судити про все. Денис подає сигнал біди. Його не задовольняє ізоляція, тобто герметизм. Для митця то не такий уже й великий гріх. Герметизм приносить свої плоди, коли він айсберг, а не пласка тонка крижина, коли він протест, а не вдоволення амбіцій. Із вас трьох я був донині знайомий лише з Антоном. Він близький мені. Я назвав би його братом Перевізником. Але, на відміну від Антона, я не витираю рук після того, як привітаюсь з обмеженою людиною, бо кожний чоловік здатний нас чогось навчити. Я не раз казав, що люди мають можливість віддавати лишки свого досвіду іншим, не вимагаючи нічого взамін. Іноді зовсім убогі виявляються найщедрішими.
Уявіть собі, що Денисова п’єса йде в театрі. Слідом за нею виходять на сцену десятки п’єс, побудованих ще легше й безболісніше. А за ними, як невблаганний присуд долі, з’являється тужливе бажання реальності, щирості, людського тепла. Я бачив подібне видовище, коли останній раз був у вашому місті: фестиваль рок-музики. Вкупі воно більш помітно, ніж поодинці. Подібний фестиваль міг відбутися і в Токіо, і в Алжірі, і в Нью-Йорку. Я тут відкидав провінціалізм, який зробив рок-групи втричі безталанними. Де паслися ці овечки, на чиєму лузі, мені й досі незрозуміло.
Петро
Ви проти еліти?
Перевізник
Чому я маю бути проти високої духовності, котрої начебто не потребує суспільство, а насправді не може без неї обійтися? Я проти чужинців. Не тих, хто приїжджає сюди і дивиться на нас очима туристів. Я обіцяв більше не звертатися до Денисової п’єси, але знову зроблю це. Причина абсурду — це відрив від грунту. Традиція — слово, не вельми поважане серед молодих, то я не буду його вживати. Зрештою, ви розумієте, про який я грунт кажу. От, приміром, є жаба і є дерево. Дерево росте на одному місці. Чим воно вище, тим глибше його коріння. Жаба живе на землі, але їй треба час від часу стрибати у пошуках поживи. А тепер скажіть мені, кого більше нагадує вам людина — дерево чи жабу?
Антон
Ха-ха! Дерево — це красиво, але нудно. Петро аж закляк від твоїх алегорій.
Петро
Ви маєте на увазі жабку-мандрівницю?
Перевізник
Боронь боже, звичайнісіньку жабу.
Петро
Зрештою, з таким же успіхом ви можете назвати черепаху.
Денис
А гібрид можна?
Перевізник
Природа не любить неприродних поєднань. Більшість людей також. Сучасна людина все-таки більше нагадує жабу. Рух для неї — це життя. Відштовхуючись від землі, вона пам’ятає, що вернеться до неї. Тому мусить рухатися стрибками. Гадаю, моє порівняння вас не ображає? Півроку я проводжу на березі ріки, майже на безлюдді, й багато чого надивився цікавого.
Петро
Якби ви жили в місті, то знайшли б більше спільного між людиною і машиною. Хоч для цього, може, й не треба жити в місті.
Перевізник
Якщо є те спільне, то, мабуть, комусь вигідно вважати людину машиною. Так легше виховувати і потім спілкуватись з нею. Машиною керує людина, а хто керує жабою?
Антон
Бог, Перевізнику, бог. Машина не допускає існування бога, як і ми. Віра втрачена безповоротно. Я ще починав з неї, а закінчив, як бачиш, циніком. Людям-машинам не дано інтуїції, а віра не виникає без її благословіння.
Перевізник
А в себе ви вірите?
Антон
Ні, ми себе лише любимо і оберігаємо. Хай це прозвучить для тебе свідченням безсилля. Поодинокі, безсилі істоти, ми знаходимо одне одного, зближуємось, і від того єднання стаємо сильнішими. Це остання можливість вижити, раз ми не народилися з вірою у Спасителя. Містика — для божевільних і недорозвинутих. Нам немає діла до болячок і виразок світу. Раніше їх просто випікали вогнем, а зараз оберігають цілу купу сміття…
Перевізник
…щоб не вихлюпнути разом з водою дитину.
Антон
…ще одного покруча цивілізації. Бачиш, Перевізнику, ми навіть не здатні кинути цю кляту цивілізацію і піти за тобою. Втрачене покоління, яке не було на війні й народилось від ситих здорових батьків. Чому ж ми хворі? Коли це почалось?..
Перевізник
Певно, тоді, як ваші батьки продали дідівську хату на селі, не усвідомлюючи, що прирікають своїх дітей на чужинство. Немає ганебнішого видовища, ніж занедбаний цвинтар. Я народився у місті й прожив у одному домі 20 років. А потім його знесли. Відтоді я теж чужинець і хочу застерегти всіх від цього нещастя.
Бесіда п’ята
Лже-Перевізник
Основа:
Сія землица была часточка той земельки, где странствовавшая между человеки истина и, убегающая во зле лежащего міра сего, последніе дни пребыванія своего на земле провождала и остатній роздых имела, дондеже возлетела из долних в горнія страны.
Григорій Сковорода. Притча «Убогій жайворонок», 80-ті роки XVIII ст.
Бесідники: Перевізник, Лже-Перевізник, Бабця, Чоловічок завбільшки з метелика.
Набридли Перевізникові і пізня осінь, і зима, і рання весна, та не так вони, як постійне бажання повернутися додому. Тут мала б початись казка, вірна супутниця дитинства, але тоді б Перевізник не був би Перевізником. Неможливо повернутися з мандрів, обтяженим пилом і зайвими словами, й розповідати казки. До того ж Перевізника ніхто не чекав, крім котика й песика, котрі жили поки що в Бабці, чия хатка ліпилась до старезної груші край гостинця. Від Бабці було рукою подати до перевозу, а ріка шуміла вже й тут, збуджена весною й перелітними птахами. Перевізник кожного разу боявся, що старенька вмре, і ще здалеку видивлявся ознак життя над хаткою, яку легко могла втримати куряча лапка. Диму він не побачив, але на подвір’ї весело крутився жовтий песик.
Значить, усе гаразд.
Бабця була нічийна. Мала таку-сяку пенсію, городець, курей, в Перевізник рубав їй дрова. Так що не зовсім була нічия баба. Песик кинувся до нього, а рябий кіт привітно нявкнув. Вийшла Бабця у синьому латаному фартусі й чорній хустці й довго роздивлялась Перевізника старечими очима, ніби не впізнавала, хоч чула його голос.
Бабця
А я думала, що ти вже не прийдеш. Хотіла сама йти до перевозу, та зле бачу — можу ногу зламати. Тоді вже зовсім погибати бабі.
Перевізник
Ви ж знаєте, що я спочатку до вас, а потім уже на перевіз.
Бабця
Та знаю, але воно всяк буває… Люди мені казали, що ти на перевозі. Та й ходять уже туди гуляти. Вчора було двоє: хлопець з дівкою. Правда, які йшли, такі й верталися, хіба дівка спину собі зазеленила…
Перевізник
Я ж щойно з автобуса! Що за мара?
Бабця
Мо’, хто інший там хазяйнує? На чуже позаривсь. Воно й місцина там гарна. Гусей можна держать, качок. І город посадити. Котик і песик твої за рибою скучають. Як же тепер буде? Ти на службі, а воно влізло.
