Чоловічок завбільшки з метелика

Журишся, Перевізнику?

Перевізник

Як бачиш.

Чоловічок завбільшки з метелика

Не журися. Все буде добре. Той старий не знає, куди він потрапив.

Перевізник

Куди ж?

Чоловічок завбільшки з метелика

У казку. Що б ти не думав, у які халепи не встрявав, ти завжди можеш вернутися у казку і там відійти душею. То старий випадково у неї втрапив.

Перевізник

Він жив вище по річці…

Чоловічок завбільшки з метелика

Він жив не на тій річці і не у тому зачарованому світі, у якому ми живемо віддавна, хоч думає, що на тій.

Перевізник

Я не дитина і не хочу щоразу вертатись у казку. Світ не росте, а тільки відновлюється, як відростає хвіст у ящірки, коли їй його відірвуть. Я б не тікав звідси щоосені, якби не відчував старіння світу.

Чоловічок завбільшки з метелика

Я теж не росту, хоч завбільшки з метелика. Те, що надовго, має лишатися незмінним, щоб стати опорою для скороминущого, інакше ніщо не буде рости. Розплющ очі — і ти відчуєш, що вони в тебе бачать по-іншому, ніж хвилину тому.

Перевізник

Не хочу. Не хочу розплющувати очей і не хочу бути незмінним.

У відповідь він почув тихий сміх і зрозумів, що Чоловічок завбільшки з метелика покинув його, як завжди, коли надходив час прощання. Він сів і озирнувся кругом себе. «Я вас дуже прошу, — сказав Перевізник, — якою виглядала ріка з острова?»

Дитина

Її весь час затуляли дерева й кущі.

Жінка

Це було дуже гарно.

Чоловік

Набагато краще, ніж би її затуляв мур чи стіна.

Уріж, 1987 рік.