245 https://bit.ly/2p61Ogl

246 https://bit.ly/2GkgzUF

247 https://bit.ly/2IScftZ

248 https://bit.ly/2uhtH82

249 https://bit.ly/2I2PvGu

250 https://bit.ly/2ulB4eO

251 https://bit.ly/2Gb0o8R

252 https://bit.ly/2I1qwDv

253 https://bit.ly/2G9FCX8

254 https://bit.ly/2uqf4j9

255 https://bit.ly/2IS6vAE

https://bit.ly/2pDChZg

256 https://bit.ly/2ujktIG

257 https://bit.ly/2FJaaTE

258 https://bit.ly/2DzFqly

259 https://bit.ly/2DQUzQw

260 https://bit.ly/2zmfgQq

Розділ 15 Від інсульту до геніальності

Існує ціла група препаратів під назвою «нейропротектори». Як очевидно випливає з цього слова, вони покликані захищати наш мозок від усього поганого (брак кисню, оксидативний стрес, цитокінові шторми та все інше, що може вбити нервові клітини). Основні стани, коли мозок перебуває під такою страшною загрозою, — інсульти й черепно-мозкові травми. Але зараз ми станемо свідками дива: якщо при лікуванні того самого пацієнта з інсультом є мета відновити чи покращити функції його мозку, то можна призначати ті самі препарати. Але тоді вони гордо носитимуть назву «ноотропи». Перелік таких ліків величезний (бо поняття «нейропротектор» і «ноотроп» — максимально нечіткі), а нижче наведено лише найпопулярніші з них. Однак автор, після багаторічного досвіду роботи з інсультними й нейрохірургічними пацієнтами, закликає вас ніколи не купувати жодних фармакологічних нейропротекторів. Вони нічого не дають. Ті самі тисячі, які ви на цьому заощадите, краще витратити на хорошу реабілітацію, на масажиста, на правильне харчування, на протипролежневі матраци, тобто на всі ті речі, які справді допомагають відновлюватися після уражень мозку.

Якщо читачі не вірять на слово (а так і треба), вони можуть ознайомитись із підсумком доказів.

«Кавінтон» — не покращує життя пацієнтів з ішемічним інсультом 261.

«Цитіколін» — неефективний у лікуванні травм головного мозку та ішемічних інсультів 262 263.

«Гінкго білоба» — не допомагає відновлюватися після інсульту та не покращує когнітивних функцій 264 265.

«Церебролізин» — згідно із систематичними оглядами, немає достатніх доказів, щоб рекомендувати застосування «Церебролізину» пацієнтам із судинною деменцією (деградацією розумових функцій) 266. При лікуванні ішемічного інсульту «Церебролізин» також не має переваг 267. При цьому існують помірні докази, що він підвищує кількість серйозних побічних ефектів.

А проте не все з «Церебролізином» так погано. За деякими даними, він покращує пам’ять у щурів після стресу, стимулює їхні розумові функції та зменшує світлобоязнь 268 269 270.

Тож маємо надію, що «Церебролізин» нарешті займе свою нішу якщо не в медицині, то принаймні у ветеринарії. Зрештою, покращення пам’яті в нервових мишей, які живуть у темряві, — важлива клінічна задача.

«Пірацетам» — неефективний при ішемічному інсульті, не допомагає при деменції і когнітивних порушеннях. (Висновок зроблено після аналізу лікування 12 тисяч пацієнтів 271 272.)

Зрештою, «Пірацетам», попри свою згасаючу популярність, досі не ухвалений FDA 273.

У розвинених країнах пірацетам поступово переміщується із площини медицини в паралельну реальність «нейрохакінгу».

Нейрохакінг — це, по суті, гонитва за «прокачкою» характеристик мозку: краща пам’ять, увага, швидкість когнітивних процесів, емоційна стабільність, загальний психологічний стан. У самому бажанні мати «кращий мозок» нічого поганого немає, врешті, ми ж качаємо м’язи. Однак по факту нейрохакери пилососять мережу в пошуках не лише клінічних досліджень (більша частина з яких — дуже низької якості), а ще й відгуків колег-нейрохакерів чи простих людей, які приймали ноотропи. Так, вам не почулося, весь перелік неефективних препаратів у цьому розділі — клондайк для нейрохакера. Бо останній часто не має формальної відповідної освіти, тому й не може відділити цінну інформацію від білого шуму (а його довкола цих препаратів багато).

Геть завзяті нейрохакери починають придивлятися не до лікарських препаратів, а до різноманітних БАДів зі ще сумнівнішими властивостями. Приміром, у відповідних колах достатньою популярністю користується екстракт герані («Метилгексанамін»). По-перше, зазначена речовина в герані відсутня й не екстрагується з неї 274. По-друге, цей «Метилгексанамін» пов’язують із численними побічними реакціями й щонайменше п’ятьма летальними випадками 275. І це далеко не єдина небезпечна речовина.

Насправді виходить дуже органічний колообіг: нейрохакери в гонитві за суперздібностями п’ють екстракт герані. Ледь не склеюють ласти. І починають пити всі свої суперпрепарати, аби навчитися говорити заново. Суцільний кіберпанк.

261 https://goo.gl/3X9EhM

262 https://goo.gl/zqE6GV

263 https://goo.gl/zUAens

264 https://goo.gl/rmyXDP

265 https://goo.gl/n8VhXM

266 https://bit.ly/2KPfcwY

267 https://bit.ly/2FYxAog

268 https://bit.ly/2zGs9Fb

269 https://bit.ly/2PiIEfD

270 https://bit.ly/2E9RSJP

271 https://bit.ly/2VYa0ev

272 https://bit.ly/2UDu5qq

273 https://bit.ly/2M0UpZY

274 https://bit.ly/3dGolqD

275 https://nyti.ms/3ahEjXg

Розділ 16 Що з’їсти, щоб схуднути?

Унікальна дієта! Мінус 5 кг за 2 дні!

Знайомо звучить? Інтернет повниться подібними обіцянками. Особливо часто можна натрапити на історії про прекрасну середземноморську дієту, яка надзвичайно впливає на стрункість 276. І це звучить непогано, поки не задумаєшся над питанням: як можна їсти макаронні вироби з олією без шкоди для своєї фігури? А ще є рівноцінно хороша традиційна японська дієта, у якій безліч антиоксидантів; і оскільки страшного м’яса японці не їдять, вони навіки врятовані від пухлин.

Якщо відкрити суху статистику, можна легко дізнатися, що за стрункістю італійці посідають 92 місце у світі (разом з українцями) 277. А містична Японія посідає 3 місце у світі за частотністю випадків раку шлунка 278.

Одна з причин: японці масово мають гастрит з молодого віку 279.

А точно причина не в «специфічній окінавській дієті»? Автор пропонує відкинути стереотипи й упередження та подивитися на наукову базу.

Біда в тому, що дієтологічні дослідження проводяться з великими труднощами та недоліками: проблеми із засліпленням, неможливість уникнути сторонніх чинників, проблема з дотриманням протоколів 280. Справді, як можна бути впевненим у тому, що учасник дослідження їсть лише ті продукти, які записані в його призначеннях? Як переконатися, що в частини піддослідних немає специфічного гена, який дозволяє їм їсти багато і при цьому не набирати зайвої маси?