Але з плином років люди дедалі рідше купують різноманітні «проносні й грудні збори» й все частіше віддають перевагу промисловим фітопрепаратам. У цьому сенсі українцям надзвичайно пощастило. Бо саме ми винайшли… «Протефлазид»

Вітчизняний диво- (без жодної іронії) препарат, який зміцнює імунітет і бореться з інфекціями. Список показань дуже широкий та включає, серед іншого, герпес, віспу, гепатити, кандидози, статеві інфекції і навіть СНІД! 240

Страшно навіть подумати, що ж таке має бути у складі препарату, аби він успішно боровся з усім переліченим.

Реальність дещо скромніша за очікування, бо «Протефлазид» є спиртовим екстрактом з двох травок: щучки дернистої та війника наземного, — тобто фактично є фітопрепаратом.

Читачі вже знають про небезпеку, пов’язану із цим типом лікарських засобів, — нестабільний склад (адже цьогорічна щучка відрізнятиметься від минулорічної через кількість світла, опадів, день посадки, тип ґрунту тощо.) І правда, у складі зазначено:

флавоноїдів не менше 0,32 мг/мл;

карбонових кислот не менше 0,30 мг/мл;

спирт 96 %.

Знову-таки, людям, трохи знайомим з хімією, цей склад ні про що не каже: і карбонових кислот, і флавоноїдів є десятки, якщо не сотні. І питання, чи вони корисні, ідентичні питанню «Чи корисна вода?». Так, без неї було би скрутно, але чи має вода лікувальні властивості в класичному розумінні?

Однак автор закликає навіть не розбиратися в цьому питанні та прийняти за аксіому, що діючі речовини «Протефлазиду» — справді діючі. Головна проблема — у кількості цих речовин.

Скільки флавоноїдів ми з’їдаємо за день у звичайному житті? У США, наприклад (де раціон якісно в середньому порівнянний з нашим), — 190 мг/добу 241.

Повернімося до інструкції. Максимальна добова доза для дорослих — 30 крапель на добу (майже 1 мл). Тобто в 570 разів менше, ніж можна просто з’їсти.

Те саме і з карбоновими кислотами.

Відкриймо вінтажну наукову публікацію про пиво 1923 року 242. У літрі стауту розчинено приблизно літр СО2 (а отже, і карбонових кислот). Можна полічити, що цей об’єм важить 2 грами (2 мг/мл). У «Протефлазиді» — у 6 разів менше. Автор не закликає всіх читачів пити пиво. Карбонові кислоти містяться в більшості харчових продуктів. Тобто все, що є корисного у «Протефлазиді», ми й так споживаємо щодня в значно більших кількостях.

Оскільки нам не вдалося теоретично пояснити користь цього препарату, варто звернутися до результатів досліджень, які надає сам виробник 243.

Одразу привертає увагу специфіка географії: усі публікації походять з України, Казахстану, Узбекистану, Якутії тощо. Так би мовити, з «наукових столиць» світу. Більшість «досліджень» — обсерваційні. Тобто дослідники не створювали експериментальних умов і не намагалися врахувати всі додаткові чинники, які можуть впливати на результат лікування пацієнтів (наприклад, люди, яким призначали «Протефлазід», могли стартово мати кращий стан чи хвороби, які проходять самі по собі, без жодних ліків).

Власне, науково-практичний рівень праць теж під великим питанням 244. Приміром, в одному з досліджень автори застосовували таку схему лікування жінок з папіломавірусом:

«Протефлазид» у рот;

«Протефлазид» у піхву;

антигістамінні (протиалергійні) препарати;

вітаміни;

гепатопротектори;

протигрибкові препарати.

Варто сказати, що жоден із цих препаратів на папіломавірус подіяти не може в принципі. Крім того, у наведені виробником дослідження включений пацієнт без клінічних проявів папіломавірусної інфекції (тобто без симптомів), і всіх їх успішно «виліковують» «Протефлазидом». Однак ця категорія пацієнтів, згідно із сучасними уявленнями, лікування не потребує взагалі. Бо вірус зникає сам 245

Але найцікавіше починається далі.

В одному з оглядів дізнаємося, що «Протефлазид» застосовується в клініці з 2001 року 246. Водночас виробник повідомляє, що доклінічні дослідження закінчилися тільки у 2013 році 247. Більшість наведених фірмою досліджень на людях опубліковані до 2010 року. Виникає запитання: як так вийшло?

У 2012 році закінчено доклінічне дослідження ефективності «Протефлазиду» при грипі на мишах 248. Автори роблять висновок, що препарат перспективний і його треба досліджувати далі. Що не заважає в тому самому 2012 році одразу застосувати його на грипозних дітях віком від 1 місяця 249. Серед іншого визначали переносимість препарату на дітях, молодших 1 року. Ну, це можна зрозуміти: лабораторні миші коштують грошей. А піддослідних дітей народжують безкоштовно. Тому ще до мишей (2012 рік) «Протефлазид» неодноразово досліджували на дітях із грипом:

у 2008 році 250. Діти в цьому дослідженні обійшлися найдешевше, бо були в дитячих будинках. Цікаво, чи їхні законні представники давали згоду на участь малюків у дослідженні;

у 2009 році. 251 252 253

Цінність лабораторних досліджень «Протефлазиду» також сумнівна.

Згідно з інструкцією виробника, біодоступність (кількість речовини, яка потрапляє в кров після того, як цю речовину з’їли) флавоноїдів складає 80 % 254. І це дуже дивно. Бо в західних джерелах кажуть, що після споживання через рот у кров всмоктується зовсім мізерний відсоток флавоноїдів, та й ті одразу метаболізуються в печінці 255. А щоб бодай теоретично діяти на якихось збудників інфекцій, препарат має перебувати в крові у достатній концентрації.

При цьому не забуваймо, що кількість флавоноїдів у цибулі, бананах, яблуках у сотні разів більша, ніж у «Протефлазиді».

У «Протефлазиду» все на місці: законність, об’єктивність, науковість, гуманність, етика.

Закінчити огляд препарату хочеться на позитивній ноті, дуже науковою цитатою з дуже наукової праці, наданої виробником 256. «Вірус — живий мікроорганізм, який паразитує у клітинах макроорганізму. І якщо вірус „харчується“ тим самим, чим і клітини людини, то сприймає, як і клітина людини, компоненти злаків, що входять до складу рослинного препарату Протефлазід®, як філогенетично звичні продукти». Щоб уникнути конфліктів, автор повністю погоджується із цією фразою, хоч навіть якби його катували, не зміг би пояснити, що вона означає.

Та фітотерапію полюбляють не тільки в Україні. У «Протефлазиду» є німецький колега — «Синупрет», доволі популярний на батьківщині (ну, і в нас теж, само собою).

Насправді закладені носи ним лікують уже 80 років 257. Однак досліджувати вирішили тільки через 65 років після винайдення.

Усі наукові праці, у яких відзначається ефективність «Синупрету», або німецькі, або були профінансовані фірмою-виробником (перше необов’язково виключає друге).

Однак усі незалежні дослідження цього препарату, виконані за останні п’ять років, сходяться в одному: щоб робити висновки про ефективність «Синупрету», треба проводити подальші клінічні дослідження (2016 рік) 258 259. А ті докази ефективності «Синупрету», які вже існують, мають низьку якість і не дозволяють його рекомендувати однозначно (2017 рік) 260. Як так виходить, що за 20 років досліджень і спонсорських вливань ефективності визначити не вдалося?

Однак у 2020 році сталося несподіване. «Синупрет» потрапив до Європейських рекомендацій щодо лікування риносинуситу. Чому так сталось і чи можна його тепер вважати ефективним, автор розповідає в третій частині книжки.

236 «Немає нічого сильнішого за звичку» (лат.).

237 https://bit.ly/39PSkLC

238 Автор сподівається, що останнє речення всіма читачами буде сприйняте радше як незграбний жарт, а не заклик до дії.

239 Інформацію надано НЕ на правах реклами.

240 https://goo.gl/p6vGBX

241 https://goo.gl/DXG1x3

242 https://goo.gl/GE1Wj7

243 https://bit.ly/2unhAXo

244 https://bit.ly/2pIyPNh