Таким чином, гідроколонотерапія — це типова російська рулетка. Де за оптимістичного сценарію незнайомець насадить клієнта на шланг і полоскатиме йому нутрощі без жодного позитивного ефекту. Про песимістичний варіант розвитку подій написано вище.
Серце — Родині.
Життя — Вітчизні.
Дупу — Нікому!
(За винятком ендоскопіста чи проктолога.)
Ще одна тема, дотична до прямої кишки (хай пробачить читач цей випадковий каламбур), — пробіотики.
Ми звикли пурхати метеликом, за день встигаючи в десятки місць. У спеку і холод. З температурою і на милицях. Відтак чи не єдиний непереборний фактор, здатний прикувати нас до місця постійної дислокації, — це пронос.
Фарма і маркетинг упевнено роблять свою справу. Тому з високою ймовірністю, упіймавши швидку Настю, пересічний громадянин обережно, але рішуче рушить в аптеку купувати желатинові капсули з мертвими/живими/дохлуватими молочнокислими мікробами.
Тим паче, коли мова йде про діарею, асоційовану з прийомом антибіотиків (ДАПА), можна бути впевненим, що лікар практично завжди призначить пробіотики. Популярність цих пігулок не має меж. За результатами продажу вітчизняних препаратів у січні 2017 року пробіотик посідає сьоме місце 120.
Наскільки це виправдано?
Більшість антибіотиків в адекватній терапевтичній дозі знищують як шкідливі, так і корисні бактерії. А саме ретельно виважений природою баланс мікробів у нашому кишківнику й забезпечує адекватне перетравлювання їжі та формування «правильного» стулу. У якийсь момент виникла проста й закономірна думка, що треба їсти корисні бактерії, аби вони зайняли місце тих, хто загинув під час антибіотикотерапії. Тільки от не зовсім зрозуміло, чому виробники так вчепилися саме в лактобактерії 121. У товстому кишківнику вони далеко не єдині мешканці. Страждають десятки інших штамів мікроорганізмів. Наприклад, кишкова паличка. Але її вкласти в пігулки, щоб потім проковтнути, не вийде (занадто високий ризик того, що ця паличка сама викличе захворювання). Тому ставку зробили на біфідо- і лактобактерії.
Насправді екосистема кишківника та її дисфункція занадто складні й багатофакторні, щоб лікувати «дисбактеріоз» (діагноз, якого в англомовному світі не існує) препаратами зі стандартним набором бактерій 122.
Що нам каже доказова медицина з приводу пробіотиків при ДАПА?
Існують помірні докази того, що пробіотики можна використовувати для профілактики ДАПА у дітей 123. Однак ефект досить слабкий. Ризик розвитку діареї не зникає, а знижується на 50 % у кожного одинадцятого пацієнта.
Крім того, у тому самому дослідженні і в інших великих метааналізах ( 124) наголошується, що від пробіотиків варто утриматися пацієнтам з послабленим імунітетом. Цікаво, а дитина з інфекцією, тяжкість якої вимагає призначення антибіотиків, має послаблений імунітет чи ні?
У дослідженні PLACIDE, яке включало 17 000 пацієнтів, різниці між плацебо і пробіотиками не виявили125.
Усесвітній журнал гастроентерології не радить рутинне використання пробіотиків, бо причини діареї в кожного пацієнта є індивідуальними 126. А отже, вимагають специфічного підходу в доборі «пробіотичних» мікроорганізмів.
Не слід також забувати про реалії, у яких ми живемо. І про те, які препарати бувають у нас на ринку. Низка досліджень, здійснених спілками споживачів, виявили, що в деяких виробників стартова кількість мікроорганізмів не відповідає заявленій на упаковці. В інших — капсула не витримує потрібної часової експозиції в шлунковому соку. Обидва чинники нівелюють будь-яку можливу користь від препаратів.
В усіх дослідженнях автори сходяться на думці, що пробіотики не слід застосовувати щодо тяжких пацієнтів, бо це несе ризик транслокації мікрофлори й генералізації інфекції. (Тобто мікроорганізми, яких вони проковтнуть у пігулці, можуть вирішити трохи помандрувати їхнім тілом. А позаяк імунітет послаблений — їх ніхто вчасно не спинить. Це запросто може закінчитися новою інфекцією, яку вже викличуть «корисні» пробіотики.)
Наприкінці можна поставити ще одне запитання, але вже самим собі: чи наше суспільство справді таке багате, щоб витрачати кошти на ліки із сумнівною ефективністю? Чому не витратити ті самі кошти на покращення раціону, на включення до нього різноманітніших продуктів, кисломолочки, достатньої кількості овочів?
Можливо, тому, що, як завжди, нам хочеться простих рішень і чарівної пігулки.
116 https://bit.ly/2A2V5rn
117 https://bit.ly/2NzgjRl
118 https://bit.ly/2OPxS46
119 https://bit.ly/2ytaNdj
120 https://goo.gl/4zY8ZL
121 https://goo.gl/NsLkE1
122 https://goo.gl/dvJryI
123 https://goo.gl/uFLLu8
124 https://goo.gl/pHKduF
125 https://goo.gl/C7CDCy
126 https://goo.gl/IQjeLh
Розділ 10 Deus ex machina Біорезонанс
Якби автор почав перераховувати всі наявні на ринку «медичних» послуг псевдоприлади, йому довелось би написати ще одну книжку такого самого обсягу. Різновидів лайна може бути багато, але базова субстанція завжди лишається та сама.
У цих приладів є спільна риса: майже всі вони (з винятком, який автор наведе нижче) маніпулюють людським страхом перед голками й кров’ю. Тому майже всі вони мають максимально мирний вигляд: екранчик і дротики, які тягнуться до пацієнта. Або ж якась ручка, яку треба взяти в долоню. Що може приховуватися всередині цих приладів, знає один лише шайтан. Це може бути простий електричний ланцюг, або якісь котушки з дротами, або й узагалі нічого.
Основних «принципів» дії два: апарат або міряє температуру (в одному місці, у різних ділянках, справа і зліва тощо), або ж вимірює електричне поле (у локалізації так само можливі різні комбінації). Варіант з температурою — безглуздий, бо визначення температури на поверхні тіла — найменш точний метод вимірювання 127 (чутливість 52–54 %). Варіант зі струмом — ще безглуздіший. В уявленні шарлатанів усе живе випромінює електромагнітні хвилі. У живого тіла, мертвого тіла, пухлин і мікробів частота цих випромінювань різна і специфічна. За допомогою цього апарата нібито можна робити корекцію хвиль, завдяки чому все хороше розквітне, а все погане повиздихає. Тут варто зауважити, що «електромагнітного поля тіла» як такого не існує, бо воно складається з мільярдів різниць потенціалів окремих клітин. І різниця між потужністю зарядів здорових клітин різного типу колосальна. Тому, наприклад, приєднавши до тулуба електроди, лікарі отримують кардіограму (а не якесь біополе), тому що розряди в серці перекривають електромагнітну активність нирки, вуха й соска (наприклад).
Взагалі якщо під час ознайомлення з принципом дії якогось апарата ви натрапляєте на слова: біорезонанс, біорегуляція, послідовність Фібоначчі, золотий перетин, штучний інтелект, теорія хаосу, маятники, інформаційно-хвильовий, кванти, телепортація, фрактал — з імовірністю 99 % вас намагаються розвести на гроші.
Прикладом апарата, який міряє температуру, є «Біопромінь» — розробка чи то наша, чи то російська. Після вимірювання він видає купу біохімічних і клінічних аналізів: кількість різних клітин крові, рівень ферментів печінки, рівень глюкози, практично все, що можна придумати. Насправді апарат в принципі нічого не може поміряти, бо це суперечить усім законам фізики. Смішно, але є одне дослідження, у якому при використанні апарата збіг кількості лейкоцитів (як порівняти зі стандартною методикою вимірювання) склав аж 43 % 128. Це те, що називається «пальцем у небо». Разом з тим апарат коштує 15 тисяч доларів, і за державні кошти його закупили в Маріуполі.
