235 https://wb.md/2Ek5mON

Розділ 14 «Подихай над картоплею»

«Простий, але такий мудрий народ…» — вислів настільки поширений (завдяки окремим зразкам класичної літератури), наскільки й хибний. Ми всі час від часу опиняємось у полоні романтичних роздумів про велич людського розуму й духу, особливо коли йдеться про наших забутих предків. Тим паче, коли маємо змогу насолоджуватися стародавніми здобутками цивілізації, як-от піраміди в Гізі чи похмурі у своїй помпезності замки. А якщо дати волю фантазії та уявити античного хлібороба, який на світанку ступає босими ногами по вологій траві, перешіптується з вітром про те, чи не час сіяти зерно, знає кожну травинку на полі та всі її таємничі властивості, — мимоволі сповнюєшся повагою до «мудрості віків», до традицій, що нескінченно передаються від покоління до покоління…

Сувора правда (хай пробачать вразливі читачі) інша: той хлібороб з великою ймовірністю скінчив своє життя у власних кривавих випорожненнях, трясучись у дизентерійній лихоманці. А його дружина разом з дитиною загинули під час пологів, бо повитуха, керуючись тією самою сивою мудрістю, засовувала в родові шляхи бідолашної жінки солодощі, щоб «дитятко до них тягнулось і швидше вилізло».

Ось так плавно ми перейшли до явища «народної медицини». Цей феномен у сучасному світі досить неоднорідний і може часом містити широкий спектр як застарілих теорій, так і новомодних вигадок. Цікаво, що попри вільний доступ чи не до всієї інформації, накопиченої людством, саме віра в давні міфи неабияк популярна серед людей. Не останню роль у цьому відіграє традиція, адже ще давні римляни зауважили, що Nil adsuetudĭne majus 236.

Автор із задоволенням навів би тут наукові аргументи щодо ефективності української народної медицини. Але, як могли здогадатися читачі, жодних адекватних досліджень на цю тему ніхто й ніколи не проводив. На щастя, ми живемо у глобалізованому світі, де чужа народна медицина поступово інтегрується в нашу культуру. Мова, звичайно, про медицину китайську, народну. Найглобальніший аналіз щодо неї був опублікований у Журналі альтернативної та комплементарної медицини 237. Тож немає жодних підстав вважати, що редакційна колегія випустила б у друк несправедливу й необ’єктивну публікацію. В аналіз увійшло 70 досліджень, переважна кількість з яких стосувалась акупунктури при різних захворюваннях. І, о диво, автори встановили, що якість доступних досліджень така низька, що вони не можуть зробити жодних висновків про ефективність китайської народної медицини. А отже, і рекомендувати її теж не можуть. Ніби хтось сумнівався. Народні рослинні методи лікування

Немає сенсу перераховувати всі безумства, до яких вдається людський мозок у своєму невпинному комбінаторному прагненні. Особливо якщо це стосується поєднання хвороб, рослин і різноманітних отворів людського організму, куди ці рослини можна помістити.

Більшість читачів випробували на собі (у дитячі роки) щонайменше дві методики лікування гострих респіраторних інфекцій: картопляним паром і натертим часником.

Автор не може, хоча дуже хотів би, навести тут клінічні дослідження щодо означених процедур, оскільки мудрості «мудрого народу» чомусь не вистачило на розробку методології експериментів. А сучасна наука не має достатньо ресурсів, аби перевіряти кожен сивий забобон. Проте він спробує переконати читача аргументами від здорового ґлузду.

Проблема з будь-яким народним способом лікування респіраторних інфекцій — вони не можуть працювати навіть теоретично. Для первісної людини був очевидним той факт, що коли ніс набряк і з нього тече, то проблема, очевидно, локалізована в самому носі. На щастя, сьогодні ми знаємо, що респіраторні віруси, хоч і мають особливу симпатію до епітелію слизових оболонок носа й горла, зовсім не обмежують своєї діяльності в організмі людини тільки цими ділянками. Закладений ніс супроводжується погіршенням загального самопочуття. Саме в той час, коли вам стає кепсько, вірус розмножується в крові і (подібно до Святого Духу) циркулює там, де хоче. Тому місцеве лікування носа будь-якими інгаляціями ніяк не впливає на перебіг хвороби. Краще стане лише тоді, коли життєвий цикл вірусу добіжить свого кінця, а імунна система викине геть його рештки.

З хімічної точки зору, шанована картопля складається з крохмалю та води, жодне з яких не справляє абсолютно ніякого специфічного впливу на інфекцію. Натертий часник у цьому плані все ж таки має ідеологічну перевагу, оскільки ароматичні речовини в його складі справді можуть пригнічувати життєдіяльність деяких мікроорганізмів. Але поки ми не почнемо вводити часникову підливку у вену, немає жодних сподівань, що ці речовини можуть впливати на системне розмноження патогенів 238.

То хіба вдихання картоплі чи часнику не матиме зовсім ніякого впливу? Звісно, матиме! Гарячий пар чудово викликає термічні опіки слизової, а концентрований часник непогано організовує опіки хімічні. А якщо сміливець, який сидить над каструлею, рішуче накритий з головою рушником, вирішить подихати ротом, то його може очікувати приємна несподіванка у форматі опіку легеневого епітелію, що призведе до прощання з медициною народною й тісного знайомства з медициною сучасною. Експериментуючи з дарами городу, слід не забувати, що для них природою передбачений спеціальний спосіб введення в організм (рот). А від деяких альтернатив ваше тіло буде не в захваті. Фітотерапія

Автор передчуває, що від самої лише згадки цього слова в нього неминуче полетить бадилля цілющих рослин. Але, ніде правди діти, фітотерапія в сучасному медичному дискурсі посідає досить маргіналізовану позицію. І ось чому.

Ні в кого немає сумнівів, що рослини містять тисячі лікарських хімічних сполук. Ніхто не сперечається з тим, що певні з них справляють позитивний вплив на одужання від низки хвороб. Питання полягає ось у чому: які переваги мають фітопрепарати над звичайними фармакологічними засобами?

Когось може здивувати, але величезна кількість сучасних ліків мають у своїй основі природні рослинні речовини. Деякі з цих речовин людство навчилося синтезувати в лабораторії. Інші ми й досі отримуємо з природних джерел.

Приміром, ми зберемося лікувати пацієнта із серцевою недостатністю настоянкою наперстянки, яку вчені називають дигіталісом. Діючою речовиною настоянки є глікозид під назвою дигоксин. У кожній аптеці ви знайдете препарат «Дигоксин», зроблений на фармзаводі. Яка різниця між пігулками і настоянкою?

Так, речовина однакова. Але в пігулках вона хімічно очищена і має дуже точно виміряну дозу. А настоюючи оберемок наперстянки, ми й гадки не маємо, скільки дигоксину опиниться в кінцевому продукті, бо це залежить від багатьох змінних, як-от: час настоювання, стиглість і якість рослини, кількість дигоксину в кожній квітці (яка може бути різною) тощо. Крім того, бажаний нами алкалоїд — лише одна з багатьох хімічних сполук у складі наперстянки. І всі вони опиняться в настоянці, а потім — і в організмі пацієнта, спричинюючи не завжди очікувані ефекти.

Міф про користь усього природного й шкідливість синтетичного є оманою. Отруїтися можна і тим і іншим, просто у випадку фармакологічних препаратів набагато легше вберегти себе від біди.

Наступний один міф — «м’якість» ефекту фітозасобів. Природа причиново-наслідкових зв’язків не оперує категоріями «м’який — жорсткий». Є серцевий м’яз. Є порогова концентрація дигоксину (ефективна доза), у разі досягнення якої спостерігається суттєвий ефект. Ця концентрація не може бути м’якою. Вона є тільки ефективною або недостатньою. Просто у випадку очищених фармакологічних засобів ми маємо змогу краще її контролювати.

Адептам «цілющих фітопрепаратів» можна запропонувати лікування головного болю маковим молочком, із сировини, здобутої з городу сусідки по дачі. Адже воно містить і спазмолітики дротоверин з папаверином, і прекрасні неочищені опіати, які чудово покращують самопочуття 239.