– Це криптомнезія, – каже Санько і додає самовпевнено: – А головне, серце, що я тебе люблю. Любов – це найбільша запорука. Чоловікові, що тебе любить, можна довіряти повністю.

Від згадки про любов жінка втихомирюється. Горнеться до чоловіка. Авто шелестить гумою по новому шляху. Тоді вона питає:

– А звідки ти, Саньку, взяв свою криптомнезію про представника нової влади? Де ти дізнався про Зануду?

«Нові Дні» №№ 7-8, 1979 р.

_________________________

Науково-фантастична євгеніка

«Метро! Бульо! До-до!» – цими словами парижани характеризують три ступені нудної буденщини: «Поїзд! Праця! Спання!»

Зрештою, в Парижі не так уже й нудно. Зате в Совєтів «до-до» дістало урядове схвалення. Населення заснуло перманентно. Ціла Україна заснула. Трактористи хроплять під грушами. Вчителі дрімають, схиливши голови над столами. Все лежить наповал, повите прозорим серпанком сну, як у казковому царстві. Навіть Наталка-Полтавка, несучи на коромислі воду, сіла трошки відпочити та й заснула.

Їй снився Петрусь. Але тоді, як вона спала, життя не чекало. Літа минали, і дівчина старілася.

Саме на той час крізь міжпланетний простір пролітав у летючій бульбі космічний принц. Зовсім випадково він побачив Наталку. Її краса вразила його в самісіньке серце.

Скептичний читач скаже, що згідно з установленнями літературними нормами звичайна, рядова доярка навряд чи привабить принца. Для такого визначного чину автор мусів би подати партійну бригадирку. А чому не подав? Бо Наталчина врода притягає, як та сила земного тяжіння, і без партійного квитка.

Принц приземлив свою летючу бульбу недалеко від дівчини і заспівав:

Сонце низенько, вечір близенько,

Лечу до тебе, спішу до тебе,

Ти ж моє серденько!

Рум’янці заграли на щічках Наталочки.

«Ой, хто це? – пролетіла блискуча думка, – Чи не Петрусь?»

Та, відкривши очі, дівчина побачила біля себе свиняче рило, яке лізло цілуватися. На принцовій планеті мешканці мали руки й ноги як люди, а от лице було поросяче.

– А, здохло б ти! Нюхаєш мене...

Дівчина підняла руку і рішуче відштовхнула від себе рило.

І власне цей механічний, між дівчатами так часто вживаний, порух збурив самолюбство космічного принца, і тут же гостеві в голову прийшло рішення одружитися.

Він розповів Наталочці про своє походження і додав, що після поцілунку його свиняче рило завжди перетворюється на лице.

Ой, за того Петруся

Била мене матуся.

Ой, лихо – не Петрусь,

Біле личко, чорний вус.

Вже скоро Наталочка соромилася за свою непоштивість. Вона була готова піти на всяку жертву, аби тільки відшкодувати вчинені збитки, і цмокнула гостя в щоку. Це тоді рильце усміхнулося і перетворилося в Петрове лице.

Принц божився, що його коханню немає дна. Він наполягав на шлюбі, і то невідкладному. Сьогодні нам стає ясно, чому. Бідолашний жених уже був не першої молодости.

На його планеті життя людини протікає в чергуванні подвійної форми, щось подібне до стадій гусениці й метелика. Наш принц був у стадії гусениці. Він їв, пив і аж лиснів від товщу. Тепер саме припала нагода поласувати. Шлюб з Наталочкою принесе численні українські борщі, голубці і вареники. Але для принца лишалося ще тільки п’ять років цього розкошування. Після того він завинеться в шовковий кокон і засне, як мумія в труні. Цей сон покладе завершення гусеничній стадії і кінець подружжю.

В коконі принц відбуде метаморфозу. Він перетвориться в метелика. Він одержить пару гарних червоно-чорних крилець, а його свиняче рильце стане довгим хоботком для пиття медового нектару. Він випурхне у білий світ, полетить до жінок-метеликів і бавитиметься з ними, співаючи і сміючись. Ті самички покладуть яєчко в затишку, і з яєчка вилупиться новий принц чи принцеса.

Для історії залишається таємницею, чи принц наперед повідомив Наталку про всі ці порядки і звичаї. Але ми вже знаємо, що він дуже наполягав на негайному, американському шлюбі. Ця вимога і Наталчина кваплива згода дають причину підозрювати деякі недотягнення. Фиґлі-миґлі. Може, навіть принц ужив гіпноз.

Отак дівчина подивилася довкола себе на верби, на Ворсклу і на Панянку. Її погляд коротко спинився на трактористах, які хропіли під грушами. Потім вона хитнула головою до принца: «Їдьмо!»

Космічний гість широким жестом запросив дівчину до своєї летючої бульби, і вони полетіли у відкриті простори.

Ми не одержали більше ніяких новин про Наталку-Полтавку. Але, очевидно, на новій планеті дівчина справила глибоке враження. Бо з тих пір в Україну почали вчащати космічні гості, шукаючи місцевого шлюбу. Вони позабирали не тільки дівчат, а навіть старих дів і підтоптаних вдовичок. На цих останніх, власне, прийшов великий попит, бо так думалося, що вони вміли варити й готувати.

Скоро дійшло до того, що в Україні зникло все жіноцтво. Наче його пилососом щось висмоктало. Начисто. А трактористи і далі хропіли собі під грушами. Вчителі дрімали, схиливши голови, і час від часу стукалися ними об стіл, підносили голови і дрімали далі.

Численні дослідники спершу в’язали космічне сватання з уживанням гіпнозу. Чому жінки відлітають з рідного оточення на вічну розлуку? Чому згоджуються на нижчу стадію гусениці? Адже відсутність крил ніколи не пустить їх у високе товариство метеликів. Та в дійсності гіпноз тут нічого до діла не мав. Жінки самі заявляють, що краще жити на чужині, аніж маячити в осоружному стані «до-до».

«Нові дні» № 2, 1984 р. «Новий Обрій» № 7, 1985 р.

__________________

Науково-фантастична євгеніка

Це вже більш не секрет, що в Австралії все населення без винятку нездужає на «вікендіс австраліяніс». Симптоми цієї бацили виявляються в гарячковій діяльності на кінець тижня. З наближенням неділі вулиці Сіднею порожніють. Люди скакають в авта і мчать на море чи в гори. Нема того, щоб виконували п’ятирічку за чотири роки або збирали колоски для держави.

Москва вже давно запевняє, що в неї є ліки проти цієї хвороби. А в 1999-му році московське лікування було застосоване до австралійців.

Цього пропам’ятного року збройні сили Австралії страйкували три тижні. Кожен вояк із своєю «шилою» безжурно і безтурботно віддалився від бази. Коли це в небі залопотіли гелікоптери. Совєтське військо навалилося з Новокаледонської Народної Республіки. І прем’єр-міністр Австралії не встиг сказати «Джек Робінсон», як країна вже лежала зґвалтована і завойована. Навколо тихо-тихо. Тільки лунко марширують окупаційні загони:

Ми бацилу розобйом.

В Австралію жить пойдьом

В Австралії добре жить:

Єсть что шамать, єсть что піть.

Нова влада запроваджує свої порядки і оголошує плани на продразвьорстку, колективізацію і класовий поділ: бідняки (що мають по одній корові), середняки (по дві) і куркулі (по три). Ті, що тримають корови сотнями й тисячами на м’ясо, стають суперкуркулями. Державна телевізія їх називає акулами (існує тільки державна телевізія). Їхнє майно пакується на Советський Союз, родини їдуть в гарячу Сімпсонову пустелю, де висипаються з кузова, як груші для сушіння.