Литмир - Электронная Библиотека
A
A

Недді Нельсон:Ви думаєте, розумна людина стане розпатякувати про «істориків»? Як я вже сказав, як це свідчить про міру моєї розумності?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза:Існує також третя можливість, хоча вона ніколи широко не обговорювалася. Крім відгалуження та мандрівок у часі через звільнення свідомості, ця третя можливість також вирішує «дідусів парадокс» і поміщає мандрівника в «межовий час», імовірно, поза лінійним плином часу, в якому існує людство. Дещо примітивізуючи: межовий час не має ні кінця, ні початку. Не має нічого підвладного природним процесам розпаду й оновлення. У межовому часі нічого не народжується й нічого не вмирає.

Зрозуміло, що тільки боги існували будь-коли в цій вічності.

До цього часу.

Аллан Блейн: Обидві машини спалахнули, запаливши також ближній до них вагон та просотані креозотом кріплення залізничного полотна. Свідки стверджують, що аварія сталася десь о 23:35 і чотири локомотивних команди негайно зреагували на ситуацію. Знадобилася ще одна команда, щоб узяти контроль над ситуацією, але уламки вистигли достатньо для того, щоб слідчі могли вийняти тіла, тільки о 4:15 ранку.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Крізь усю міфологію проходить мотив створення богами самих себе як смертних, народжених смертними жінками. Божество просто виходить із вічності межового часу, являє себе у формі янгола, лебедя чи то тварини й здійснює зваблення або ж повідомлення, що потягне за собою появу смертного нащадка. Божественне створило плотське. Нескінченне створило скінченне.

Коли ж ви схрещуєте цю міфологію з «дідусевим парадоксом», тоді відбувається протилежне і смертна плоть може стати божественною.

Аллан Блейн: Під час робіт наш підрозділ вийняв з руїн обвуглені тіла двох дорослих чоловіків та двох дорослих, які, за свідченнями очевидців, були у першому, нерухомому автомобілі в момент зіткнення. Під час пошуків тіл у другому автомобілі цей рятувальник почув якийсь звук, який я ідентифікував як плач, зі зруйнованої передньої частини пасажирського відсіку. Розкриваючи за допомогою гідравлічного долота покорчені та вкриті щільними зморшками конструкції пасажирської частини, ми виявили єдину особу, що вижила в катастрофі, — дорослу жінку, можливо водія другого авта. У звукові, який спершу здався нам риданням, тепер можна було почути регіт, певно істеричної природи.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Якщо божество може створити себе у плоті, зачавши життя зі смертною, то смертний, можливо, має шанси досягти безсмертя, якщо спроможеться повернутись назад у часі та знищити одного чи обох своїх батьків. Таким способом, відповідно до «дідусевого парадоксу», мандрівник у часі унеможливлює своє фізичне існування, а значить, перетворює себе на істоту без фізичного початку і, що звідси випливає, без кінця.

Простіше кажучи, на бога.

Аллан Блейн: Як член рятувальної команди, я поговорив із уцілілою особою, жінкою приблизно років двадцяти п’яти, вмовляючи її зберігати спокій, поки парамедики не оглянуть її просто на місці події. Уціліла жінка була повністю закутана в щось, що можна змалювати хіба як мушлю чи кокон із жорсткої сітки. Дослідження внутрішньої поверхні цієї мушлі показало, що це спалені та розплавлені залишки синтетичного вбрання та головного убору, очевидно, довгої білої сукні та вельону, таких, які носять наречені на традиційних весільних церемоніях.

Щоб відволікти й заспокоїти жінку, я спитав її вік, ім’я та дату народження.

Очевидно, через шок вона відповіла: «Буде сто шістдесят три наступного місяця». Повернувши плечі й тулуб у коконі з рештків сукні, уціліла жінка сказала: «Це навіть смішно, оце тепер перетворитися на обвуглений кавалок».

Тіна Щосьтам: Ваксман дивиться, як ця дівчинка-диво йде вздовж колії, боса та загорнута в ковдру, і каже: «Ось де б я хотів побувати…»

Я подумала, що Вакс мав на увазі те, що вона гарненька.

Дівчинка-диво озирається просто йому в очі.

Але Вакс мав на увазі не те. Навіть близько.

Недді Нельсон: Хочете, щоб я познайомив вас із «істориком»? Вам що більше до душі: бути живим і дурненьким чи мертвим і всезнаючим?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: У якійсь мерзотній пародії на Благовіщення мандрівник у часі має здійснити паломництво до свого прямого пращура, в ідеалі до батька чи матері, у той час, коли його зачаття ще не відбулося, з метою вбити цього свого предка.

Шот Даньюн: Знову ж таки, не плутайте «підтримування багаття» з «розкладом походження». «Підтримувати багаття» — це мандрувати назад у часі з метою виростити кращого себе. «Розкласти походження» — значить прихлопнути якогось свого праотця, щоб упевнитися, що ніколи не народишся. Я вам гарантую: і те й друге — доволі огидно.

Недді Нельсон: Історики — хіба вони не називають це «знищенням джерела» чи «розривом походження»? Ви ніколи не чули таку назву для цього, як «розклад походження»? Хіба не здається логічним, що серійні вбивці типу Зодіака чи Джека Різника — це були люди, які провалилися в минуле й зіткнулися з труднощами в пошуках та «розкладі» своїх матерів?

Тіна Щосьтам: Від Вакса нічого не було чути ще довго-довго після того, як Рент Кейсі здійснив свій самогубний стрибок із мосту. Тим часом дехто з поліції випитував у мене, чи не виходив Вакс на контакт. Начебто якісь дітлахи загинули, їдучи на «Ягуарі X-тайп» бетонним автодорожнім тунелем. Машина виявилася краденою, а гаманець Вакса знайшли в задній кишені джинсів, що лишилися серед уламків. Так, ніби Вакс розхерячив «ягуар», убивши тих двох малих, і залишив на місці пригоди свої бісові штани…

Недді Нельсон: Вас дивує, чому в нас постійно як не війна, так голод? Ви здатні прийняти той факт, що «історикам», які рулять цим світом, просто в тягу споглядати нашу смертність?

Тіна Щосьтам: За кілька тижнів копи знову телефонують щодо Вакса. Схоже, що знов загинув якийсь дітлах у краденій машині, цього разу в «БМВ-325І». І виходить, що свідок готовий присягнути, що через секунду після того, як тачка злетіла з даху восьмиповерхової парковки, зарившись носом у бетонний тротуар та вбивши хлопака на передньому сидінні, — що після цієї катастрофи Карл Ваксман вишкрябався крізь розбите вітрове скло й пішов собі геть.

І знову я сказала копам, що не чула від нього ані словечка.

Недді Нельсон: Хіба можна чекати від «істориків» хоч якогось співчуття до страждань інших? Ви ридаєте, коли в’януть квіти? Коли скисає коробка молока? Чи не думаєте ви, що після того, як вони бачили смерті стількох людей, їхнє співчуття, чи емпатія, чи як там це назвати трохи зносилося?

Тіна Щосьтам: Коли копи подзвонили іншого разу, вони заявили, що зіставили відбитки пальців на кермі «БМВ» з відбитками у Вакса в квартирі. Вони спитали, чи я його не покриваю.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Одним із поширених догматів, спільним для доволі відмінних релігійних вірувань, є правило, яке стверджує, що людина може досягти істинної сили тільки «убивши свого батька». Одне з можливих трактувань цього правила — не вбачати в ньому метафори. Основна проблема полягає в перенесенні себе в час, що передує вашому народженню.

За нею, ясна річ, слідує фізично простіше, але емоційно непросте завдання убити одного зі своїх батьків.

Тіна Щосьтам: Намагаючися знайти Вакса, я пошукала в телефонному довіднику його маму, Глорію Ваксман, але вона там не значилася. Її дівоче прізвище було Ельрік, тож я зателефонувала кільком Ельрікам, яких знайшла. На одному кажуть, що номер неправильний. Коли я питаю Глорію Ельрік чи Ваксман на іншому, якась старенька пані кидає слухавку. Ця пані вішає слухавку ще разів десять, тож я їду за адресою, указаною в телефонній книзі. З-за дверей старечий жіночий голос каже мені забиратися, але я і не думаю.

52
{"b":"568668","o":1}