Лоуелл Річардс:Попри те що звідусіль долинали чутки про деяких студентів, які вживають препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, юрист округу вирішив, що поки немає достатньої підстави вимагати від учнів аналізу сечі. Юридична рада попередила, що хоч деякі з ерекцій можуть бути результатом уживання незаконно добутих ліків, які відпускаються виключно за рецептом, все-таки більшість випадків генітального збудження спричинені природою й, отже, підпадають під захист «Закону про американців з обмеженими можливостями». За порадою юриста шкільного округу адміністрація організувала презентацію виключно для учнів чоловічої статі з певних вікових груп.

Д-р Девід Шмідт (☼ міддлтонський лікар): Мої слайди містили кольорові фото, на яких зображувалися пеніси, уражені довготривалим пріапізмом і, як наслідок, гангреною. Спеціально для цієї лекції я відібрав найтяжчі випадки, зображення членів, у яких крайня плоть, голівка та печеристе тіло потемніли до пурпурово-чорного або райдужного темно-зеленого кольорів, типових для розвиненого некрозу в збіднілих на кисень тканинах.

Сайлас Гендерсен: Деякі хлопці брали шнурок і перев’язували собі причандал. Інші носили огірок. Звісно, перев’язувати штуку, наповнену кров’ю, — це могло бути доволі боляче, але постійний контроль за положенням огірка забирав усю увагу. Хай Господь милує, але бачили б ви тих чуваків, які шкандибають перевальцем до сортиру, щоб усе поправити, й на півдорозі з їхньої холоші на підлогу гепається огірок або цукіні.

Пацани називали це «виставляння», «плямування» чи «засування».

Плямування — це коли береш на кінчик пальця трохи олії або шампуню (чогось достатньо жирного, щоб не засохло) й ставиш темну крапку собі на передок. Типу фальшивої змазки.

Лоуелл Річардс: Успіхи стратегії, обраної округом, залишались мізерними.

Кеммі Елліот:Рент Кейсі вдягав до школи одні й ті самі дві сорочки, бо не зміг би стерпіти, якби діти насміхались над його мамою. Навіть він сам усвідомлював, що вишивані райдуги та плющі, якими вона гаптує холоші його блакитних джинсів, мають геть убогий вигляд. Тож Рент притяг додому дві сорочки з секонд-генду й пару звичайних джинсів і сховав їх у сараї, де міг перевдягатися дорогою до або зі школи.

Він опинився між двох вогнів. Якби він став носити одяг, спотворений вправами його мами, то слухав би кпини на її адресу доти, доки його серце не розбилося б. Та якби він сказав мамі, щоб вона покинула цяткувати його речі, то сам розбив би її серце.

Денні Перрі:Отож до весняного семестру тиждень, і Рент розпочинає переговори зі шкільною радою щодо наших вимог. За закритими дверима, в учительській, вони розмовляють, поки решта нас чекає в коридорі.

Боді Карлайл:Учительська була для нас табу, ми навіть не знали, що там є двері назовні. Після того як ми казна-скільки просиділи в коридорі на п’ятих точках, до нас вийшло шкільне керівництво. Але без Рента Кейсі.

Денні Перрі: Виявилося, Рент дав драла через ті таємні двері, що вели надвір, вислизнув від нас, забравши з собою чек на десять тисяч доларів та атестат, який засвідчував, що він закінчив шкільну освіту достроково.

Лоґан Елліот: Осьо вам хрест. Рент залишив нас стирчати там з нашими стояками, тримаючи стенд із гаслами, з членами напоказ, — і він ішов звідти забезпечений всім необхідним, із чеком на кругленьку суму від шкільного округу. Народ і досі кличе його Бенедиктом Арнольдом[44] Стояка.

Сайлас Гендерсен: Без нього Еректильна революція перетворилася на пшик. Утратила силу. Ми стали просто пацанами з овочами в трусах та гумовими жгутами на цюцюрках.

Довіритися Ренту Кейсі було великою помилкою.

Ще більшою помилкою були гумові жгути. Нічого так не мордує, як шматок жгута, закручений і затягнутий, що геть заплутався у твоїй волосні.

Лоуелл Річардс: Ця оборудка вивела Рента на новий шкільний рекорд, забезпечивши йому середній бал 4,0 та найкращі характеристики, плюс рекомендації в кожному виді спорту. Це Ренту Кейсі, котрий за все життя не пнув м’яча й не пробіг жодного кроку.

Та якби він хоч колись заявився на зустріч випускників, то міддлтонські чоловіки стояли б у черзі, щоб його вбити.

Боді Карлайл: Чек на бабки ще до закінчення школи — замість просто диплома. І те й інше просто папірці, які люди погодилися вважати важливими. Дійти згоди — великий крок від брехні до реальності.

Рент розкусив, що реальність — штука, яку можна будувати. Як гроші Зубної Феї. Якщо в брехню вірить достатньо людей, це вже ніяка не брехня.

Мері Кейн Харві: Навіть через стільки років я все ще знаходжу написи: «Рент Кейсі звалив звідси», видряпані на партах у моєму класі.

Лейф Джордан: Аякже, дехто так і не вибачив Ренту його зради. Але більшість хлопців — ми просто відмахнулися. Витрусили зі штанів морквини й продовжили жити своїм життям.

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Ми могли дозволити собі тільки найпростіші речі, але я прикрашала їх вишивкою та заклепками. Хлопці люблять побільше блискучого хрому. Інколи я нашивала особливі прикраси або об’ємні аплікації. Я знаю, Бадді любив ці речі. Він одягав їх до школи й носив дуже бережливо.

Того дня, коли він пішов з дому, Бадді спакував багато одягу, щоби носити його в місті. Він так пишався.

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): Витягти весь Рентів одяг ми могли тільки вдвох. Увечері, перед тим як полишити дім, він просто вдавав, що спакував їх до валізи. Натомість Рент узяв сміттєві мішки й наповнив їх, охайно складаючи сорочки та штани. Півжиття його мама згаяла на вишивання. Наймолодші її роки пішли на пробивання заклепок та розшивання додатковими прикрасами звичайних синіх джинсів. Рент брав кожну сорочку, затискав підборіддям, дбайливо розгладжував зморшки на грудях, тоді загинав рукави. Защіпував усі ґудзики. Засував усі складені сорочки й штани до чорних пластикових мішків.

За обрієм, за смугою диких маслин, за три горизонти від ферми Кейсі, ми йшли та йшли, доки не почало світати. Діставшись до самої глушини, Рент витягнув із мішка сорочку. Тримаючи її одною рукою за комір, у другій він потрусив запальничкою. Рент викресав маленький вогник, він стояв, дивлячись на яскраві «варені» кольори в променях непевного світла. Шедевр його мами. Ця сорочка ставала все яскравішою та яскравішою, поки Рент нарешті відпустив її, дав їй упасти, палаючи, біля його ніг. У світлі вогню довкола нас згрудилися маленькі жовті зміїні укуси, блищали очі собак, скунсів і койотів, тварини споглядали, дружно увігнавши зуби в Рентову шкіру.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Коли ви вперше зустрічалися з Рентом, найперше впадали в око його зуби. Замість жуйки він та його дружки-рагулі общипували смолу з окружних доріг. Влітку чорна смола проступала крізь щілини в асфальті, й вони її жували. Зуби, які вони продавали Зубній Феї, були чорні-чорнющі.

Боді Карлайл: Рент часто виносив по ночах своє радіо надвір, до пустелі. Він ходив і неоковирно крутив ручки, намагаючись піймати дорожні новини з усього світу. Аварії і все таке. Притиснувши радіо до вуха, Рент слухав і посміхався. Заплющивши очі, він казав: «"Година пік” не припиняється, десь вона завжди є».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: На 79-му кілометрі швидкісної траси 417, у північному напрямку, зверніть увагу на абсолютно вишневий «Додж Монако», певно, найважче з усіх купе, які коли-небудь сходили з конвеєра, чотири тисячі фунтів Winchester Gray, посилені двигуном V8 на 175 кінських сил. Дуже гарні приховані фари. Офіцер із місця аварії каже, що водій «Монако» явно натрапив на слизьку ділянку і його занесло у правий ряд. Водієм була 31-річна особа жіночої статі, що дістала численні поранення, типові для випадку, коли на друзки розбивається небитке скло.