Дітлахи підсилюють тактильний трек. Сліпці викручують на повну звук. Голодні розвивають смак. Собаки — запах. Щоби загострити візуальну доріжку, деякі спеціалісти з обробки радять пересприймати її крізь птахів. Яструбів. Ну, ви зрозуміли, мисливських птахів. У школі, я знаю, дітлахи пересприймали крізь глухих — казали, в результаті це дає краще розрізнення. Отже, берете всі ці пересприйняті доріжки, міксуєтеїх — і маєте залізничну подорож, варту уваги. Як на мене, якщо ви вже плануєте збути гівняне переживання, то принаймні якість має бути на висоті.

На мою думку, ці сімдесят дві години виходять із чийогось життя. Цей форсаж замінить щось реальне, що людина могла б зробити, тому він має бути того вартий. Дідько, він має бути більш ніж вартий. Якщо якийсь засранець довіряє вам свій час, він має отримати залізничну подорож, підсолоджену пересприйманням крізь плейбойського кролика під героїном. Під морфіном, у найгіршому разі. Дивитись на всі ці нудні гівняні гори, що пропливають повз, накачавшись опіатами й бавлячись із власними супермегазвабливими цицечками. Якщо ви хочете гарно привітати старого з Днем батька, такою буде моя порада щодо подарунку.

У школі, після того як усі кіношколи, більше, вся кіноіндустрія перекинулась на мозкові транскрипти, я славно потрудився, пересприймаючи все це крізь наркоманів. Повештайтесь біля будь-якого транскрипційного навчального курсу, і ви неодмінно знайдете обдовбаних чудиків, готових приправити студентський проект за додаткову плату. Або поквапливих диваків, які дозволять вам пропустити крізь них нудну фігню, щоби пришвидшити її темп. Якщо вам просто потрібен софт-фокус, злигайтеся з любителем кодеїну, проженіть крізь нього свій фінальний мікс для виведення, і всі контури стануть доволі пом’якшеними. Дуже приглушеними.

У транскрипційній школі в кожного курсу вибірково брали сечу на аналіз. Тому доводилося пересприймати крізь чужаків. Якщо ти вбухав сто штук, щоб отримати магістра мистецтв у галузі мозкової транскрипції, тобі не надто кортить здати нечистий аналіз і вилетіти зі школи геть. Перш ніж ти зможеш впарити що-небуд, ь індустрії, треба засвоїти, як визначити ліквідний пік. Потім — як вибрати правильного первинного учасника на роль очевидця. Як структурувати переживання. Якщо це трапеза з шістнадцятьма змінами страв або політ на повітряній кулі над Голландією, вам треба розраховуватися з рівними інтервалами. До того ж вам треба весь час тримати в напрузі увагу; якщо це форсоване переживання про подолання Ла-Маншу вплав, вам не захочеться все зіпсувати судомами чи головним болем. Ніхто не стане купляти сраний повнометражний головний біль. Навіть якщо прогнати це переживання крізь оксиконтиновий кайф, клятий головний біль ні фіга не прибереться з вашої тактильної доріжки. Повірте на слово.

Щодо професіоналів, то найпевніший шлях — форсувати для ринку товарів широкого вжитку, ну, ви зрозуміли, оці форсовані переживання, в яких ви весь час п’єте кока-колу і носите одяг «ІчГіке», весь час дивитеся прямо на бренди й логотипи. Їсте харчі, які смакують настільки незрівнянно, настільки слиногінно, що одразу розумієш — цей смаковий трек пересприйняли крізь якогось дикуна, що помирає з голоду в спустошеному голодомором ніде.

Хіба не дивно? Але за рис і консервоване молоко на суму в п’ятдесят баксів хто-небудь прожене всю смакову доріжку крізь таку довжелезну чергу живих скелетів, що ви ледве зможете дійти до кінця піку без переривання — так безтямно бажатимете купити содової. Пончик. Гамбургер. Одеколон «Олд Спайс».

У транскрипційній школі вас навчать усього про ефективний темп, щоб ви не перевантажили свого споживача. Ви засвоїте всі юридичні критерії для виробничих кодів і рейтингових систем. Що відрізняє пік із рейтингом Є від піку з рейтингом PG-13. Класифікації, базовані на фізичних реакціях, електролітному балансі та рівні гормонів, пульсі та диханні тестової групи. Хороший спосіб заспокоїти пік, скажімо знизити його з рейтингу К до рейтингу PG, — це пересприйняти переживання крізь запеклого любителя травки. Просте вирішення проблеми.

У випускній роботі ми всі мали створити повнометражне пікове переживання. Для своєї дисертації я мав грандіозну ідею. Ми говоримо про три-шість годин ліквідного сенсорного матеріалу. Ідея, яку я мав, вона була просто розкішна. Я влаштував вечірку. Запросив одного товариша-азіата. Одного єврея. Одного чорного. Одного ґея. Одну хтиву лесбіяночку. Одну гетеросексуальну дівчину з групи підтримки. Корінного американця[48]. Червонопикого селюка. Іспанця. Ірландця. Ескімоса. Ви вхопили суть. По одному з усього. Вони не знали цього, але я виводив імпульси, граючи тим часом роль господаря, майже рівно по десять хвилин розмовляючи з кожним із гостей. Родзинкою моєї ідеї було те, що я попросив кожного запрошеного пересприйняти вечірку. Кожен з них мав зустріти самого себе й розглядати, чути, нюхати й відчувати себе ті десять хвилин, які ми розмовляли.

Змонтувавши кожний вивід окремо, я зробив так, що весь чотиригодинний пік був розцвічений зустріччю людини з самою собою. Індус зустрічав індуса. Квакер зустрічав квакера. Отака хрінь протягом кількох годин.

Інший студент мого класу записав народження своєї першої дитини, а потім пересприйняв через себе, тримаючи малого на руках у сонячний день. Чотири години сентиментів, забарвлених перкоданом.З легких ореольчиків довкола всього завжди видно, що переживання прогнали крізь когось під знеболювачем.

Цей перкодановий чувак — факультетська комісія заявила, що його дипломний пік продемонстрував напрочуд високу ринкову життєздатність. І дала йому 360 балів із можливих 400.

Мій диплом сподобався комісії не настільки.

Це було гірше, ніж стихійне лихо. Ніщо не посилює контрасти так сильно, як адреналін. Кожного гостя так ковбасило від споглядання себе очима чужинця, що переживання було важко витерпіти, не від’єднуючись. Гірко понад усяку міру. Форсуючи цей пік, усі пітніли так нестримно, що весь час відмовляла подача даних. Деякі члени комісії не змогли підтримувати підключення вже після двох годин.

Мій задум полягав у тому, що, як мені здавалося, людям буде приємно зустріти когось цілковито схожого на них самих. Типу, чому більшість французів прагнуть залишатись у Франції. Чому всі південні баптисти ходять до однієї церкви. Ну, ви зрозуміли, знайся кінь з конем.

Найбільша хуйня, що комісія відмовила мені в дипломі.

Купка гівняних дуп.

Тепер щомісяця, коли пересилаю школі внесок на погашення мого кредиту, внизучека, там, де пишуть: «За…», я завжди вписую до бланку: «Дякую за найкраще лизання очка в історії людства!»

Щоб робити ці блядські виплати, я працюю тут. Даю напрокат копії транскрипту «Маленька Беккі полює за великодніми яйцями» людям, яким просто треба пережити ще одну нестерпну ніч на самоті. Оцим людям, які самі собі осточортіли до смерті.

Дивно, скажіть? Але всередині себе, по секрету, я відчуваю, що той диплом зовсім не зламав мого життя. Не так уже й сильно. Навіть із сотнею штук студентського кредиту на шиї мені не вдається надто засмучуватися. Я дещо засвоїв, може, не про форсовані піки, але про людей.

Чи це благословення, дар чи технологія, але ми все так само знаходимо спосіб, щоб усе нахуй зіпсувати. Цими днями перкодановий чувак, що випустився з найкращим резюме, заходив сюди взяти напрокат пік, усе так само колисаючи свого малюка. Він сказав, просто збовкнув, що уклав контракт із Робертом Мейсоном на транскрипт подорожі на плоту по бистрині, який має невдовзі вийти. Таким, блядь, знаним їбучим гравцем він став. Таким великим цабе в індустрії.

Малому немає ще й року, але чувак уже вкрутив маленький чорний порт у карк своїй дитинці.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Кожної Ночі Медового Місяця я вбиралась в один і той самий щасливий вельон. У різні з цих ночей я вдягала і довгі, і короткі весільні сукні. У ніч наприкінці серпня мені не кортіло вести машину без кондиціонера, маючи на собі триста шарів тюлю плюс важкий шовк згори того всього. У цих нижніх спідницях і важеля передачі не знайдеш. Але взимку, коли ведеш крізь заметіль, ганяючись «на виживання» по закрижанілих вулицях, той самий тюль може врятувати тебе від замерзання до смерті.