Шот Даньюн: Цей мій мопс, Сенді, вона щодня спала в моєму ліжку, поклавши свою маленьку голівку на подушку поруч із моєю подушкою. Ніби крихітний бульдозер, вона прокладала собі шлях під ковдри, повертала біля моїх ніг і повзла далі, поки з-під ковдри не витикалася сама тільки голова. Це вам про особистість. Сенді навіть хропла як маленька людина. Вона знала команди «фас», і «помри», і «чекай».

Ґалтон Най: Хоч як ми з дружиною намагалися застерегти її, вона нами знехтувала. Ми намагалися навчити нашу дівчинку, що є добро, а що є зло. Ми молили її не псувати собі життя через якийсь юнацький акт непокори. Ми в повній мірі роз’яснили їй, що день і ніч — це цілком свідомий вибір способу життя, але вона не хотіла про це й чути.

Недді Нельсон: Ви в курсі, що до своїх мерзенних експериментів над в'язнями концтабору Аушвіц доктор Джозеф Менґеле був шанованим антропологом? Ви знали, що Менґеле мандрував Африкою, збираючи зразки крові та штами вірусів? Що мрією всього його життя було знайти фактори, які доведуть різницю між кров’ю представників різних рас? Щоб потім вивести расово-вибіркову пошесть?

Ви знали, що більшість відкриттів Менґеле потрапили до Сполучених Штатів як частина проекту «Скріпка», в межах якого ЦРУ забезпечувало помилування та зміну особи нацистським вченим, якщо вони погоджувалися взяти участь у дослідження Менґеле?

Джейн Мерріс: Щоб когось образити зовсім сильно, досить було сказати: «Не будь таким слиньком». Або: «Не казися на мене». Замість того щоб зберігати привілейоване становище поза законом, культура найттаймерів стала синонімом зневаги. Щоб виявити своє несприйняття чогось, казали: «Воно тааааке нічнееее…»

Ґалтон Най: Наша дівчинка випустилася з грамотою Академії християнського шляху. Це значить, що її середній бал був другим згори в класі з майже сорока учнів. Вона була молодшим молодіжним пастором у нашій церкві протягом трьох років, а на останньому курсі грала за університет у футбольній команді в основному складі. Ми з її матір’ю найняли так званого «приватного детектива» — це було через тиждень після того, як вона втекла. Усе, що ми отримали від того детектива за наші гроші, — це її фото в якійсь паскудній машині з якимось хлопцем, — під вікном з її боку було написано білим: «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ», а вона була у вельоні й сміялась. На хлопцеві була біла сорочка й метелик. Після всіх наших мрій зіграти нашій дівчинці розкішне вінчання ця фотографія просто розбила серце її матері.

Біблія каже: «Не плачте за грішниками, що відвернулись від добра у серці своїм».

П’ять тисяч доларів за один розмитий знімок, і все, що ми з цього отримали, — розбите серце. Принаймні ми знали, що той сучий найттаймер на ній таки одружився.

Шот Даньюн: Мені похуй, як там у пісні співається: інколи поцілунок — це не просто поцілунок. Точно кажу. Моя теорія така: щоразу, коли кажан чи скунс кусав Рента, той випадково давав хворобі зайти трохи далі, перш ніж розпочати лікування. Хотів він цього чи ні, але Рент виносив якусь заразу, з якою медицина впоратись не може.

Фібі Трюффо, д.ф. (☼ епідеміолог): Двома єдиними невиліковними різновидами сказу були африканські штами мокола та давенхейдж — до виявлення серотипу Рента.

Ґалтон Най: Біблія каже: «…зіпсоване те дитя, що не кориться батькам своїм». Просто не забувайте про це.

Недді Нельсон: Ви читали доповідь Кіссінджера, яку він нібито подав на розгляд Раді національної безпеки в 1974 році? Ту саму, в якій Генрі Кіссінджер попереджає, що найбільша загроза майбутньому Америки — це перенаселення в країнах третього світу? Як воно вам? Нам потрібні мінерали та природні ресурси Африки? Певно, варто поквапитися, бо ці бананові республіки почнуть розпадатися, щойно їх населення надто виросте? Єдиним способом, яким Америка може захистити свій добробут і політичну стабільність, буде депопуляція третього світу?

То чи треба дивуватися, що в 1975 році з’являється вірус СНІДу?

Ви розумієте, що значить термін «депопуляція»?

Джейн Мерріс: Під дією акту СЕКСОТ антидискримінаційні закони забезпечували рівний доступ до публічних місць для людей як з денним, так і з нічним статусом, але якщо ви спитаєте моєї думки, то люди стали такими параноїками щодо поту на тренажерах і такого іншого, на кшталт плювків на яблуках, що найкращі місця — бари, ресторани, салони — стали просто закриватися вночі.

Дві культури співіснували в одному місті, але розходилися все далі й далі одна від одної.

Недді Нельсон: Як ви поясните це: перший спалах СНІДу в Африці почався в місіонерських шпиталях, де християнські волонтери користувалися по кілька разів однією й тією ж голкою, щеплячи місцевих дітей від віспи й дифтерії? Нічого не нагадує? Це могли бути мільйони дітей. Хіба це не пояснює, яким чином між 1976 та 1980 роками інфекційна крива виросла з 0,7 відсотка до 40 відсотків у деяких регіонах Західної Африки.

Чи спонукає вас цей сценарій помчати до першої-ліпшої державної клініки та стати в чергу на якусь вакцинацію?

Фібі Трюффо, д.ф.: Щеплення в кожнім разі несе невелику загрозу післятерапевтичного енцефаліту, тож кілька осіб, що підлягли профілактичній імунізації, неминуче мали продемонструвати слабкі симптоми сказу й отримати відповідне додаткове лікування. Чимала кількість вакцинованих зробила неможливим подальший контроль за пацієнтами, і справді, принаймні двоє померло — найпевніше, внаслідок проведеного щеплення.

Шот Даньюн: Одного ранку я прокинувся, і подушка поруч із моєю була вся просочена слиною — так багато моя псина напустила її під час сну. Але мопси взагалі з біса слиняві, і я про це навіть не замислився. Оце вам про заперечення.

Фібі Трюффо, д.ф.: Серед цільової спільноти поширилися чутки та хибні інтерпретації смертей, пов’язаних з вакцинацією, і це суттєво послабило ентузіазм щодо повної участі в подальших лікувальних програмах, фактично забезпечивши постійне та значне джерело інфекції в межах популяції найттаймерів.

Шот Даньюн: Рент Кейсі завжди казав: «Яка різниця, що відбувається, — головне, що це завжди зараз…» Це про загадковість.

Я думаю, Рент мав на увазі, що ми всі живемо в поточний момент дійсності і байдуже, що було до' того, байдуже, наскільки ми любили людину чи собаку, — коли вона нападає на нас, ми реагуємо на цю миттєву небезпеку.

Недді Нельсон: Невже не дивно, що урядовий звіт рекомендує депопуляцію Африки, а на кінець століття помирають уже цілі покоління? Невже не підозріло, що колишні європейські колонії, багаті на природні ресурси, на штуки типу золота й діамантів, країни на зразок Ботсвани, Зімбабве та Південної Африки були найбільше вражені епідемією СНІДу?

Шот Даньюн: У мене була така неймовірна псина, а я дозволив їй пити свої плювки. Інколи я буваю просто без усякої міри тупоголовим. Чесне слово.

Одного вечора я прокинувся від десятихвплинної сирени: Сенді стояла в мене на грудях, а слина з її плескатої морди текла на мою шию. Її чорні губи загорнулися, оголюючи кожен зуб аж до жовтого кореня. Її дихання обпікає мені лице, і я бачу, що Сенді згрупувалася, мов перед стрибком за тенісним м’ячем, щоб кинутись мені на горло. Тієї миті, коли вона рвонулась, я накинув на неї ковдри та інші лахи і загорнув так, щоб вона не могла вибратися. Сенді ніколи не була важчою за 16-фунтову кулю для боулінгу — от тільки зараз вона казиться, мов перевертень, гарчить і дряпається всередині згортка, а мої ковдри дуже старі — саме лахміття. Одна з її маленьких лапок продирається назовні, мені вже видно чорні кігтики. Ковдри промокли від слини, тому здається, ніби тримаєш маленьку росомаху в пакеті з мокрого пакувального паперу. Ще одна подряпина — і вона вибереться та почне кусати мене. Просто щоб її оглушити, можливо, вирубати, я розмахуюсь бганком і стукаю ним об стіну. Сенді всередині все одно гарчить і пручається, тому я стукаю бганком об стіну вдруге. Вона все одно не вгамовується, і я стукаю та стукаю, поки сусід з-за стіни не починає відповідати тим самим. Звучить однохвилинна сирена, потім комендантський сигнал. Стіна, там, де я стукаю згортком із ковдр, це місце поплямоване червоним. Вологим і червоним. Мій сусід усе ще грюкає в стіну й горлає, щоб я заглух, але Сенді вже не ворушиться й не видає жодного звуку. Зовсім не так, як у «Старому Брехуні»[74].