Джозеф Бреннер

Хоча спочатку Талбот хотів зняти з Бреннера підозри на тій підставі, що він Терези (за Еванджеліною Адамс, «Терези — найбільш надійний з усіх знаків»), пізніше він зазначає, що неназваний пацієнт клініки бачив Джозефа Бреннера в багатоквартирному будинку на Скіннер-стріт у вечір, коли зникла Марго. Це прямо суперечить власній версії Бреннера (який стверджує, що пішов додому), версії його сестри (яка це підтверджує) і, можливо, версії сусіди з собакою, який бачив Бреннера у вікні його власного будинку об одинадцятій вечора. Не написано, о котрій саме годині Бреннера буцімто бачили в Майкл-Кліфф-Гаузі, до якого від клініки Святого Івана три хвилини, але лежить він скоріше на шляху, яким користувалася Марго, ніж на шляху до будинку Бреннера, до якого було їхати 20 хвилин. Нічого цього немає у поліційних матеріалах; вочевидь, подальшого розслідування не було.

Смерть Скорпіона

Талбот натякає, що хтось помер і що Марго могла вважати обставини цієї смерті підозрілими. Смерть Скорпіона пов’язана з Рибами (Датвейт) і Раком (Дженіс), а отже, найбільш імовірна кандидатура на роль скорпіона — це Джоанна Гаммонд, заміжня коханка Датвейта, яка вкоротила собі віку.

Версія про Гаммонд, Датвейта і Дженіс непогано лягає у загальну картину: Марго могла озвучити свої підозри щодо смерті Гаммонд Датвейтові під час останньої зустрічі, і саме тому він так вибіг з її кабінету. А Дженіс — сусідка й подруга Датвейта — могла мати щодо нього свої власні підозри.

Проблема цієї теорії полягає в тому, що я перевірив дату народження Джоанни Гаммонд в інтернеті, і вона виявилася Стрільцем. Або покійний Скорпіон — хтось інший, або Талбот щось наплутав з датою її народження.

Кров у будинку Фіппсів /Рой не лежав

Коли до справи взявся Аосон, прибиральниця Вілма сказала йому, що бачила Роя в саду в день зникнення Марго, хоча він не мав уставати з ліжка. Також вона стверджувала, що бачила кров у гостьовій спальні й витерла її.

Лосон вважав, що тоді Вілма вперше повідомила про ці факти поліції, і вирішив, що вона просто хоче влаштувати проблеми Рою Фіппсу.

Однак виявляється, що Вілма розповіла-таки про все Талботові, який не став вносити це до офіційних протоколів, а натомість записав у свій астрологічний нотатник.

Здавалося б, Вілма вже повідомила важливу інформацію, але Тал-бот підозрював, що вона приховує щось ще. Здається, він запевнив себе, що Вілма має якісь окультні здібності чи володіє таємним знанням. Він пише, що в Тільця є «магія» і що Вілма сама могла пролити кров на килим, плануючи якийсь ритуал.

Коли Талбот ворожить на картах таро, у розкладах з’являється багато карт, пов’язаних з Тільцем, знаком Вілми, і він інтерпретує це в тому дусі, що Вілма знає більше, ніж каже. Талбот підкреслює фразу «чорний привид» стосовно неї і асоціює її з «Чорною Ліліт», яку астрологія стійко пов’язує з табу й таємницями. За відсутності іншого пояснення, я підозрюю тут старий добрий расизм.

По Чаринг-Кросс-роуд проїхала машина, з якої гучно лунала «Do They Know It’s Christmas?» Страйк насупився, додав ще один пункт до переліку можливої нової інформації і почав друкувати.

Ніка Риччі («Гнійний»)

Талбот пише, що неназваний перехожий бачив, як Аев-3 виходив з клініки вночі. Гнійний Риччі потрапив на світлину, зроблену Дороті Оукден на різдвяній вечірці в 1973 році. Це фото її син опублікував у своїй книзі. Риччі — Лев (дата народження підтверджується в газеті 1968 року).

Риччі був професійним бандитом, порномагнатом і сутенером, який у 1974 році жив на Лезер-лейн у Клеркенвеллі, що зовсім неподалік клініки Святого Івана, тобто він мав бути приписаним до когось із тамтешніх лікарів. Зараз йому за дев’яносто, за словами Шпеника, живе в будинку для літніх.

В офіційних протоколах немає нічого про появу Риччі на вечірці, але Талбот знайшов цей факт достатньо важливим, щоб написати про Риччі в астрологічному нотатнику; втім, немає жодних ознак того, що він розслідував цю лінію чи казав про неї Лосонові. Можливі пояснення: 1) оскільки Риччі — Лев, а не Козеріг, Талбот вирішив, що він не міг бути Бафометом, 2) Талбот не повірив свідку, який бачив Риччі, 3) Талбот дізнався, що Риччі мав алібі на час зникнення Марго, але не записав цього, 4) Талбот знав, що Риччі має алібі на час інших викрадень Ессекського Різника.

У будь-якому разі факт появи Риччі на вечірці потрібно вивчити детальніше. Він мав знайомства, за допомогою яких міг влаштувати зникнення. Див. наші дії нижче.

Виявилося важче, ніж зазвичай, організувати й записати свої думки про Гнійного Риччі. Страйк дуже втомився, горло дерло, міжреберні м’язи боліли від кашлю. Він перечитав решту документу й вирішив, що окрім «наших дій» там небагато цінного. Виправивши кілька друкарських помилок, він прикріпив файл до листа й відіслав Робін.

Тільки з запізненням йому спало на думку, що деякі люди можуть вважати робочі листи в Різдво неприйнятними. Однак Страйк відкинув докори сумління: Робін наразі святкує з рідними й перевірить пошту в кращому разі завтра.

Він узяв мобільний і подивився, чи немає нових повідомлень. Шарлотта більше не писала. Ну звісно, їй же треба дбати про близнят, свого чоловіка і його аристократичну родину. Страйк відклав телефон.

Сил не було зовсім, але від бездіяльності ставало ще тривожніше. Без особливої цікавості він роздивився подарунки, які поклав на стіл: обидва точно були від удячних колег, бо адресувалися йому й Робін. Потрусивши більший пакунок, Страйк виснував, що там цукерки.

Він повернувся до ліжка й подивився телевізор, але постійні згадки про Різдво гнітили, і Страйк вимкнув передачу просто посередині вітання ведучого, який зичив усім глядачам щасливого...

Страйк повернувся до кухні, і в око йому впав важкий проектор і бляшанка з плівкою на підлозі. На мить завагавшись, від підняв важкий пристрій на стіл, розвернув до порожньої стіни кухні й увімкнув у розетку. Тоді зняв кришку з бляшанки й побачив товсту котушку шістнадцятиміліметрової плівки. Дістав її, вставив у проектор.

У голові паморочилося, а ще повсякчас доводилося спинятися і викашлювати мокроту в рушник, тож Страйк майже годину з’ясовував, як працює старий проектор. За цей час він устиг навіть трохи зголодніти. Була вже майже друга. Стараючись не думати про Сент-Мос, де велика індичка з усіма начинками, мабуть, уже золотисто запеклася, але вирішивши, що хоч якийсь апетит — то знак повернення доброго здоров’я, Страйк дістав з холодильника прострочену курку й овочі, зварив локшини та швидко все обсмажив на сильному вогні.

Смаку він так і не відчував, але друга порція їжі допомогла Страйкові почутися людиною. Розгорнувши пакунок з цукерками, він поласував шоколадом, а тоді увімкнув проектор.

На стіні — у сонячний день зображення було блідим — замиготіла постать голої жінки. На голові в неї був мішок, руки зв’язані за спиною. В кадрі з’явилася чоловіча нога в чорній холоші. Чоловік копнув жінку; та упала навколішки. Чоловік буцав її знову та знову, й ось вона вже не підводиться з підлоги (то був ніби якийсь склад).

Звісно, вона кричала — як тут не кричати! — але звуку не було. Під лівим персом на ребрах збігав тонкий шрам — ніби жінка вже була знайома з ножем. Усі чоловіки на плівці ховали обличчя під шарфами чи балаклавами. Гола була тільки вона; чоловіки лише спускали джинси.

Рухатися жінка припинила задовго до того, як вони з нею закінчили. Але коли вона ще рухалася,— а з численних колотих ран струменіла кров,— у кадрі з’явилася рука чоловіка, який спостерігав за видовищем, але участі не брав. На руці блимнуло щось велике й золоте.

Страйк вимкнув проектор. Його раптом кинуло в холодний піт. Ледь він устиг добігти до ванної, його знудило — і він блював, аж поки не виблював із себе все, а за вікнами горища не почало сутеніти.